Читати книгу - "Фортеця для серця"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І гроші на санаторій, щоб ви знали, Леся сама заробила. Тільки не смійтеся. Звісно, не в школі. Школа — то для душі. Хоч і картини теж для душі, просто їх купують за досить солідні гроші. Он, за п’ять років таке відбухали, що їхні Бувальці тепер… теє… перлина… туризму зеленого. От. А воно й не дивно. Ліс. У лісі ягоди, грибочки, кисень, на полі квіти, з поля корівки молочко несуть свіже. Няв. Аж облизався. Он і озерце розчистили. Вода чистіша від сльози, а що тепла! І від будинків палицею кинути. Ага, про будинки!
На краю села, акурат за три хати, збудували цілу мережу будиночків. Невеличкі й більшенькі. І кожен Леся своїми руцями… Ні, брешу: мама Віра допомагала, а ще й мала Марійка постаралася… Аякже. Маки на всю стіну малювала. Сам бачив. Словом, створили рай. Тільки справжній, наш, бо сільський.
Власне, Бувальці вже й не село ніби… Няв. Мало не районний центр. Еге. Односельці працюють у сфері обслуговування, а якийсь біс… бізнесмен уже й маленький, зовсім малесенький заводик молочний збудував. А що? Корівок розвели. Оку глянути любо! А як увечері мукають! Музика! Тепер молочко не в місто возять, а на завод здають, хай і маленький. Великого збудувати самі не дали. Ціле село повстало. Як-не-як, їм теперечки незаймана природа потрібна, щоб серця оживали. Вовче ж тут… ожило.
Кіт підійшов до кутка, де образи висіли. Кліпнув оком. Ні. Двома. Вигнув спину уклінно:
Спасибі
Тобі
за Тебе!
І не морщте чола. Не морщте.
Бо де Бог?
На селі.
Український — саме там.
Скажете, ніби щасливий кінець? Може, і так. От тільки таким він буває хіба що в книжках. Мурко знає. Він кіт древній, його важко круг пальця… круг хвоста обкрутити. Бо що їхні Бувальці? Лише хрестик — хоч і мальовничий, звісно, — на велетенському полотні. Кіт зітхнув. Гірко. Як людина. Кепська річ, якщо коти здатні біду розгледіти, тоді як… Але не будемо про наболіле.
Мурко, до речі, єдиний чув і бачив, як брат приїздив до брата. І прощення просив. Тільки дарма. Хоч і дістав його, усе одно перекотиполем лишився. Понісся до вершини своєї… Теєчки… Керувати країною. От. А коли поцікавитеся, бува, за що прощення просив? Оцього вже Мурко не розкаже.
Бо гріхи братовбивства лише Бог і прощає.
Няв.
Тьху ти!
Амінь.
Примітки
1
Лев Оптинський (світське ім’я — Лев Данилович Наголкін, 1768—1841) — православний чернець, перший старець Оптинського монастиря, автор молитви за душі самогубців. (Тут і далі прим. ред.)
2
Ла-Діг — один із найбільших островів Сейшельського архіпелагу в Індійському океані.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фортеця для серця», після закриття браузера.