Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

— Піду їй віднесу, — хлопець встав, потягнувся за третьою уже тарілкою, вийшов із кухні, щоби потім добрих п’ять хвилин намагатися достукатися до Насті. Вона відчинила. Навіть щось сказала, здається, подякувала, а через двадцять хвилин сама зайшла на кухню з порожньою тарілкою в руках.

Поставила в раковину, пустила воду.

Наталя ковзнула поглядом по профілю дочки, помічаючи, що вона занадто бліда, але очі сухі.

— Мамо, — і голос не тремтить. Тільки коли говорить, вважає за краще дивитися на тарілку, яку миє, а не на співрозмовницю. — Ті гроші… Компенсація, яку Северові виплатили. Хочу їх повернути. Ми ж їх не витрачали?

— Ні.

— Добре. Тоді перешлімо на рахунок їхньої фірми. Я знаю назву, знайду реквізити. Можемо сьогодні…

— Добре, Настусю.

Настя кивнула, закрутила воду, розвернулася до дверей. Говорити, дивлячись матері в очі, вона поки не могла.

— Тоді я зберуся через десять хвилин, сходимо в банк?

— Ходімо… І Насте… Я взяла тобі на завтра квиток до бабусі. З’їздиш, відпочинеш, ти ж за нею скучила.

— Так. З’їжджу… Скучила.

Настя вийшла, знову зачиняючись в спальні.

Мама має рацію, терміново потрібно поїхати, щоби не наробити дурниць. Яких…?

Різних. Вона ніби розривалася. Розривалася між тим, що знала все життя, і тим, що розповів Гліб. Між бажанням зняти всі ці шалені гроші готівкою, а потім кинути їх йому в обличчя, купюра за купюрою, або спалити на його очах. А потім сто мільйонів разів говорити, як ненавидить його. І бажанням розплакатися, втиснувшись у його шию, ридати гіркими сльозами, знову переживаючи втрату батька і його причетність до цієї втрати. Звинувачувати або пробачити. Заперечувати або приймати.

Однаково хотілося і того, і того. І це розривало голову, а ще стискало до болю серце. Метелику здавалося, що полум’я охопило крила, горіти було боляче.