Читати книгу - "Хрещений Батько"

потрапити в небезпеку. Одна в своїй квартирі вона не плакала, а голосно вила, неначе звір. Після того, як Сонні не об'являвся майже три тижні, вона намагалась забутись у снодійних пігулках, спиртному і власних стражданнях. Вона відчувала фізичний біль, її тіло судомило. Коли ж нарешті він прийшов, Люсі не відпускала з рук тіло й на хвильку. Після цього він приходив принаймні раз на тиждень, аж поки його не порішили.

Люсі довідалась про його смерть з газетних повідомлень і того ж вечора прийняла надмірно велику дозу снодійного. Замість вмерти від снодійного, вона занедужала настільки, що ледве виповзла із своєї квартири і знепритомніла перед дверима ліфта, де її підібрали і відвезли до лікарні. Про її стосунки із Сонні ніхто не знав, отож випадок з нею удостоївся лише кількох рядків у бульварних газетах.

У лікарні її відвідав Том Хейген, він намагався утішити її. Саме він підшукав для неї роботу в Лас-Вегасі у готелі, яким заправляв Соннін брат Фредді. Саме він сказав їй, що вона отримуватиме щорічну платню від родини Корлеоне, бо Сонні подбав про це. Він спитав, чи не вагітна вона, так начебто з цієї причини вона наковталась снодійного. Люсі відповіла, що ні. Він спитав її, чи не приходив Сонні до неї тієї фатальної ночі, чи, може, дзвонив і казав, що прийде, і вона сказала, що Сонні не дзвонив. Що вона після роботи завжди сиділа вдома, чекаючи на нього. Вона сказала Хейгенові правду.

— Він єдиний чоловік, якого я можу любити, — сказала вона, — я не зможу полюбити нікого іншого. Вона бачила, як Том ледь осміхнувся, але і його вразили ці слова.

— Ти не можеш цьому повірити? — запитала вона. — А хіба ж не він привів тебе в свій дім, коли ти був ще пацаном?

— Тоді він був не такий, — відповів Хейген. — Він виріс і став зовсім іншою людиною.

— Тільки не для мене, — відказала Люсі. — Може, для всіх інших, але не для мене.

Вона ще була надто слабка, щоб пояснювати йому, що Сонні завжди був лагідний з нею. Він ніколи не лютував, навіть не злився й не дратувався.

Хейген влаштував її переїзд до Лас-Вегаса. На неї вже чекало винайняте помешкання, він сам провів її до аеропорту і змусив пообіцяти йому, що в разі, якщо їй стане сумно від самотності чи поведеться недобре, вона подзвонить йому, і він як може допоможе. Перше ніж піти на літак, вона нерішуче спитала у Тома:

— А чи Сонніному батькові відомо, що ти влаштовуєш мене?

— Я чиню від його імені так само, як і від власного, — Посміхнувся Хейген. — У цих речах він дотримується старожитніх поглядів і ніколи не піде всупереч законній дружині свого сина. Але він вважає, що ти молоденьке дівчисько і Сонні треба було б зважити на це. А те, що ти наковзалась тих пігулок, просто всіх уразило. — Він не пояснив їй, наскільки неймовірною для дона була навіть сама думка проте, що хтось намагатиметься накласти на себе руки.

Тепер, після вісімнадцяти місяців, проведених у Лас-Вегасі, Люсі, на свій подив, почувала себе майже щасливою. Іноді ночами вона мріяла про Сонні, лежала з розплющеними очима і голубила свої мрії, аж поки не засинала. Після нього вона не мала чоловіків. Але життя в Лас-Вегасі її влаштовувало, вона купалась у плавальних басейнах готелів, на вітрильнику ходила по озеру Мід, а у вільний день їздила на машині в пустелю. Вона схудла, і це пішло на користь її фігурі. Вона працювала у готелі адміністраторкою відділу обслуговування клієнтури і не мала нічого спільного з Фредді, хоча той побачивши її, завжди зупинявся і перекидався з нею кількома словами. Її вразили зміни, що відбулися з Фредді. Він став бабієм, вишукано вдягався і, здається, має справжній хист до керування гральним закладом. Він заправляв і готелем, що взагалі не характерне для власників казино. Завдяки тривалому і спечному літньому сезону а може, через своє більш активне сексуальне життя він теж став худіший, а голлівудські костюмери надали йому вигляд майже невідпорного галантного курортного дженджика

Коли минуло шість місяців, навідався Том Хейген, що побачити, як їй ведеться. Щомісяця вона отримувала чек на шістсот доларів, на додаток до її платні. Хейген пояснив що треба вказати джерело, з якого нібито надходили ті гроші, і попросив її підписати доручення на його ім'я, щоб він мав змогу належно розпоряджатися грішми. Він також пояснив їй, що суто символічно вона вважатиметься власницею п'яти процентів акцій готелю, в якому працювала, їй доведеться пройти через юридичні формальності, передбачені законодавством штату Невада, але про все те подбають за неї, і їй перепаде мінімум клопоту. Проте без його згоди Люсі не повинна розпатякувати про цю домовленість. Вона буде юридично захищена з усіх боків, і її гроші будуть забезпечені. Якщо до неї звернуться представники властей чи судових органів, хай вона просто переадресує їх на свого адвоката, і її залишать у спокої.

Люсі погодилась. Вона розуміла, про що йдеться, але не мала заперечень проти того, як її використовували. Це виглядало, як резонна послуга з її боку. Але коли Хейген попросив її приглядати за тим, що відбувається в готелі і навколо нього, приглядати за Фредді і його босом, котрий як основний власник акцій заправляв справами готелю, Люсі відповіла:

— Томе, чи ти хочеш, щоб я шпигувала за Фредді?

— Його батько непокоїться його долею, — осміхнувся Хейген. — Фредді надміру заприятелював з Моу Гріном, і ми хочемо бути певними, що він не встряне в якусь халепу.

Том не став пояснювати їй, що дон підтримував будівництво цього готелю в лас-вегаській пустелі не лише для того, щоб надати притулок своєму синові, а хотів тут отаборитися і започаткувати новий великий бізнес.

Саме невдовзі після цієї бесіди доктор Джуліс Сігал став працювати лікарем у готелі. Він був вельми худий, красивий і привабливий і здавався надто молодим як для лікаря, принаймні, так вважала Люсі. Вона познайомилася з ним, коли у неї на руці, біля зап'ястка, вискочила гуля. Та гуля непокоїла її кілька днів, аж поки вона не пішла в кабінет лікаря в своєму готелі. У приймальні сиділи дві дівчини з тих, що танцювали в кабаре, і перешіптувалися