Читати книгу - "Кандід"

115

…до сфери планети Венери — четверта з дев'яти небесних сфер, які, за вченням Птолемея (II ст… Р. X.), творять Усесвіт. Тут сфера Венери — також сфера зірки.

116

Філософський камінь — речовина, яку розшукували середньовічні алхіміки, сподіваючись з її допомогою перетворювати звичайні метали на золото, срібло, повертати юність і т. п.

117

Судова астрологія — вміння пророкувати майбутнє за розташуванням зірок.

118

Збройно змагатися на списах почергово із чотирма супротивниками.

119

Вони били вздовж і впоперек — завдавати ударів вістрям шпаги і її лезом.

120

Особлива фехтувальна підхідка.

121

…вийшов у такому пристрої — тут спорядження.

122

Сила шпаги — частина шпаги, що знаходиться біля ручки, безсилля шпаги — частина, що знаходиться ближче до вістря.

123

У французькому тексті «Monseigneur», звертання до принців королівської крові і вищих церковних сановників

124

Тут кінчається манускрипт, де була історія про Задіґа. Після дванадцятого розділу й перед тим, як Задіґ приїхав до Сирії, були ще два розділи. Відомо, що він зазнав багато інших пригод, як правдиво записано; отже, прохання до панів перекладачів із східних мов — зібрати їх, коли вони до них потраплять.

125

Перше видання повісті з'явилося 1752 р у Лондоні, хоча її задум виник у Вольтера, очевидно, ще 1739 р. В одному з листів, датованих 1751 р., автор назвав повість, яку готував до друку, «давнім жартом». Саме 1739 р. філософ-письменник надіслав Фрідріху II «Реляцію про мандрівку пана барона де Ґанґана», яка і є першим начерком «Мікромегаса».

Після 1752 р Вольтер вносив лише незначні правки у текст «Мікромегаса». У цьому виданні український переклад повісті подано за Вольтер. Мікромегас // Всесвіт, № 1, 1979, с. 168–179.

126

Ім'я утворене від грецьких слів «micros» (малий) і «megas» (великий). Мікромегас — одночасно і маленький, і великий, він символ відносності будь-якої величини.

127

Геометричний крок складає 1,62 м

128

Фут — одиниця довжини від 0,283 до 0,324 м

129

Евклід (бл. 450 — бл. 380 до Р. X.) — давньогрецький філософ, учень Сократа. Визнавав істинним лише загальне, заперечуючи істинність усього окремого, індивідуального.

130

Паскаль Блез (1623–1662) — французький філософ, математик, фізик, був автором низки відкриттів і винаходів. Поділяючи в молоді роки картезіанську концепцію раціоналістичного природничо-наукового образу світу, пізніше зосередився на філософсько-теологічній проблематиці. З філософією Паскаля Вольтер полемізував.

131

Сестра Блеза Паскаля Жільберта Пер'є (1620–1687) у «Життєписі» свого брата свідчить, що він дванадцятирічним хлопцем без сторонньої допомоги опанував основні твердження евклідової геометрії.

132

Муфтій — в ісламі вища духовна особа, якій надано право розв'язувати релігійно-юридичні питання, давати роз'яснення щодо застосування шаріату.

133

Виховання розуму та почуттів — уживаний вислів середини XVIII ст., який викликав глузування Вольтера Письменник натякає на твір французького історика і педагога Шарля Роллена (1661–1741) «Трактат про викладання красного письменства зверненням до розуму і почуттів».

134

Дергем Вільям (1657–1735) — англійський богослов, автор книг «Фізична теологія» і «Астрономічна теологія», засвідчував існування Бога, спираючись на чуда природи

135

Туаз — давня французька міра довжини (приблизно два метри)

136

Люллі Жан Батіст (Джованні Баттіста Луллі) (1632–1687), французький композитор італійського походження Фундатор французької національної оперної школи. Вольтер має на увазі гострі суперечки стосовно розвитку музичного театру, які виникли із прибуттям до Парижа італійської оперної групи під орудою Бамбіні. Прихильниками італійської опери буф стала низка французьких енциклопедистів.

137

Натяк на французького філософа і письменника Фонтенеля (1657–1757), постійного секретаря Академії наук

138

П'ять місяців — у часи Вольтера знали тільки п'ять із семи супутників Сатурна.

139

Вольтер має на увазі, зокрема, класичне дослідження «Система Сатурна» (1659) видатного голландського ученого Христіана Гюйгенса (1629–1695), у якому автор вказав, що довкола Сатурна є тонке кільце, яке до нього не прилягає

140

Кастель Шарль-Ірене (1688–1757) — вчений-єзуїт, вивчав проблеми математики і фізики, друкувався у різноманітних тогочасних виданнях Вольтер вважав Кастеля досить поверховим ученим

141

Йдеться про григоріанський календар, впроваджений у більшості країн Європи в середині XVI ст.

142

У 1736–1737 рр. група французьких учених на чолі з фізиком Мопертюі здійснила експедицію на північ Норвегії для дослідження земного меридіана.

143

Секстант — прилад, за допомогою якого вимірюють кутові віддалі між небесними об'єктами та висоту їх над горизонтом

144

Квадрант (лат.) — плоский сектор з центральним кутом 90°, 1/4 частина круга

145

Експедиція Мопертюі привезла із собою двох юних лапландок, викликавши тим жарти у наукових колах.

146

Левенгук і Гартсекер — тозоіди, Антоні Ван Левенгук (1632–1723), голландський біолог, 1667 р відкрив сперматозоїди, Ніколас Гартсекер (1656–1725), голландський учений, біолог і фізик, уперше спостерігав їх під мікроскопом.

147

Тут Вольтер пародіює справжній вислів Фонтенеля.

148

…молитви, проганяючи нечистого — тобто молитви екзорцизму

149

ДжонатанСвіфт (1667–1745) — англійський письменник, автор «Мандрів Гуллівера» Вольтер добре знав творчість Свіфта, мав його книги у своїй бібліотеці.

150

IV книга поеми Вергілія (70–90 рр. до Р. X.) «Георгіки» присвячена життю бджіл.

151

Сваммердам — Ян Сваммердам (1637–1680) — голландський натураліст-ентомолог, автор латиномовної «Загальної історії комах», в якій він виклав оригінальну класифікацію комах.

152

Рене-Антуан Реомюр (1683–1757) — французький природознавець, автор шеститомного дослідження «Нотатки з історії комах» (1736).

153

Вольтеровий натяк на Російсько-турецьку війну 1736–1739 рр, в якій союзником Роси виступила Австрія.

154

Мається на увазі Кримський півострів

155

Аристотель (384–322 до Р. X.) — давньогрецький філософ-ідеаліст, засновник перинатетичної школи. У своїх творах, що охопили майже всі галузі знань, прагнув узагальнити досягнення античної науки.

156

РенеДекарт (1596–1650) — французький філософ, фізик, математик, фізіолог. У теорії пізнання стояв на позиціях раціоналізму, розробляв дедуктивний метод. Розуміючи рух лише як механічне переміщення, Декарт прийшов до висновку про першопоштовх як момент втручання Бога у виникнення світу.

157

Нікола Мальбранш (1638–1715) — французький філософ-ідеаліст, представник оказіоналізму, послідовник Декарта.

158

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (1646–1716) — німецький учений, математик, філософ-ідеаліст. Розробив систему об'єктивного ідеалізму, один із родоначальників німецької ідеалістичної діалектики. Сформулював закон достатньої підстави.

159

Джон Локк (1632–1704) —