Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Хто ця людина?
— Я.
— Ти? — Летиція посміхнулася. — Але чому ти хочеш цього? Адже це небезпечно.
Ніхто не знає, що станеться з тим, хто допоможе їй зняти прокляття. Якою буде ціна?
— І хто ж ти?
— Ти мене зовсім не пам'ятаєш? — з легким сумом спитав він, спіймавши її долоню у свої руки. Вони виявились гарячими. Летиція не любила тепло, вона любила лід, але його жар їй сподобався — вона не стала забирати руку.
— Я маю тебе пам'ятати? — Летиція уважно вивчала його риси. Було в ньому щось знайоме, але пам'ять відмовлялася підказувати.
— Колись я працював у твоєму підземному палаці.
Летиція має багато слуг, але вона погано знає їх в обличчя. Ніхто не має права наближатися до неї, крім няньки. І все ж таки один спогад майнув у голові…
…Вона побачила його у своєму підземному саду — він обрізав коріння дерев, створюючи з них альтанку. Вони розмовляли. Від нього не сховалося, що вона не в настрої, і він запитав, чому їй сумно. Вона відповіла, що сумує за тими часами, коли ранок відрізнявся від дня, а день від вечора, і він порадив їй позначати різний часи доби спеціальними ароматами. Тоді вони просто в саду підпалили вишневі кісточки, щоб розпочати традицію.
— Я згадала, адже тебе звуть Піполо?
Його усмішка стала світлою, і погляд теж прояснився.
— Ти милий. Але ти не можеш стати моїм порятунком. Це має бути представник роду, до якого належав Лучіано. Проте прокляття виснажило королівський рід. Теперішній король — єдиний нащадок.
— Не єдиний. Один із королів мав позашлюбний зв'язок із чаклункою, яка дала початок побічної таємної лінії королівського роду. Я її представник. В мені тече суміш королівської та чаклунської крові.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як я стала королевою, Ольга Обська», після закриття браузера.