Читати книгу - "Королівство у спадок, Олег Говда"

А отже, я мав бачити їх із кургану…

Знову нестиковка. Ну, не можуть одночасно відбуватися події, що виключають одне одного.

Хоча…

Я щиро вилаявся і плеснув себе по чолі. Ну, не дурень же ти, ваше благородіє… тобто твоя високість? Куди ти прешся зі своєю примітивною логікою? З математикою Піфагора в Евклідову геометрію. Забув, де ти живеш? Це ж світ магії! Тут можливо все… Ну, майже.

Тож не шукай на лайні шкварки. Людолови сюди прилетіли чи телепортувалися. А потім, тим самим чином, вирушили далі. Чому амазонку з собою не взяли? Фіг їх знає… Може, щоб помучилося дівчисько і потім поступливіше було. Естети, мля ...

А висновок — не розслабляйся і чекай гостей. У будь-який момент і просто на голову... То ж, щоб уникнути сюрпризів, краще переміститися на краєчок полянки. Дівчину перекласти теж не завадить...

Тільки подумав, як на мене зверху впала... заяча тушка. І тільки потім пролунав шелест крил і переможний орлиний клекіт.

Твою дивізію! Жартівниця шмарката! Заїкою стати можна!

— Синільго! Су… Збожеволіла, ти… чи що?! А якби убила?

Замість відповіді вона пікірувала на мене, звернувши буквально в останню мить, так що навіть хвостом чиркнула, і знову кудись помчала. Зрозуміло, дорвалася до безкоштовного. І тепер поки дитя не натішиться — не заспокоїться. А сам винен... Говорив Аристарх, треба шолом носити, а я вперся — душно, на вуха тисне... От і нічого тепер «на дзеркало нарікати, якщо пика крива». Сам техніку безпеки порушуєш, сам і відповідай…

Вирішено, як тільки повернуся або надибаю десь відповідний фасон і розмір, більше не буду комизитися.

Я підняв тушку зайця з землі і зважив у руці. Солідно… Кілограм п'ять, не менше.

Гм... І що з цим подарунком із небес робити? У сирому вигляді зайчатина не входить до списку моїх улюблених страв. Тим паче, в хутряній упаковці.

Подивився на зайця ще раз, потім перевів погляд на амазонку.

Справді, що це я? Ось же — дитя природи, у якої напевно руки з правильного місця ростуть. Треба тільки дочекатися, коли дівчина прокинеться від винного чаду, і все вирішиться само. Не відмовить же ж вона рятівникові в такій дрібниці, як приготувати вечерю.

У цей момент амазонка голосно схропнула, пробурмотіла щось і перекинулася на інший бік. Спиною до мене.

Ну, гаразд… я не наполягаю, хай зайчатина буде на сніданок. А поки, нам і справді, краще забратися з галявини. Не впевнений, що сподобається, якщо на нас з неба почнуть падати коні. З вершниками та в'юками. А то й возами на додачу.

Не особливо церемонячись, я взяв дівчину за ноги і відтяг до краю трави. Вона навіть не помітила. Тільки губами поцмокала.

Принагідно помилувався стрункими стегнами, що відкрилися, коли бахрома спідниці загорнулася під спину. Але так — в'яло, без особливих емоцій. Чисто естетично. Як на картинку у журналі. По-перше, — я турбувався про долю Леонідії, а по-друге, — ще не забув водні процедури в замку Рендель. Зате тривога спалахнула знову! І не просто спалахнула, а як аварійна мигалка запрацювала.

Вбийте, але я не можу зрозуміти, як розбійники могли кинути таку красуню? Не теє… Не скориставшись нагодою. Цього ніякою магією не пояснити! Хіба що, вся банда складається винятково із скопців чи… мужоложців. Маячня! Це ж не античність і не сучасні звичаї. У середні віки за такі витівки на кіл садовили… Незважаючи на чини та звання.

Дідько! І знову я туплю... А все звичка мислити шаблонами. Пригадувався колись такий тест на кмітливість. «В аварію потрапили батько та син. Батько загинув, син лежить у лікарні. У палату заходить лікар і каже: Це мій син! Питання: чи це можливо?»

М-да… Немає розуму, вважай — каліка. Чому я вирішив, що мисливці за скальпами амазонок чоловіки? А якщо все якраз навпаки? І «полювання за косами» — щось на кшталт ритуалу вигнання, анафеми? Як раніше дьогтем ворота мазали чи… о, до речі, стригли наголо! Круто! Щастить мені на красунь, для котрих традиції і закони ніби й не писані. Зі зниженою соціальною відповідальністю, м’яко кажучи! І кого ж я цього разу знайшов? Порушницю присяги та звичаїв чи блудницю?