Читати книгу - "Червоний горобець"

— Що? — сказав Бенфорд, підіймаючи голос.

Нейт задумався, чи не скінчиться, бува, їхня перепалка тим, що один із ФБРівців застрелить Бенфорда, аби тільки той замовк.

— Я сказав «підозрюваному», — мовив Монтґомері. — Хто б там не зустрічався з Головим, він підозрюваний.

Бенфорд провів поглядом по кімнаті.

— Чезе, чи не була б ваша ласка надіслати мені поточну програму курсу базової підготовки в Академії? — сказав він. — Мені здається, я побачу там барвисті картинки з поні та квіточками.

— Та пішли ви, Бенфорде, — сказав Монтґомері. — Ви знаєте правила, і я так собі припускаю, що ви бодай трошки та ознайомлені із законом. Нам потрібні докази, незаперечні докази, перш ніж ми можемо почати діяти і когось арештовувати.

— А щоб помацати Голова? — спитав Бенфорд.

— Ви колись чули про дипломатичний імунітет? Нам навіть не відомо, чи та зустріч узагалі відбулася і що саме йому передали, якщо щось подібне мало місце. Він міг прийти туди, щоб пороздавати запрошення на прийом у посольстві, присвячений до Дня Росії.

— Ви ж це не серйозно, — сказав Бенфорд.

— Вам так само, як і мені, відомо, що перед тим, як діяти, нам треба зібрати солідну справу. Для таких розслідувань потрібен час. Все може зрушити з місця вже завтра, або й за тиждень, чи за рік.

— Та ви якісь монголи, карфагенці, вестготи, татари, — сказав Бенфорд, хитаючи головою.

— А до чого тут взагалі тартар? — спитав молодий спец­агент, у якого крізь накрохмалену білу сорочку випиналися біцепси.

— Татари, мій високоосвічений молодий друже, не соус тартар, — сказав Бенфорд. — Я б ще згадав таке ім’я, як Ганнібал, аби нагадати вам заняття в Абілінському університеті сільського господарства та гірничої справи, але, боюсь, ви пригадаєте лише вигаданого Ганнібала.

— Ганнібал-канібал, — сказав спецагент. — Кльове кіно. Бюро в ньому роздає срачів.

— Прокторе, заткайся, — сказав Монтґомері, повертаючись до Бенфорда. — Я не зобов’язаний пояснювати вам усе. Якщо ми зробимо свою домашню роботу, цей НО34 потрапить до супермаксу35 без права амністії, це сто відсотків. Припустимося помилки — і він спокійно вийде собі на пенсію, як нормальний радник із зарплатнею в кілька мільйонів. Гадаєте, ви зможете ще трохи потерпіти?

— За однієї умови, — сказав Бенфорд, поводячись так, ніби образився, що з ним розмовляють так безцеремонно. — Я хочу, щоб під час арешту був присутній офіцер ЦРУ. Це справа розвідки, а не звичайне кримінальне порушення.

— Не згоден, — сказав Монтґомері. — Директор не погодиться. До того ж будь-хто, залучений до розслідування, спостереження чи арешту, зобов’язаний прийти до суду. Хіба що ви маєте на прикметі якогось хлопця, якому не треба зберігати легенду, невже ви бажаєте знищити легенду одного зі своїх офіцерів заради цього?

— Затримання цієї людини, вірогідно, коштуватиме управлінню цінного агента, — сказав Бенфорд. — Я хочу, щоб там був хтось із наших.

— Я й досі не певен, що Директор погодиться, але спитаю, — сказав Монтґомері. — То що мені сказати, хто у вас на прикметі?

— Він, — сказав Бенфорд, вказуючи на Нейта. — Він має особистий інтерес у цій справі.

Сидячи під стінкою, Нейт не міг збагнути, почуватися йому привілейованим чи навпаки. Його легенда вже й так була добряче підтоптана. До того ж він не мав наміру сперечатися з Бенфордом, особливо перед групою федералів.

Спецагент із біцепсами кинув погляд на Нейта через спинку свого крісла, намагаючись второпати, що значить «особистий інтерес».

— Прокторе, навіть не розкривай пельки, доки тебе прямо не спитають про щось, — сказав Монтґомері.

Соус чімічурі

Дрібно накришити пучок петрушки, цілу голівку часнику та одну морквину середнього розміру. Додати оливкової олії, білого вин­ного оцту, сушеного орегано, подрібненого сушеного гострого перцю, чорного перцю і перетерти або потовкти усе до утворення густої маси. Найкраще смакує свіжим.

34

Неідентифікована особа.

35

Супермакс – в’язниця найвищого (супермаксимального) рівня безпеки, в’язні в якій перебувають в одиночних камерах у повній ізоляції від зовнішнього світу.

34

Ваня Єгоров сидів у своєму кабінеті, виглядаючи крізь листове скло, передчуваючи неминуче зіткнення факторів операції, що вирували навколо нього. ЛЕБІДЬ і досі виконувала бездоганну роботу, втім брак дисципліни з її боку неминуче вів до того, що її зрештою спіймають на гарячому. Єгоров навіть боявся подумати про те, що може втратити ЛЕБЕДЯ.

Новини від Корчного, який щойно повернувся з Італії, були заледве достатні. Відбувся контакт із Нешем, стосунки відновлено, він повірив у легенду, ніби Домініка тепер працює в Кур’єрській службі. Розроблено універсальний план зустрічей. Надто повільно, завжди надто повільно, хай йому чорт.

Кріт і досі на волі, а це загроза для ЛЕБЕДЯ, інших агентів і самого Єгорова. Він наказав Корчному підготувати Домініку до наступної поїздки кур’єром. Йому потрібні результати. Тоді задзвонив його телефон. Спеціального зв’язку.

— Незадовільно, — сказав президент. — Я припускаю, ви вже перейшли до планування наступного контакту. Я не терпітиму жодних затримок.

Ще з часів служби в КГБ президент Путін знав, наскільки важливим є вибір моменту в операції.

— Так, пане президенте, — сказав Єгоров, — другу поїздку офіцера вже заплановано. Результати будуть незабаром.

Iisus — Ісусе, — яку ж туфту він впарює Путіну.

— Дуже добре, — сказав Путін. — Куди?

Єгоров сковтнув.

— Ми наразі визначаємо найпридатнішу закордонну локацію. Я повідомлю вас, щойно ухвалимо рішення.

— Афіни, — сказав Путін.

— Пане президенте? — сказав Єгоров.

— Відправте офіцера — вашу небогу — до Афін. Низький рівень загрози, у нас є свої люди в поліції.

Чому він наполягає на Афінах?

— Так, пане президенте, — сказав Єгоров, щоправда, Путін уже поклав слухавку.

***

Поверхом нижче Зюганов поглянув у скаламучене око й на череп смерті.

— Починайте підготовку до Афін, — сказав гном і провів поглядом свого співрозмовника, який встав і вийшов із його кабінету.

На мить Зюганов подумав, що Домініка потрапить у небезпеку, якщо опиниться між цим спецпризначенським маніяком і його мішенню, але тут уже нічого не вдієш.

***

Бенфорд доручив відділу КР дослідити класифіковані оборонні проекти й зібрати імена. Він очікував відгуку від Ваніної пастки на канарейок. «Оріони» відновили спроби вистежити Голова на вулицях Вашингтона. Та він потребував негайних результатів.

Вони обговорили все у Римі, й МАРБЛ знав, що треба робити, попри весь ризик, і Бенфорду довелося неохоче погодитись. Корчной спустився на перший поверх до лабораторії Управління НТР. Назаренко сидів за столом серед скопища паперів, коробок і папок. На довгому столі під стіною панував хаос, він також був ущерть завалений. Назаренко звів погляд на Корчного, його адамове яблуко засмикалось.

— Юрію, даруйте, що перериваю, — сказав Корчной, підходячи до столу і тиснучи руку Назаренкові. — Чи можна поговорити з вами?

Назаренко скидався на моряка, який зненацька потрапив на відколоту крижину і споглядає, як зростає розрив між ним і кораблем.

— У чому справа? — запитав Назаренко.

Його обличчя було попелясте, а волосся — ніколи не зачесане як слід — схоже на солому і тьмяне. Окуляри були заляпані й мутні.

— Мені потрібна ваша порада стосовно зв’язку, — сказав МАРБЛ і на наступні п’ятнадцять хвилин перейшов до обговорення запасної системи зв’язку з канадським кандидатом на вербовку.

Назаренко, збуджено