read-books.club » Сучасна проза » Спокута 📚 - Українською

Читати книгу - "Спокута"

164
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Спокута" автора Світлана Талан. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 103 104 105 ... 108
Перейти на сторінку:

– Доброго, – буркнула жінка. – Чого прийшли?

– Ми прийшли привітати вас із Новим роком! Принесли подаруночки. Ось! – на одному подиху випалила дівчина.

– Дякую. Поставте на ґанку і йдіть додому, – якось сухо промовила жінка.

Така поведінка здивувала дівчину й хлопця. Вони вже звикли до її дивацтв, але щоб не запросила до хати з морозу – такого ще не було. Вони з подивом дивилися на жінку, тримаючи в руках коробки з подарунками.

– Чого завмерли так, ніби єгипетську мумію побачили перед собою? – сказала жінка. – Я ж попросила поставити подарунки й повертатися додому.

Украй збентежені, вони зробили так, як веліла жінка, і знову з нерозумінням, що коїться, подивилися на жінку.

– Усе? – спитала Марічка. – То йдіть назад.

– Пані Марічко, може, нас запросите, чаєм… – почав Сергій.

– Ні! – відрізала жінка.

Вона взяла в руки коробки й сказала:

– Раніше, ніж за три тижні, до мене не приходьте.

За Марічкою зачинилися двері, клацнув засув.

– Що з нею? – Богданка подивилася на Сергія. – Може, на тебе образилась?

– Не знаю, – знизав плечима хлопець.

Їм не залишалося нічого, як, гублячись у здогадках, рушити додому. Не встигли вони вийти за межі подвір’я Марічки, як помітили двох чоловіків, які прямували до неї. Вони привіталися до них і пішли до будинку.

– Давай почекаємо і подивимось, чи їх пустять до хати, – прошепотіла Богданка хлопцеві у вухо.

– Ага! – погодився Сергій. – Може, щось проясниться.

Вони зупинилися за низьким парканом. Богданка зняла шалик і почала його по-новому перемотувати, спостерігаючи за незнайомцями. Чоловікам також довелося стукати кілька разів, аж поки не відчинилися двері.

– Кого ще лиха година принесла?! – почувся невдоволений голос жінки.

– Доброго дня! – сказав один із чоловіків. – Ми прийшли дізнатися, як справи в Марти?

– Чого ти приперся?! Я тобі сказала коли прийти?! Пам’ять погана, чи що?! – нагримала на нього жінка й дістала з кишеньки якийсь невеличкий папірець.

– Тримай! Це тобі, для покращення пам’яті! – сказала Марічка й тикнула в руки папірець.

– Що це? – здивувався той.

– Неграмотний? Це календар, щоб дні по ньому рахувати! – сказала жінка й додала: – Прийдеш тоді, коли я тобі наказала! Зрозумів?

– Але ж я… – почав чоловік, коли перед його носом вже гепнули двері.

– Нічого не розумію, – прошепотів Сергій.

– Я також, – відповіла Богданка. – Ходімо швидше, не хочу, щоб ті дядьки дихали нам у потилицю.

18

За годину до настання Нового року Сергій із Богданкою поверталися з площі, де біля ялинки гуляли містяни, додому до дівчини. Біля сусідського будинку Богданка притишила ходу, задивляючись на садибу. Там чоловіки готували шашлик на мангалі і про щось стиха гомоніли між собою.

– Що ти там побачила? – запитав її Сергій.

– Зачекай, – стишеним голосом промовила дівчина. – Нічого не помітив?

– Ні. А що там?

– Здається, це ті самі два чоловіка, які приходили до пані Марічки.

Сергій погодився. Жевріючі вуглинки давали трохи світла, так що можна було розгледіти обличчя чоловіків, та й їх голоси хлопець запам’ятав.

– Напевно, гості приїхали до тітки Ніни, – сказала Богданка, – а вона порадила чоловікам звернутися до пані Марічки.

Молоді люди зайшли до хати, зняли куртки та взуття, заходилися накривати стіл. І знову розмова повернулася про Марічку.

– Не розумію, що з нею, – сказала Богданка, розставляючи посуд на столі. – Прийшли її привітати, принесли подарунки, а вона така непривітна…

– Не переймайся, – посміхнувся їй Сергій. – Може, настрій поганий був.

– Я звикла до її дивацтв, але щоб на поріг не пустити… Ні, таке вперше. Я вже грішним ділом подумала, що в неї у хаті злодії. Слухай, а може, й справді в неї за спиною стояли грабіжники зі зброєю? – дівчина з переляканими очима завмерла із тарілкою в руках.

– Не фантазуй, Богданко!

Сергій обійняв дівчину за плечі, поцілував у шию. Шовковисте волосся приємно лоскотало його щоку, вабило запахом парфумів і дівочого тіла. Він узяв тарілку з рук дівчини, поставив на стіл.

– Не будемо думати про погане, – сказав він. – Нехай воно залишається в цьому році. Гаразд?

– Добре! – посміхнулася дівчина у відповідь.

* * *

Івасик повернув шампур із соковитими чималими шматками м’яса, бризнув на них вина з пляшки. Краплі впали з них на вугілля, котре одразу несамовито зашкварчало. Роман спочатку навіть пошкодував, що так легко пристав на пропозицію друга приїхати до нього, а зараз вже заспокоївся, і запрошення не здавалося вже таким безглуздим. Свіже морозне повітря дражнив запах смаженого м’яса й диму, на вулицях було людно, лунали хлопки петард і темне небо час від часу підсвічували різнокольорові вогники салютів.

– Як тобі Ніна? – спитав Івасик Романа, запаливши цигарку.

– Господиня? – Роман знизав плечима. – Не знаю.

– Друже, без образ, якщо щось, то моя Світлана, гостя.

1 ... 103 104 105 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спокута», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спокута"