Читати книгу - "Я обираю бути твоєю, Ольга Островська"

Рок

− Я не вловлюю стороннього втручання, − лікар, закінчивши обстежувати труп Ескаєра, повільно випрямляється, кинувши на мене насторожений погляд.

Побоюється він недаремно. Мій контроль після всіх подій минулої доби перебуває вже на тонкій, як лезо, грані. І всі, хто зараз знаходиться в палаці Аріда, тим що живі та неушкоджені, багато чим завдячують лише тендітній крихітці з Землі. Бо вона наважилася на те, що для більшості куард стало б смертельним вироком.

І мені дуже не сподобалося, як дивився на мою Мію старий Лаяре. Ледве вистачило витримки, щоб не врізати по мерзенній пиці. Надто вже кулаки свербіли. Особливо після такого потужного енергетичного викиду, якого зі мною не траплялося, відколи я прийняв даріат від батька.

А ще більше мені не сподобалося те, що Мія з якогось дива опинилася на місці можливого злочину.

Що вона взагалі робила у лазареті? Треба якомога швидше забирати свою співчутливу дівчинку зі столиці. Тут у неї надто багато можливостей знайти проблеми на свій гарненький задок. Як от зараз.

Покараю! Акуратно і ніжно, але так щоб точно запам'ятала, що повинна себе берегти. А потім примушу ще раз повторити ті солодкі слова, які сказала мені вранці.

З сімейкою Лаяре, точніше з її залишками, треба буде остаточно розібратися. Мені набридли постійні проблеми з боку сусідів. Занадто багато с ними пов'язано дивних подій. Я давно казав Аріду, що там не все чисто. Підозрілі справи творяться в даріаті Лаяре.

Чого вартий тільки вчорашній несподіваний повторний запит Лаяре молодшого на термінову зустріч зі мною, який надійшов буквально за кілька хвилин до диверсійної атаки на палац. Дуже цікавий і той факт, що хлопчисько прибув рівно в той момент, коли ця атака почалася. Він явно намагався мені щось повідомити. Але не встиг. А тепер от мертвий. Випадковий збіг обставин? Сумніваюсь.

− Шукай ретельніше! − гаркає на лікаря Раельд, що весь цей час стовбичив з іншого боку від ліжка покійника. − Мого сина вбили, і вбивці мають бути покарані.

– Я з усією відповідальністю запевняю вас, що обстежив тіло вашого сина максимально ретельно. І можу відповісти за свої слова, як перед вами, шановні адаміри, так і перед його величністю імператором, – з ображеною гідністю розпрямляє плечі головний імператорський лікар сьєр Кієнуш. − Я не знайшов в тілі покійного сьєра Ескаєра Лаяре слідів енергії, чужої роду Лаяре.

– Тоді, що спричинило його смерть? − задаю я головне питання.

Щось клацає в думках при словах цілителя, змушуючи мене ще уважніше придивлятися до Раельда і прислухатися до розлитої в повітрі енергії, розбираючи її на складові та аналізуючи. Щось приховує, старий виродок. Втім, як завжди.

– Причиною смерті, наскільки я можу судити з первинного обстеження і спостережень під час його лікування, стали пошкоджені енергетичні канали. Схоже, що їх було запечатано лише кілька днів тому, і процедура пройшла не без ускладнень і не зовсім коректно. А вчорашній інцидент, завдав нового удару по організму сьєра, порушивши насилу відновлене здоров'я. Вночі його стан стабілізувався, але, мабуть, вистачило якогось незначного подразника, щоб стався новий напад. Більш докладний звіт я надам, коли проведу всі лабораторні дослідження.

– Хто проводив процедуру запечатування? − цікавлюся з похмурою злою усмішкою тільки для того, щоб Лаяре вголос і при свідках визнав той факт, що його сина вбила недбалість його особистого та довіреного лікаря.

− Той, хто провів, уже покараний мною особисто, − цідить крізь зуби мій заклятий ворог. – У будь-якому разі це саме через тебе він отримав вирок. Це ти позбавив мене сина та спадкоємця! Я докопаюся, що за такий подразник став причиною його смерті. Чи не твоє дівчисько часом? Не просто так вона тут крутилася! Я відсуджу свого онука, Шаєра!

– Спробуй, – скалюсь у відповідь, відсторонено спостерігаючи, як ще більше багряніє Лаяре.

Він витріщається на мене сповненим ненависті поглядом цілу хвилину, буквально скаженіючи від злості. Але зрештою, гаркає що негайно подасть імператору прохання про оскарження, як тільки той з'явиться, і демонстративно йде, навіть не спробувавши відстояти тіло свого сина. Гарний батько, нічого не скажеш. 

Не подобається мені це все. Дуже не подобається. Поглядом показую присутньому в палаті Олберу, голові служби безпеки Аріда, на спину Лаяре. Той з розумінням киває. Отже, вже віддав відповідний наказ, і за Раельдом простежать. Шкода, що у мене немає законних причин його затримати. Але це справа часу.

Палац ще відучора повністю закритий. Але мене все одно щось непокоїть. Настільки, що волосся на загривку дибки підіймається. Рот сам собою кривиться у вискалі.

− Сьєр Кієнуш, я хочу, щоб ви провели розтин тіла. Якнайшвидше, − наказую застиглому навпроти лікарю. – І законсервуйте енергетичні сліди так ретельно, наскільки це можливо, щоб імператор міг теж подивитися на них, коли повернеться.

− Розтин? – здивовано перепитує той. – Але…

− Я неясно висловився? − підіймаю на нього погляд, змушуючи перелякано позадкувати.

− Ні-ні. Як скажете, адаміре, − схиляє Кіенуш голову. − Але ви ж розумієте, що за законом я не маю на це права, без дозволу сім'ї покійного? Або імператора ...

– Дозвіл імператора буде. Зараз дійте! − відрізаю, виходячи з палати.

Треба провідати Мію. Щось не дає мені спокою. Якесь передчуття.

− Адаміре, − гукає до мене Жозелін, яку я одразу помічаю в коридорі.

Так-так, вона теж тут, виявляється. Як я міг забути? Мабуть, Мія приходила саме до неї.

− Я поспішаю, Жозелін, − повідомляю, не сповільнюючи кроку.

− Адаміре, те що сталося... я знаю, ви гніваєтесь на Фалькара, − вперто белькоче моя помічниця, кидаючись слідом. – Але він не винний. Винна я! Це через мене він не додивився за сьєрою. Будь ласка, не карайте його. Я благаю.

− Я пізніше з цим розберуся, − кидаю на дівчину короткий погляд. − Повернися в палату!