Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

програми створюватимуть лише певні перепони науковому прогресу людства, — сказав Правитель військовому раднику, а потім звернувся до всіх присутніх: — Нам потрібні рішучі дії, які зможуть повністю знищити науковий прогрес на Землі і заморозити розвиток людства на нинішньому рівні. Головна ідея полягає ось у чому: загалом технічний прогрес залежить від успішності розвитку фундаментальних, теоретичних галузей науки, а основою для цих галузей науки є дослідження глибинних структур матерії і речовини. Якщо не буде ніякого прогресу в цій галузі, то не буде й серйозних проривів у науці і техніці в цілому. Звичайно, ці висновки не стосуються лише людської раси. Вони однаково застосовні до всіх цілей, які трисоляріанська цивілізація планує захопити в майбутньому. Ми почали роботу в цьому напрямку ще до отримання першого повідомлення від іншої цивілізації, і останнім часом лише активізували зусилля. Тепер подивіться всі вгору. Що ви бачите?

Правитель вказав на небо. Радники задерли голови, щоб подивитися у вказаному напрямку. Вони побачили велике металеве кільце в космічному просторі, яке пускало відблиски у світлі сонця.

— Це док для будівництва другої черги міжзоряного флоту?

— Ні. Це гігантський прискорювач елементарних частинок, який усе ще в стадії будівництва. Плани будівництва другої черги міжзоряного флоту переглянуті. Тепер усі ресурси спрямовані на реалізацію проекту «Софон».

— Проекту «Софон»?

— Так, принаймні половина з присутніх ще не ознайомлена з розвитком цього проекту. Зараз радник з науки розповість вам про нього.

— Я знав про існування цього проекту, але й гадки не мав, що його реалізація просунулася так далеко, — сказав радник з промисловості.

— А я завжди вважав, що це не більше, ніж красива легенда, — додав радник з освіти та культури.

— Метою проекту «Софон»[82], якщо її викласти кількома словами, є перетворення протона на комп'ютер з розвиненим штучним інтелектом, — сказав радник з науки.

— Це широко відома ідея в науковій фантастиці, про яку чули більшість із нас, — відповів радник із сільського господарства. — Хіба вона вже знайшла своє підтвердження на практиці? Мені відомо, що вчені-фізики «Трисоляриса» навчилися маніпулювати дев'ятьма вимірами мікросвіту з одинадцяти. Але ми досі не маємо уявлення, як можна впхнути кілька крихітних пінцетів у протон, щоб помістити або побудувати там великомасштабні інтегральні схеми.

— Звичайно, це неможливо. Процес протруєння інтегральних схем можна здійснити тільки на макрорівні, і тільки на двовимірній площині. Отже, ми повинні розгорнути протон у двох вимірах.

— Розгорнути дев'ятивимірну структуру у двох вимірах? І яку ж площу після цієї процедури займе протон?

— Величезну, але ви самі все побачите, — усміхнувся радник з науки.

* * *

Минуло шістдесят тисяч трисоляріанських годин. Через двадцять тисяч годин після завершення будівництва величезного прискорювача частинок у космосі мала початися процедура розгортки протона у двох вимірах на синхронній орбіті «Трисоляриса».

Був сонячний день епохи стабільності, небо — надзвичайно чисте. Як і в день відправки флоту, вісімдесят тисяч годин тому, погляди всього населення «Трисоляри-са» були прикуті до неба. Люди вдивлялися у гігантське кільце на орбіті планети. З'явився Правитель у супроводі всіх радників; як і минулого разу, вони розташувалися під гігантським Маятником «Трисоляриса». Коливання маятника вже давно зупинилися, але гиря все ще висіла між високими колонами. Дивлячись на нього, було важко повірити, що його колись використовували за призначенням.

Радник з науки дав команду розгорнути протон у двох вимірах. У космічному просторі три куби дрейфували навколо гігантського кільця прискорювача — компактні реактори термоядерного синтезу, що живили його. Їхні тепловідводи у формі крил поступово почали розпалюватися тьмяним червонуватим світлом. Натовп з тривогою дивився на прискорювач, але нічого, здавалося, не відбувалося.

Через одну десяту трисоляріанської години радник з науки підніс навушник до вуха і напружено прислухався. Знявши навушник, він сказав:

— Правителю, на жаль, спроба виявилася невдалою. Ми помилилися у значенні вимірювань, і протон став одновимірним.

— Одновимірним? Перетворився на лінію?

— Так. Нескінченну тонку лінію або нитку. Згідно з теоретичними викладками, її довжина повинна становити близько 1,5 світлового року.

— Ми витратили всі наші ресурси, відведені для будівництва другого міжзоряного флоту, щоб отримати ось це? — скипів військовий радник. — Це ваш результат?

— Під час наукових експериментів завжди є стадія налагодження, проведення тестів. Зрештою, це перший такий експеримент в історії з розгортання протона.

Натовп, який спостерігав за цим дійством, почав розходитися, відчуваючи розчарування, але експеримент усе ще тривав. Спочатку думали, що одновимірний протон залишиться навічно на синхронній орбіті «Трисоляриса», але через силу тертя, що виникає від впливу сонячних вітрів, частина нитки потрапила в атмосферу планети. Шість трисоляріанських годин опісля всі, хто перебував зовні, стали помічати дивні спалахи в повітрі. Спалахи були ниткоподібними, мерехтіли хаотично і швидко, і назвати колір їхнього світіння було важко. Незабаром з програми новин усі дізналися, що це частини одновимірного протона випадають на землю як опади під дією сили тяжіння. Навіть незважаючи на те що нитка була найтонша, вона створювала навколо себе поле, здатне відбивати зокрема і видимий спектр світла. Уперше живі істоти у Всесвіті мали можливість бачити матерію, створену не з атомів: кожна така крихітна ниточка складалася лише з невеликої частини протона.

— Мене вони дратують, — Правитель знову і знову змахував рукою з обличчя невидимі нитки. На цей раз він стояв на східцях Будинку уряду лише в супроводі радника з науки. — Моє обличчя постійно свербить.

— Правителю, це лежить тільки в площині психології. Вага всіх ниток, зібраних разом, буде рівною масі протона, тому жодного впливу на макросвіт вони мати не можуть. Вони не здатні заподіяти ніякої шкоди, бо в масштабах макросвіту просто не існують.

Але пасма ниток, що падають з неба, ставали дедалі щільнішими. Настільки, що біля землі море крихітних спалахів нагадувало світіння планктону в океані. Сонце і зірки з'являлися на небі, оточені срібними бархатистими ореолами. Ті, хто виходив назовні, тягнули за собою усюдисущі нитки, переливаючись вогниками на кожному кроці. Повертаючись до приміщення, вони спостерігали під штучним світлом ламп яскраве світіння навколо себе, що коливалося під час найменшого руху, підкоряючись збуреним потокам повітря. Хоча нитки можна було побачити тільки при світлі, і вони не справляли жодного впливу на що-небудь навколо, одного усвідомлення їхньої присутності було досить, щоб викликати масові психози в населення.

Потік одновимірних протонних ниток падав понад двадцять годин, поки нарешті не припинився, хоча й не через те, що всі нитки опустилися до землі. Незважаючи