Читати книгу - "Війна з Росією"

— І що б ви робили, Михайле Миколайовичу?

— Я вважаю, що намір головнокомандувача такий: оточити і нейтралізувати наш Балтійський флот у Балтійську з базою в Калінінграді й бути готовим провести висадку морського десанту на узбережжя Естонії. Тим часом корпус НАТО на північному сході Польщі буде готовий до вторгнення у Литву зі своїми трьома підрозділами. Після цього — масована повітряна атака, щоб вибити наші засоби ППО й нейтралізувати авіацію. По суті, НАТО погрожує взяти в кільце наші війська у Прибалтиці з моря, із суші та з повітря, щоб змусити нас піти з країн Балтії.

— А можливо, це обманний маневр? — припустив президент.

— Не думаю, — відповів Гареєв, — Для НАТО це майже неможливо. Їхні військові чини не можуть ступити й кроку, не отримавши згоди Північноатлантичної ради. Я знаю це ще з тих часів, коли бував у штаб-квартирі НАТО в Європі та спілкувався з вищими чинами НАТО тут, у Москві. Їхня система унеможливлює проведення фіктивних операцій, тому що майже не дає змоги отримати ефект несподіваності. Будь-яке стратегічне воєнне рішення має бути санкціоноване Північноатлантичною радою, тобто це — міжнародна конвенція НАТО. Отже, як тільки план з’явиться на столі, ми будемо знати про це протягом кількох годин... які б заходи безпеки вони не намагалися застосувати.

— Але, — задумливо промовив президент — знаний теоретик конспірології, — звичайно...

— Я теж ставив собі це запитання, — втрутився генерал Гареєв, знову дозволивши собі таке, що він не наважився б зробити іще кілька тижнів тому, — і дійшов висновку, що НАТО як організація не в змозі мислити так широко, як того потребує проведення фіктивних операцій. Саме тому ми досягли успіху, захопивши їх зненацька три роки тому, коли ввійшли у Крим. Ситуація ускладнюється Північноатлантичною радою, яка наполягає на збереженні політичної доцільності для всіх операцій. НАТО завжди мало проблему з тим, що це надто велика організація, але коли вона ще й розширилася аж до двадцяти восьми членів, то стала просто неймовірно великою. Політики вважали, що чим більше членів, тим краще, але, як ми знаємо, Володимире Володимировичу, «менше» часто може бути значно кращим.

Президент замислився:

— Тож яка наша відповідь?

— Незважаючи на їх чисельність, ми готові. Наш Балтійський флот буде виснажувати і врешті-решт позбавлятиме боєздатності військово-морські та повітряно-десантні сили НАТО на їх шляху на схід, де вони мають намір висадитися на узбережжі Естонії. Навіть якщо їм вдасться це зробити, наша 6-а армія закріпила міцні оборонні позиції на узбережжі Естонії в усіх місцях їх можливої висадки. До того ж ми зберігаємо мобільні танкові резерви, готові до контратаки. На південному литовському кордоні розгорнута 20-а гвардійська армія. Я також можу повідомити, що 2-а гвардійська танкова армія вийшла зі свого гарнізону в центральній частині Росії, в Самарі, і перекинута в Західний військовий округ. Тим часом сили, які ми відвели з Калінінграда й України, будуть продовжувати стримувати заколот «лісових братів» у прибалтійських країнах. Що ж стосується повітряного бою, то НАТО не зможе отримати перевагу в повітрі. Наша радіолокаційна станція «Воронеж» у Калінінграді може зафіксувати все, що відбувається на відстані сотень кілометрів. Цього достатньо, щоб тримати під контролем всю Східну та Центральну Європу. Ця станція здатна відстежувати понад п’ятсот літаків одночасно. Після виявлення літак НАТО зустрічається із нашими системами протиповітряної оборони S-400 та С-500, а також із нашими перехоплювачами. Таким чином, ми впевнені в тому, що будемо зберігати перевагу в повітрі, а це дасть змогу впевнено перемогти НАТО й на землі.

— А як щодо Калінінграда? Чи є небезпека того, що НАТО нападе на нас там?

— Ми вважаємо, що немає, Володимире Володимировичу, — вступив у розмову міністр закордонних справ, який досі мовчав. — НАТО веде свої нескінченні розмови про те, що Альянс є суто оборонним союзом. Одна справа — застосувати статтю 5 Вашингтонського договору, щоб захистити державу-члена, і зовсім інша — атакувати російську суверенну територію. НАТО ніколи не отримає згоду на це Північноатлантичної ради. Крім того, наші друзі в Афінах і Будапешті підтвердили, що накладатимуть вето на будь-яку подібну пропозицію.

— Ми знаємо, що американці та британці використовують свої сили спецпризначення тільки як останній аргумент, у самому крайньому випадку,— втрутився Гареєв. — І ми дуже ретельно за ними спостерігаємо. Я можу точно сказати, що наразі жодних спецпризначенців біля Калінінграда немає.

Обличчя президента світилося від задоволення. Зараз воно мало такий вираз, як колись раніше.

«Якщо НАТО атакуватиме, — розмірковував Комаров подумки, — і Росія це швидко виявить, у чому абсолютно впевнений Гареєв, крісло президента гарантоване йому на все життя, і моє перебування поряд із ним гарантоване також». Якби НАТО навіть і зробило щось помітне, наприклад, махало б шаблями, але не більше, то результат був би той самий: це була б перемога президента Путіна. Небезпека загрожувала б йому тільки в тому випадку, якби Росія зазнала поразки. І якщо таке станеться, то кожна людина за цим столом опиниться в потопаючому кораблі. Дуже небезпечні часи, і доля президента міцно пов’язана з долею Росії та всіх цих людей навколо стола.

Президент продовжив:

— І ще скажу про всяк випадок, якщо у когось із вас є сумніви: я без вагань нанесу ракетний удар по Варшаві чи Берліну, як тільки НАТО почне атакувати. Євгене Сергійовичу, — запитав він, дивлячись на міністра закордонних справ, — наскільки ви впевнені в тому, що американці не використають наше застосування тактичної ядерної зброї як привід для міжконтинентального удару?

— Складно сказати, Володимире Володимировичу. З одного боку, американці не будуть ризикувати і створювати Армагеддон заради якогось європейського міста або військового об’єкта. Але з іншого боку, будь-яке використання тактичної ядерної зброї проти НАТО на морі чи на суші неминуче призведе до величезних жертв серед американців через їхню перевагу у військовій силі. А якщо хтось із американців зазнає удару ядерної бомби, то все — усі ставки зіграні. Вони, звісно, відповідатимуть тактичною зброєю на полі бою. І тоді я не виключаю, що американці використають міжконтинентальні балістичні ядерні ракети.

— З цього випливає, що ми повинні обмежитись використанням ядерної зброї тільки по відношенню до європейців, — жваво промовив президент.

Комаров, однак, не вірив цим намаганням Путіна здаватися рішучим і позитивним. Якщо вони навіть тільки обговорюють використання ядерної зброї, це означає, що щось не зладилось із планом