Читати книгу - "Сфера"

Енні вже давилася слізьми.

— Ти їм про це розповідала?

— Не можу з ними говорити. Вони мені тепер огидні.

— Але ж це ще не оприлюднили?

Енні поглянула на годинник.

— Скоро оприлюднять. Менше ніж за дванадцять годин.

— А що Бейлі каже?

— Нічого не може вдіяти. Ти ж його знаєш.

— Може, я чимсь зараджу, — сказала Мей, не маючи жодних версій, чим саме. Енні і знаку не подала, начебто вірить, що Мей здатна зменшити чи зупинити майбутню бурю.

— Страхіття. От же ж гівнятина, — сказала Енні, немовби щойно все усвідомила. — Тепер уже не маю батьків.

Коли їхній час закінчився, Енні повернулася до себе в офіс, де, як вона казала, ляже і ніколи вже не встане, а Мей повернулася до себе в ланку. Треба трохи подумати. Стала у дверях, звідки за нею спостерігав Кальден, і тепер сама спостерігала за нубами; їхня чесна праця, їхні кивання головами втішали Мей. У їхньому стишеному схваленні чи осудженні відчувався порядок і правильність. Час від часу якийсь сфероїд підіймав голову, всміхався до неї, стримано махав рукою у камеру її глядацькій аудиторії і повертався до роботи. Мей відчувала, як у ній підіймається гордість за них, за «Сферу», що притягує такі чисті душі. Вони відкриті. Вони правдиві. Вони нічого не приховують, ні з чим не криються, не напускають туману.

Недалеко від неї сидів нуб, не старший двадцяти двох років, непокірне волосся здіймалося над головою, як дим; працював так зосереджено, що й не помічав Мей у себе за спиною. Несамовито, плавно, майже беззвучно бігали пальці по клавіатурі, відповідаючи на запити клієнтів, а паралельно — на «Сферичне опитування».

— Ні, ні, з усмішкою, скривившись, — казав він, швидко і ненапружено киваючи головою.

— Так, так, ні. Канкун, глибоководне пірнання, готель вищого ґатунку, «відірватися» на вихідних, січень, січень, байдуже, три, два, з усмішкою, з усмішкою, скривившись, фіолетово, так, «Прада», «Конверс», ні, скривившись, скривившись, з усмішкою, Париж.

Спостерігаючи за ним, у Мей вимальовувалося очевидне розв’язання проблеми Енні. Їй потрібна підтримка. Енні має знати, що вона не сама. І раптом усе стало зрозуміло. Безперечно, розв’язання таїлося у самій «Сфері». Адже мільйони людей, поза сумнівом, підтримають Енні, і в міріади способів виявлять свою неждану підтримку. Страждання — це лише страждання, якщо страждати у тиші та на самоті. Біль, що ти її відчуваєш на публіці, перед мільйонами, які тебе люблять, — уже не біль. Це вже спільність.

Мей пішла від дверей і підійнялася на дах. Мала борг не лише перед Енні, своєю подружкою, але й перед глядачами. І ставши свідком чесності та відкритості нубів, цього юнака з неслухняним волоссям, відчула себе лицеміркою. Підіймаючись по сходах, оцінювала свій вибір і себе саму. Щойно вона навмисно напустила туману. Була протилежністю до відкритості, протилежністю до чесності. Вона приховала від світу звук, що дорівнювало брехні цьому світові, мільйонам, які вважали, що Мей завжди відверта і завжди відкрита.

Поглянула на кампус. Глядачі дивувалися, на що ж це вона дивиться, чому мовчить.

— Хочу, щоб ви побачили все те, що бачу я, — сказала вона.

Енні хотіла заховатися, страждати насамоті, укритися. Мей хотіла поважити її бажання і бути вірною. Але чи вірність до однієї людини може переважити вірність до мільйонів. Хіба не логіка віддавати перевагу особистому і тимчасовому призвела, зрештою, до незліченних історичних жахіть? Знову вирішення, здавалося, лежало на поверхні, оточувало її з усіх боків. Мей потрібно допомогти Енні й очистити власну прозорість, і цього можна досягти однією сміливою дією. Поглянула на годинник. Мала ще дві години до презентації «Душевного Пошуку». Ступила на дах, розмірковуючи над прозорою заявою. Невдовзі пішла до туалету, на місце злочину, а коли прийшла і побачила себе у дзеркалі, то вже знала, про що має говорити. Вдихнула повітря.

— Привіт, глядачі. Маю зробити заяву і доволі болісну. Але думаю, що так буде правильно. Лишень годину тому, як знає багато хто з вас, я зайшла до цього туалету, нібито для того, щоб справити нужду в другій кабінці, яку ви он там бачите. — Повернулася до ряду кабінок. — Але коли зайшла, то сіла і вимкнула звук, а тоді мала приватну бесіду зі своєї подружкою Енні Аллертон.

На зап’ясті вже замиготіло кілька сотень повідомлень, і найчастіше її вже прощали: «Мей, у туалеті дозволено говорити! Не переймайся. Ми тобі віримо».

— Усім, хто каже мені ці добрі слова, дуже дякую, — сказала Мей. — Тут важливіше не моє зізнання, а те, про що ми говорили з Енні. Річ у тім, і багато хто це знає, що Енні бере участь в експерименті, у програмі з якнайглибшого, наскільки дозволяють технології, дослідження свого родоводу. І виявила недобрі речі у закутках своєї історії. Дехто з її пращурів учинив серйозні правопорушення, і тепер вона страшенно страждає. Найгірше, що завтра оприлюднять іще один дуже прикрий епізод, уже недавній і, мабуть, ще болючіший.

Мей зиркнула на браслет і помітила, що за останню хвилину кількість активних глядачів майже подвоїлася, сягнула трьох мільйонів двохсот двох тисяч дев’ятисот вісімдесяти чотирьох. Добре знала, що багато людей тримають її канал відкритим, поки працюють, але рідко є активними глядачами. Тепер стало ясно, що її майбутня заява привернула до себе увагу мільйонів. І подумала, що для пом’якшення завтрашнього падіння потрібні співчуття цих мільйонів. Енні на це заслуговує.

— Отже, друзі, думаю, нам потрібно залучити всю могутність «Сфери». Нам потрібно залучити співчуття з усіх усюд тих людей, які вже знають і люблять Енні або здатні їй поспівчувати. Сподіваюся, всі ви можете надіслати їй свої добрі побажання, власні історії, темні плями в минулому вашої родини, щоб Енні не почувалася такою самотньою. Скажіть, що ви на її боці. Скажіть, що не перестали її любити, а злочини далеких предків не мають до неї жодного стосунку і не змінюють про неї вашої думки.

На завершення Мей назвала адресу електронної скриньки Енні, її стрічку у «Цвіркуні» та профіль. Реакція не забарилася. Кількість прихильників Енні зросла з вісімдесяти восьми тисяч ста дев’яноста восьми до двохсот сорока трьох тисяч вісімдесяти семи, а оскільки заява Мей розійшлася по всьому світу, то до вечора сягне мільйона. Полетіли повідомлення, і найпопулярніше було: «Минуле — це минуле, а Енні — це Енні». Не до кінця зрозуміло, але Мей все одно дякувала. Набирала обертів і така думка: «Не хочу лити дощем на парад, але, думаю, зло закладено у ДНК. Та все ж таки тривожуся за Енні. Вона має докладати вдвічі більше зусиль, щоби довести таким,