Читати книгу - "Хвороба Кітахари"

хвиль зовсім поруч. Чи це хмарки? Так-так, це хмарки. Мають бути хмарки. Виходить, він, летун серед птахів, падає у звихрене небо.

Лілі уже далеко в морі, коли з острова долітає звук пострілу. Отже, собаки таки виходять до берега? Обидва рибалки ствердно кивають і усміхаються. Собаки, звісно. Собаки. Потім надовго залягає тиша. Лілі сидить між кошиками й залізними ящиками, повними риби, і бачить, як острів маліє, стає крихітним, немов далекий корабель. Пароплав. І дим знову здійнявся. Чорний шлейф над кам'яним димарем. «Спляча грекиня», пароплав для прогулянок, пливе собі хмарним, але цілком погідним літнім днем.

Димний султан. Тепер Амбрас нарешті бачить вогонь, що так довго палав потайки. Він озирнувся на переслідувача, який доганяє його на крутому шляху до гребеня валу: а, це один із тих, що в каменоломні луплять сталевими прутами. Та йому тепер більше не страшно. Але у безодні, що розверзлася за переслідувачем, у глибині, сірий та невиразний, видніється табір — і вогонь поміж бараками. Язики полум'я повільно та невідворотно повзуть до плацу. Як довго вогонь горів приховано, у пічках за лікарняним бараком. Тепер він на свободі. Його переслідувач не бачить вогню. Бачить тільки його. Кричить на нього. Тримає в руках мотузку. Хоче повернути його до табору? Хоче ще раз його зв'язати і підвісити на «гойдалку», щоб усі ще раз подивилися, як він теліпається?

І от переслідувач його наздогнав. Дивно, він не вдарив. Не стріляє. Не зв'язує. Підходить близько-близько — Амбрас відчуває його подих на своєму обличчі — і дарує йому мотузку. А потім іде далі, проходить повз. Залишає його позаду. Залишає йому свободу дій, життя.

І Амбрас нарешті стоїть поруч з огорожею, поряд з колючим дротом, біля білої порцеляни високовольтних ізоляторів. І робить крок вперед, і все ж не відчуває удару, не відчуває болю. Як і зливи іскор не бачить. Він просто робить крок у порожнечу.

Яким легким стає все в порожнечі. Дивовижно легким. Палаючі плечі, руки — вони знову такі легкі, що він нарешті може підвести їх угору, високо над головою. І поки мотузка, трос, шнур виписує у повітрі кільця, петлі, спіралі, все, що пригнічувало його й мучило, втрачає тепер вагомість. Стіна скель пропливає повз нього. А потім, звільнений від усіх блоків та каменів, увесь світ стає легшим і легшим, починає здійматися у височінь, м'яко тягне канат з його рук і відлітає геть, разом із хмарами диму.

Примітки
1

Скорботна мати (лат.).

(обратно) 2

Японія… перемога на Тихому океані… театр воєнних дій на острові Хонсю… непроглядна хмара пилу приховує Нагою після вибуху однієї-єдиної бомби… ядерна боєголовка… спалах було видно на відстані ста сімдесяти миль від Нагої… На облавку американського лінкору «Міссурі» японський імператор… безумовну капітуляцію… стовпи диму досягли висоти сорока тисяч футів… (англ.).

(обратно) 3

…використовуючи природну силу Всесвіту., атомна бомба… сила, з якої сонце черпає свою потужність, випущена на свободу проти тих, хто приніс війну на Далекий Схід… капітуляція… безумовна капітуляція… (англ.).

(обратно) 4

КПП (англ.).

(обратно)

Оглавление 1. Пожежа в океані 2. Моорський крикун 3. Вокзал біля озера 4. Кам’яне Море 5. Стелламур, або Оранієнбурзький мир 6. Два постріли 7. Корабель у селах 8. Собачий Король 9. Великий ремонт 10. Лілі 11. Бразилійка 12. Мисливиця 13. У темряві 14. Музика 15. Keep movin’ 16. Концерт просто неба 17. Діра 18. У пастці 19. Жінка, що сміється