Читати книгу - "Теорія права і держави: Підручник."

має штучний характер. Вона є результатом наукової класифікації, тобто типологічного опису і зіставлення (типології). Для позначення такої узагальнювальної теоретичної моделі правових систем використовуються різні терміни: «сім’я правових систем» (Р. Давид), «правові кола» (К.-Х. Еберт і М. Рейстайн), «форма правових систем» (І. Сабо), «структурна спільність» (С.С. Алексєєв), «правова сім’я» (А. X. Саїдов)[38]. На наш погляд, точнішим у юридичному змісті є термін «тип правових систем», що підкреслює однорідність явищ, які виникли і функціонують унаслідок впливу тих самих причин.

З огляду на більш поширений в юриспруденції термін «правова сім’я», у тексті ставляться поряд «сім’я» і «тип» - для запобігання їх різночитанню. Тобто «тип правових систем» і «сім’я правових систем» уживаються як тотожні поняття. Перевага віддана терміну «тип» (від грец. tip - відображення, зразок, форма, модель) ще й тому, що слово «сім’я» має більш соціальне, ніж юридичне значення - воно не відображає об’єктивних юридичних ознак групи правових систем, які має об’єднати[39].

Об’єднання правових систем в один тип (сім’ю) можна робити на основі подібності в таких елементах:

1) генезис і еволюція права, ступінь рецепції римського права;

2) джерела права та їх ієрархія:

• первинні (настановні) - загальні принципи права, положення конституцій і конституційних актів;

• вторинні (ті, що конкретизують і розвивають первинні) - закон, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, правовий звичай, релігійно-правовий текст; також методологічні підходи до їх тлумачення;

3) структура системи права - зміст основних галузей та інститутів права як результату базування на подібній юридичній доктрині;

4) юридична техніка - юридичні терміни, категорії, поняття, конструкції і види систематизації нормативно-правового матеріалу - інкорпорація, кодифікація, консолідація;

5) правозастосовна діяльність, насамперед судова, включаючи принципи судочинства як наслідок спільності ідеологій.

Наявність певних ознак, якими відрізняється одна група правових систем від іншої в межах конкретного типу (сім’ї), дає змогу розглядати їх як відносно самостійні.

§ 5. Типи (сім'ї) правових систем світу

На основі подібності вказаних вище елементів правові системи держав світу можна об’єднати у такі типи (сім’ї):

1. Романо-германський тип (сім’я) правових систем, або європейсько-континентальний; його називають ще нормативно-актним (країни континентальної Європи - Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.).

У межах цього типу (сім’ї) правових систем виділяють два підтипи, або дві правові групи:

• романська (Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною в цій групі є національна правова система Франції);

• германська, або центральноєвропейська (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною в цій групі є національна правова система Німеччини).

2. Англо-американський тип (сім’я) правових систем, або судово-прецедентний (Англія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою - колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Британської Співдружності) та ін.).

Усередині англо-американського типу (сім’ї) правових систем розрізняють два підтипи, або дві групи:

• англійське загальне право (Велика Британія); •американське право (США).

Окрім того, можливий поділ англо-американського типу (сім’ї) правових систем на дві групи:

• європейське загальне право (Велика Британія, Ірландія);

• позаєвропейське загальне право (США, Канада та ін.).

Право кожної країни поза Європою набуло широкої автономії в межах англо-американського типу (сім’ї) правових систем.

3. Змішаний тип (сім’я) правових систем, або конвергентний чи дуалістичний - виник на стику двох класичних сімей правових систем: романо-германської й англо-американської і має специфічні ознаки.

У межах цього типу (сім’ї) виокремлюються такі групи: •скандинавська, або північноєвропейська (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);

• латиноамериканська (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).

4. Релігійний тип (сім’я) правових систем:

• мусульманське право;

• індуїстське право;

• іудейське (єврейське) право.

5. Традиційний тип (сім’я) правових систем:

• далекосхідна, або традиційно-ідеологічна, група (основні підгрупи - китайська, японська);

• африканська, або звичаєво-правова, група (країни Африки, Мадагаскар).

Соціалістичний тип (сім’я) правових систем у цілому пішов в історію (правові системи цього типу можна вивчати в ретроспективному плані), проте і сьогодні є низка правових систем (Куба, В’єтнам, КНДР), що зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням новацій - більших або менших, залежно від держави. Це не означає, що з урахуванням «соціалістичного» забарвлення їх не можна віднести до класично усталених типів правових систем. За справедливою думкою К. Цвайгерта і X. Кьотца, різні системи права, незважаючи на відмінності в історичному розвитку, доктринальних поглядах і стилі практики, дуже часто вирішують ті самі проблеми, аж до окремих дрібниць, - однаково[40].

Україна (як Росія і Білорусь) може бути віднесена до східноєвропейської групи романо-германської сім’ї правових систем[41].

Крім правових систем держав світу можна виділити правові системи внутрішньодержавних утворень (Фарерські острови у складі Данії, Сардинія, Сицилія та інші автономії Італії тощо) і правові системи залежних територій (Британські Бермудські