Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Пройшов місяць після того як ми з Ромою стали зустрічатися. Чи багато що змінилося в нашому житті? Абсолютним рахунком нічого!

Хоча ні, брешу. Тепер він мене підвозить щоранку на роботу. Я думала змусить звільнитися, але навпаки. Запропонував зробити мене начальником відділу. Замість Марка. Я пожартувала. Ще чого не вистачало! На мене і так на роботі тепер дивляться з виглядом немов я приховувала від них таємницю про всесвітній потоп. Марк в офісі не з'являється. Не знаю, що у них там сталося з Мариною, але у відпустку вони поїхали разом. І судячи з того, що у неї нових фото в Інстаграмі немає, вона щаслива.

Марго як дізналася, що ми з Ромою стали зустрічатися, зраділа більше мене. Так скакала, обіймала, цілуватися лізла. Вона як раз прийшла п'яненька після вечірки, і, напевно, тому така бурхлива реакція. Але мені здалося що вона нас з весіллям вітала, не менше. Ну на цьому все. Зі своїми батьками я його не знайомила ще. А Ромині, навіть не знаю, чи в курсі .... Хоча для його батьків ми вже давно разом.

Загалом у нас сьогодні дата! Місяць разом. Якраз вихідний. Рома обіцяв довго не затримуватися. Завжди думала, що у директора великої фірми повинно бути більше вільного часу. Але на жаль, великі гроші вимагають великої уваги.

Домовилася з Марго зустрітися в кафе, поки Рома на роботі, посидіти, поговорити і обговорити подарунок для Роми. У нього скоро день народження.

Але вона як завжди спізнювалася. Це взагалі не дивно.

- Олександра? - раптом лунає несподівано питання.

Боюся підняти голову. Адже це не може бути він? У місті стільки кафе! Це він. Пора звикати, Олександра що у твоїй самодіяльності завжди є наслідки. Ось будь ласка, одне з цих наслідків. Виблискуючи білозубою посмішкою сідає за мій столик. А я не запрошувала!

- Ми знайомі? - та чого ж мій голос так жалюгідно звучить?

Тому що мені соромно за той вечір. Перед Сашою цим і перед Ромою. До сих пір соромно. Я заховала ці спогади далеко в надра підсвідомості і не витягувала б їх.

- Тільки не кажи, що не пам'ятаєш нашу зустріч. - світячись як новий чайник говорить він.

Хочу збрехати. Машу негативно головою, але замість твердого "ні" вимовляю:

- Пам'ятаю.

Саша ще світліше посміхається.

- Я тобі дзвонив. - каже.

"Чорний список твій рідний дім!" - думаю про себе.

- Номер змінила. - брешу.

А сама кошуся на телефон.

Де Марго?!

Немов у відповідь на мої думки телефон світитися. Приходить повідомлення від неї. Вона вже в дорозі. Значить спізнюється.

- Вибач. - кажу Олександру, і друкую їй швидко повідомлення у відповідь.

- Хлопець? - запитує він.

- Подруга. - відповідаю.

- Значить у мене є всі шанси що ти погодишся піти зі мною в кіно сьогодні? - запитує він, сяючи посмішкою. 

- Ні. - кажу.

Чого я тушуюсь взагалі?

- У мене хлопець є. І в той день що ми з тобою познайомилися, я просто з ним посварилася трохи.

- Я так і зрозумів. - каже, посміхаючись.

І не зрозумієш відразу засмутила його ця новина чи ні.

- Дивно було б якби у такої дівчини як ти не було б хлопця.

Я посміхаюся на його комплемент. Ось, дамський угодник!

- З подругою хоч познайомиш? - питає.

- А ось і вона! - махаю Марго рукою, привертаючи увагу.

Вона мене помічає, і хлопця поруч теж. На телефон приходить повідомлення від неї.

- Всім привіт. - каже вона сідаючи.

Я знайомлю цих двох і розумію, що вже зайва тут. Попиваю свій сік, і щось він мені не в те горло пішов, або не свіжий. Але мені стало погано. Вибачившись перед друзями втекла в туалет.

- Напевно чимось отруїлася. - відповідаю на питання Марго чи в порядку я.

- Може тобі в лікарню? - питає.

- Якраз туди збиралася. - кажу, підриваючись.

Адже це відмінний спосіб втекти від них! Хотіла того Марго чи ні, але спасибі їй на цьому.

- Так давай я тебе підвезу. - ламає мені всі плани Саша, і питає у Марго. - Ти не проти, сподіваюся? Завеземо Сашу, а після в парк.

- Ні звичайно. - каже вона.

Зспівалисся. Ще походу і на побачення йдуть. Мене, як і обіцяли, підвезли, навіть до дверей проводили, здали з рук на руки медсестрі. І з почуттям виконаного обов'язку втекли.

Я дивлюся на медсестру, вона дивиться на мене.

- Я можу трохи постояти і піти. Просто друзі перебільшують. Я всього лише чимось отруїлася, а вони мене в лікарню.

Медсестра дивиться на мене, посміхається.

- Йдіть за мною. - каже, і кудись іде.

Я йду за нею. Це називається, відчуй себе Алісою. Підходимо з нею до кабінету.