Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

and John explain!), причому з роликів, що тривають усього кілька хвилин, дістають детальнішу інформацію, ніж із масових «новин». Мільйони інших молодих людей вивчають математику, природничі науки, музику й філософію на таких ютуб-каналах, як «Академія Хана» (Khan Academy), «Фізика за хвилину» (Minute Physics) чи на Генковому «Креш Курсі» (Crash Course). Коли я похвалився племінниці, що знайомий із Ларрі Пейджем, Марком Цукерберґом і Біллом Ґейтсом, вона сказала: «Та-а-а!». Зате я справив на неї враження тим, що знаю Генка і Джона Ґрінів.

Звісно, «ютуб-гроші», як їх називає Генк, — лише один із численних видів креативних грошей, доступних тепер на онлайн-платформах. Є ще ФБ-гроші, Etsy-гроші, Kickstarter-гроші, App Store-гроші тощо. Хто б міг подумати років із десять тому, що можна заробляти шестизначні суми, граючи у відеоігри, поки мільйони людей стежать за вами на ютубі чи дивляться трансляції на Twitch435?

Для тих, кого досі непокоїть нова економіка, яка може знищити робочі місця, я ще раз процитую Ґібсона: «Майбутнє вже настало, але ще не всюди». Будь-який добрий врожай починається з паростків, що пробиваються з ґрунту.

Деякі ринки випереджають інші, даючи можливість приватним особам і маленьким компаніям конвертувати увагу (передумову появи креативних грошей) у готівку. У наступні роки слід очікувати буму стартапів, які знаходитимуть нові шляхи для конвертації онлайн-уваги в традиційні, реальні гроші.

Джек Конте, учасник музичного дуету Pomplamoose і засновник та виконавчий директор краудфандингової платформи Patreon, розповів мені: ми з Наталі заснували Patreon, коли «наші музичні відеоролики назбирали на ютубі 17 мільйонів переглядів, а з реклами ми отримали лише 3500 доларів. Ми зрозуміли, що шанувальники цінують нас вище». Тепер десятки тисяч митців заробляють на Patreon достатньо, щоб зосереджуватися на роботі. Краудфандингові сайти, як-от Patreon, Kickstarter, Indiegogo та GoFundMe, засвідчують, що звичайні люди мають дедалі більше можливостей конкурувати за реальні гроші, а не тільки за увагу. Такі сайти досі становлять незначну частку нашої економіки, але можуть багато розповісти про напрямки її майбутнього розвитку.

Можливо, не варто монетизувати творчість по-старому — конвертувати її в машинні гроші. Може, зосередитися на будівництві абсолютно нової економіки? У своєму романі 2003 року «На дні в чарівному королівстві» (Down and Out in the Magic Kingdom) Корі Докторов, фантаст й активіст, що бореться за краще майбутнє, описував економіку майбутнього, де завдяки передовим технологіям люди безкоштовно задовольняють усі природні потреби. Натомість економіка працює на репутаційній валюті, яка називається «вуфі». Люди конкурують за те, щоб інші схвалювали й підтримували їхні творчі проекти436. Мабуть, промоція проектів на Kickstarter та лайки на фейсбуку слід вважати прототипами майбутньої валюти.

Креативність може спричиняти запеклу конкуренцію за статус. Не забуваймо: ті, хто будував із практичних міркувань, згодом будуватимуть для марнославства. Проте креативність може бути ключем до економіки майбутнього, яка дозволить усім насолоджуватися вільним часом, подарованим продуктивністю машин, і сприятиме розвитку нових видів творчості й суспільного споживання.

Робота дає відчуття цілеспрямованості, і варто замислитися, скільки праці люди виконують безкоштовно або за малі гроші. Можливо, це набагато цінніші заняття, ніж ті, за які ми звик­ли дорого платити. Початківці актори й музиканти, які працюють барменами, щоб оплачувати житло, не заперечують проти тривалих курсів і безкінечних прослуховувань, бо сподіваються на успіх і справжню роботу в майбутньому. Чому б не додати до переліку занять, які вважаються цілеспрямованими, радше ніж прибутковими, ще й такі: «Я розробляю ютуб-канал» чи «Я напрацьовую базу фоловерів на фейсбуку»? Дейв Гайкі писав про свого батька: він вважав, що «гроші стають музикою, а музика в ідеалі стає грошима»437. Музика, а не гроші, робила Дейвового батька цілеспрямованим і щасливим.

Цілеспрямованість, мета, значущість — усе це має сенс для економіки догляду. Джен Палька розповіла мені історію водія Lyft, з яким познайомилася в Індіанаполісі: він працює інженером і має високу зарплату, але щоранку встає на кілька годин раніше, щоб підвозити незнайомих людей, бо йому бракує спілкування. Гроші, зароблені у Lyft, чоловік віддає на благодійність.

Для волонтера турбота про безхатьків у притулку може важити набагато більше, ніж успішна кар’єра із шаленим графіком. Спортсмен-аматор може вважати свої тренування й змагання важливішими для щастя, ніж робота за «великі бабки» в інвестиційному банку. Батько чи мати, що лишається вдома виховувати дітей, не «відходить від справ». Він чи вона, навпаки, входить у справу, причому більш значущу й важливішу.

Кейнс прогнозував, що так буде, коли писав: «Діяльні й цілеспрямовані люди, які прагнуть заробити, потягнуть усіх нас до економічного добробуту. Однак насолодитися прийдешнім добробутом зможуть лише ті народи, що втримаються, оволодіють мистецтвом проживати життя й не продадуться за ресурси».

У рамках свого проекту демографи Джанні Пес і Мішель Пулен позначили на мапі «сині зони», де мешкає найбільше людей, що доживають до ста й більше років. Дослідники виявили ключові аспекти, які сприяють щастю й довголіттю. Перш за все, це раціон (важливо дотримуватися настанови письменника Майкла Поллена: «Харчуйтеся добре. Їжте небагато. Споживайте більше рослинної їжі»438), помірне й регулярне вживання алкоголю, особливо вина, і достатня й систематична фізична активність. Цікаво, що найважливішими чинниками виявилися наявність мети в житті, духовність або релігійність, родина і спілкування439.

Ми знаємо, яким має бути хороше життя. Маємо ресурси, щоб забезпечити таким життям кожного. То чому ж побудували економіку, де так складно цього досягти?

Розмірковуючи про те, як пристосувати суспільство й економіку до нової хвилі технологічних змін, ми не можемо міряти майбутнє на мірку минулого. Нам потрібен кардинально новий підхід. Описуючи політичні виклики сьогодення, Джен Палька визначила, яким має бути погляд у майбутнє:

Не варто відстоювати статус-кво. У нас велика спокуса зайняти реакційну, оборонну позицію й боротися за збереження вчорашнього світу, але боротися слід за щось нове, досі небачене — за те, що мусимо винаходити440.

15. Доповнена реальність замість звільнень

Ми маємо відповісти