read-books.club » Сучасна проза » Синi етюди 📚 - Українською

Читати книгу - "Синi етюди"

148
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Синi етюди" автора Микола Хвильовий. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 103 104 105 ... 138
Перейти на сторінку:
грiх - согрiшила, ну, так тому й бути! Може, ще й найдеться "благородной чоловєк" i обвiнчається з нею. До речi, вона ж i не вiнчалася по-християнськи. Може, то сам Бог так зробив, не допустив до другого грiха.

- Мамо! - почала було Варя, але Ярина Федорiвна її рiзко перебила:

- Покинь, я тобi кажу, мамкати! Що ти там понiмаєш?

- Ти того… не дуже! - вставив своє слово й Трохим Климентович.- Щоб, значить, як мати каже…

I Варя змовкла. I Варя, можна сказати, упокорилась. Але не тому, мiж iншим, вона упокорилась, що так дуже боялась батькiв, а тому, що вона й сама почала зрiдка думати, що й справдi її нiхто не зачепе за нової влади, тому що нарештi, хоч Серьога i гарний хлопець, але, може, його нема вже й на свiтi, а коли живий вiн, то вже тепер, за нової влади, не бути йому нi пропогандистом, нi командиром.

Так що вирiшено було пересидiти баталiю в своєму рiдному закутку, що на Манастирськiй, i не думати про евакуацiю.

I з тим бiльшим задоволенням Варя не думала про евакуацiю, що евакуацiя прямо-таки лякала її своїм хаосом.

Треба щиро сказати: революцiйний нарiд умiє перемагати й наступати, та нiяк не вмiє вiдступати й тягати за собою барахло. Плани евакуацiї i справдi виглядали дуже химерно. Вивозили снаряди, вiйськовий одяг i цiлi цейхгавзи, але й вивозили десятки пакгавзiв (висловлюючись фiгурально) жiночих панталонiв та лiфчикiв. Вивозили друкарськi машинки й цiлi типографiї, але й вивозили для чогось старi столи, десятки старих столiв i надзвичайно багато звичайних стiльцiв, що тоскно витикалися в небо своїми мало не столiтнiми нiжками. Вивозили курей, гусей, свиней та iншу домашню живнiсть, але й вивозили матраци, кроватi й ще багато дечого з мертвого спального реманенту. Все це посувалося з Богодухова i через Богодухiв на слобожанських возах. I цi обози так лякали Варю, що навiть Ярина Федорiвна порадила їй рiдше виходити з дому й сама взялася дiставати iнформацiї про подiї в мiстi i на фронтах.

Словом, евакуацiя йшла прискореним темпом. За обозами поволi й досить поважно для такого блискавичного моменту посувалися отари овець i гурти рогатої худоби. Воли ревли, конi iржали. Над дорогами стояли хмари сiрого пороху. Раз у раз, наздогоняючи й переганяючи навантаженi тачанки, на шляхи вискакували одинокi вершники й, стурбованi, раптом зникали десь. Появлялися й цiлi загони кавалерiї. Але цi чомусь весело погикували й так войновничо помахували шаблями, що тил, куди вони рiшучо мчалися, кожної такої хвилини можна було прийняти за фронт.

Але те ж приблизно Ярина Федорiвна (Варя тепер майже не виходила з дому) спостерiгала й на залiзницi. Станцiя ломилась вiд деморалiзованих натовпiв i вiд не менш дезорганiзованих вагонiв. Тiльки "пульман з заложниками" чiтко вирисовувався з цього евакуацiйного хаосу. Все поспiшало вiд грiзної канонади й пожарiв, якi обхоплювали мало не всi кiнцi нiчного пiвденного неба.

Хоч Ярина Федорiвна категорично була проти виїзду своєї доньки з Богодухова, але вона не могла не цiкавитись, хто ж тiкає на пiвнiч. Зрiдка їй самiй боляче йокало пiд серцем i вона думала: "а може, хай виїздить?" Та, придивляючись до евакуацiйної публiки, вона тiльки ще бiльше заплуталась.

Людей, що поспiшали на пiвнiч, i справдi не можна було назвати єдиним органiзованим i органiзуючим цiлим. Це був розхрiстаний конгломерат. Тiкали з мiстечка й фiзично безсилi батьки та матерi комунiстiв, тiкали й деякi комунари з барахлом, якi вважали, що фронт може почекати, а барахло обов'язково треба "спасти" й обов'язково треба здати "пiд розписку" десь за тисячу верстов вiд позицiї. Тiкали деякi нервовi обивателi, котрi страждали на манiю переслiду i, щиро симпатизуючи пiвденному вiйськовi, нiяк не могли припустити, що їх помилують за "зраду", за те, що вони в свiй час не пiшли з друзями англо-французьких рантьє, тiкали й рiзнi авантюристи, якi, придбавши "iменем пролетарiату" деяке майно, поспiшали перенести його у бiльш безпечне мiсце. Словом, рiзнi люди тiкали на пiвнiч за тих душних днiв тривожного дев'ятнадцятого року. I, придивляючись до цих людей, Ярина Федорiвна, тiльки зiдхала тяжко.

Але Яринi Федорiвнi, як звичайно й Варi, на тиждень було десять п'ятниць, i тому, зробивши одне вирiшення, вони вже почали думати про протилежне. Справа в тому, що колись симпатичнi їм крамарi, дрiбнобуржуазнi iнтелiгенти та священики стали раптом потроху дiяти i вже, очевидно, готували для Варi не зовсiм приємнi сюрпризи. Дочекавшись довгожданого часу, цi люди тепер не ховали усмiшок задоволення й при нагодi, коли це було безпечно, з надзвичайно злою iронiєю поглядали на Варю й на Ярину Федорiвну. Правда, вони так поглядали й на всiх iнших городян, якi так чи iнакше зв'язали свою долю з долею революцiї i якi з тих чи iнших причин примушенi були залишатися вдома й чекати на прихiд нової влади, але вiд цього легше не було.

- Так що, мамо, буде бiда! - крикнула одного разу Варя, входячи до хати.- Зустрiла я сьогоднi Карпа Сидоровича, так вiн так подивився на мене, що аж сумно стало.

- Та й чого ж йому дивитись на тебе привiтно,- сказала прибита горем бублешниця,коли твiй Серьога стояв у його зятя на квартирi по камунiчеськiй лiнiї? Вон не асабливо до неї прихильний.

Бублешниця й тепер не помилялась. Карпо Сидорович, мiсцевий крамар i давнiй ворог Ярини Федорiвни, давно вже "точив зуба" на Варку - "камунiчеську шлюху" i тепер при зустрiчах з молодицею вже не мiг стерпiти й не подивитись на неї вiдповiдно. Одного разу вiн уже навiть i розперезався, можна сказати.

- Так що, здравстуйте, Варваро Трохимiвно Петренкова… тоїсь вєрная гражданськая супруга камунiста Петренка,- сказав Карпо Сидорович, зустрiвшись з Варею.- Що ж це ви пашли з панської фатери? Сумлiваєтесь?

Карпо Сидорович особливо не мiг пробачити Варi, що вона жила в будинку його зятя, крамаря другої гiльдiї. I не те обурювало Карпа Сидоровича, що подружжя Петренкових проживало на цiй квартирi, не заплативши анi копiйки ("цур їм пек з цiєю платнею, зять навiть сам шукав когось iз чекiстiв до себе в дiм, щоб менше робили реквiзицiй i щоб не тремтiти кожної хвилини!"),- обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка, дочка поганої бублешницi, з якою вiн от уже кiлька рокiв судиться, котру вiн знає "як облуплену" i яка, на його компетентний погляд, мiдного п'ятака не варта,- так от ця Варка задрипана насмiлилась жити в покоях його зятя, поважного крамаря другої гiльдiї!

От що обурювало Карпа Сидоровича, i вiн уже давно

1 ... 103 104 105 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Синi етюди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Синi етюди"