Читати книгу - "Грот афаліни"

Набридло йому стежити за маніпуляціями того, що на плоту. Не бадьорість відчував Янг від кави, а навпаки — захотілося спати.

Сповз у лігво, підклав лікоть під голову. І весь він відчув тепло й затишок, навіть кам'яна постіль здалася не такою холодною і твердою.

2

Спочатку спав без снів. Потім сни, мабуть, були, навіть страхітливі, бо кілька разів прокидайся від жаху, але заспокоювався і знову засинав.

Потім проснувся остаточно. Звідкись долинала невиразна, з великими паузами розмова… Склепіння печери по губиться у віковічній темряві, а Сіріє, можна розгледіти навислі брили, неправильні, ніби зламані арки. Десь стрімко проноситься, ковзає сліпуче світло, бо навіть його відблиски на каменях стелі болючі для очей. Звіриний інстинкт обережності примусив Янга не схоплюватися одразу, не висовуватися. Він прикинув, де може бути оте сильне джерело світла, перевернувся на живіт і по-пластунському поповз до бруствера. Потім ліг на бік, задер, завернув рогожний поділ, затулив ним обличчя й очі, щоб не так різало світло. Навіть крізь мереживо волокон дивитися було боляче.

Плота у Храмовому гроті не було. Біля входу в нього плавало щось довге і товсте, разів у три-чотири довше за Діка. Ні носа, ні хвоста не видно, вони занурені у поду. Спина сіро-срібляста, ледь здіймається над водою. Зате надбудова на половину зросту людини. Вона висовується посередині, де в дельфінів спинний плавник. У цій надбудові-кабіні Янг налічив п'ять вікон-ілюмінаторів, розташованих в одну лінію. Шосте віконце трохи видно спереду, над ним рухалася туди-сюди кругла фара, і це з неї світло різало, пронизувало простір, скакало по склепінню, ковзало по воді. Зверху кабіни-рубки були два люки, і в цих люках виднілися до пояса два чоловіки — у звичайному одязі, не в гідрокостюмах. Фара нарешті погасла, проти її яскравості і сліпучості віконця, здається, ледь жевріють. Янг поступово розбирає на боці плавучого тіла червоний напис: «PERRY CUBMARINE». «Кабмарин, кабмарин… Підводний човен! — здогадався Янг. — Але хіба бувають такі малі підводні човни?!» Він відкидає з обличчя рогожу, дивиться вже без неї, прислухається.

— Виходить, не сифон? — Янг розібрав: це сказав той, що стирчав з першого люка і обертав фару.

— Ні! — відповів задній. — І ми спочатку думали — сифон. А потім дивимося — дірка в склепінні… — і показав рукою вгору повз вухо переднього.

— Куди веде печера, не обстежували?

— Нікуди, ви ж самі світили, бачили. Чотири заводі, ця найбільша.

— Вважай — грот, а не печера.

— Хоч верть-круть, хоч круть-верть. А глибоко тут… У цій — футів сто вісімдесят, у тих — по тридцять — п'ятдесят.

— Це тут ви черпали проби?

— І тут, і там, де водоспад. А дві заводі ще не обстежували.

— А чи варто займатися?

— Думаю, що варто. Навіть коли не пощастить експеримент з дельфінами, то будемо самі. Аквалангів тільки більше треба, у нас лише три.

— Витрати, витрати… І на дельфінів даремно розщедрилися.

— Шеф! Ми на них ані долара не витратили.

— Поясни, будь ласка.

— Провели одну операцію, бомбонули дельфінарій на Раї.

— Хвіст застряв?

— Чисто! Приїжджала поліція, ми їм акваторій табору показали — дивіться, шукайте. А про печеру ніхто не знає.

— Ну й що?

— Ви про що?

— Про дельфінів. Є від них користь, годівлю хоч виправдовують?

— Ще жодного разу їх не годували. Тут вистачає їь. і риби, і крабів, і лангустів, а біля виходу — і молюсків, Самі харч здобувають.

— Та-а-ак… Не подобається мені справа з дельфінами. Можете поставити під загрозу всю справу!

— Шеф, усе буде о'кей. Правда, без дресирувальника капризують. Він з ними займався на Раї, учив черпати породу на дні, виносити наверх. За моїм завданням… Успіхи були вже.

— Та-а-ак… І тут хвіст загруз, ще й дресирувальника вплутали. Зважте, Піт: коли щось трапиться, відповідаєте головою.

— Шеф, усе буде о'кей, от побачите. Дозвольте тільки взяти його в долю, щоб він і тут з дельфінами займався.

— Ти думаєш, про що говориш?

— Думаю, а як же.

— Думаєш, тільки не головою. А коли нічого не дасть забавка з дельфінами? Усі карти відкрили… цьому твоєму дресирувальнику.

— Це не мій, а дельфінячий… І я думаю все-таки головою. Якщо нічого не вийде з дельфінами, Судзір звідси не вийде живий.

— Це хто такий — Судзір?

— Той самий дресирувальник. А зараз він уже й господар дельфінарію. Крафт збанкрутував. Такі останні відомості.

Від такої новини Янг аж устав, забувши про все. Але спохватився і знову прилип до скелі — добре, що не глянули в його бік.

— Та-а-ак… Ну що ж — під твою відповідальність.

— То на який процент погоджуватися?

— Вирішуй сам. Я фінансую всю справу, мої п'ятдесят п'ять процентів видобутку. Твої десять, решта — всім іншим. Чим більше набереш людей, тим менше припаде на вас. От зі своїх сорока п'яти процентів можете кинути йому кістку.

— На голу кістку він не погодиться. А не запросити — надто багато він знає, про багато що здогадується. Нас тепер шість з вами, з ним буде сім. Якщо тільки нам з ним ділитися, а ви збоку, це буде несправедливо, шеф. Я ж турбуюся про спільні інтереси, про ваші доходи. Але чому ми самі повинні взяти на себе Судзіра? До вас потече річка, а до нас якісь струмочки, та й ті треба ділити. Шеф, поступіться трьома процентами зі своєї частки!

— Ані долара, Піте, я ж сказав. Мені не експерименти потрібні, а робота, робота… І зваж: мої видатки з кожним роком зростають, а доходи… А доходи поки що ні. Ось довелося цей брухт купити.

— Чому брухт? Добра ще посудина.

— Позавчорашній день. Через п'яті руки дістав… Їздив сам в Уест-Палм-Біч[22] зустрічався з шефом «Пері камбарин компані», торгував нову камбарин. Не докупитись! Теперішні малятка порівняно з цим і запас ходу мають у кілька разів більший, і глибину занурення більшу, і потужність акумуляторів, і швидкість. У мого 15–20 вузлів[23], а в нових — тридцять. Транспортувати їх можна на палубі інших суден, у десантному кораблі-доку. В наше малятко тільки два чоловіки можуть забратися, а в ті — по три. І люк у тих є спіднизу, можна просто на грунт виходити в аквалангах.

— А як ви цей «брухт» доставили сюди? Стільки тисяч кілометрів.

— Військові допомогли, до самого Біргусу приперли. Ну, а в межах архіпелагу своїм ходом плаваю. Обіцяли військові трохи модернізувати, наше малятко: двигун дизельний поставлять, генератор струму, лопаті гвинта замінять.

— Не за так же, не за