Читати книгу - "Грот афаліни"

Аквалангісти все це доставили сюди через підводний вхід, витягли на пляж, гуркоту-дзвону, певно, вистачало. А отже, не чув Янг, спав як убитий. Можна було підпливти до нього, взяти сонного голими руками.

Основу плота зі скреготом зсунули у воду, один аквалангіст, похитуючись, одразу перебрався на нього. Погойдався, присідаючи, вигукнув щось схоже на «Го-го!», потім «Ол райт!». Сказав, щоб другий подавав йому з берега коротенькі дошки. Прибив одну, прибив другу. Той, що на березі, набрав дощок цілий оберемок і переліз туди сам, розклав усі помостом. Теж погойдався, сказав, що з однієї бочки не всю вилили воду, бо пліт осідає на один кут, А потім стояв, узявшись у боки і дивлячись у напрямку до Храмового гроту, майже що на Янга. Може, виглядав дельфінів? А перший повзав на колінах, крутився, стукав молотком, поки все поприбивав. Час від часу той, що стояв, обертався до прибивальника, щось говорив, але через стукіт розібрати було неможливо.

У Янга першило в горлі, хотілося добре прокашлятись, але він тільки тихенько пирхав, боявся, щоб це пирхання не дуже виділялося з шуму водоспаду. Допікав нежить, доводилося часто витиратися або сякатися. Простиг у цій мокроті й холоді… Розумів, що його становище ускладнилося: важче буде з нежитем і кашлем сховатися від чужих вух. Важко буде й під водою, коли доведеться пірнати.

Приступами калатали дрижаки: сонного добре пройняло холодом. Довелося пом'яти за боки, надавати самому собі стусанів, порозтирати живіт і спину, груди, ноги, руки. Намацав складаний зламаний ніж, дістав з-під себе рогожу. Довго мацав, крутячи поперед себе, міркуючи. Ось дно, в ньому виріже дірку. І дві зверху з боків, щоб просунути в ці дірки голову й руки.

Різав-пиляв, допомагав ножеві зубами. Зрештою натягнув на себе одежину з усмішкою: «Опудало городнє…» Кілька разів ловив ще на шиї окремі волокнинки, навпомацки відрізав, щоб не лоскотали, не кололи.

А очей не зводив з тих двох на плоту: «Що вони робитимуть далі? Навіщо їм цей пліт? Не дуже розженешся на ньому тут у темряві. Та коли мати весла або щось подібне, то можна обплавати всю печеру, обстежити… І мене знайти! Але біля них, здається, немає ліхтарів, хіба, може, десь на пляжі…»

— Ге-гей, Магомет! — закричав голосно той, що стояв руки в боки. Під склепінням розсипалося громом-гулом: «… мет… мет… мет!» — Коли не йдеш до гори, то гора прийде до тебе!

Янг утиснувся в скелю: здалося, що аквалангіст йому крикнув, у його бік дивився. «Але хіба мене Магометом звати?»

— Тихо! Здурів? Дельфіни не люблять шуму, — прибивальник теж підвівся на ноги. Обидва на фоні світлішої стіни біля лампочки виглядали як тіні-силуети.

— Це науці невідомо. А що ультразвуку свині не люблять, бояться — можна відзначити.

— Це афаліни, а не морські свині.

— Один чорт. Хто б міг подумати, що з простих бульбашок можна створити таку заслону.

— Це не прості бульбашки. Зворотний п'єзоелектричний ефект.

— Ти кумекаєш трохи, з чим його їдять?

— Ну…

— Давай лекцію, професоре.

— Отже, так… Якщо з кришталю кварцу вирізати своєрідним способом пластинку, то, стискаючи і розтискаючи її, на гранях виникають електричні заряди, протилежні за знаком. Це прямий п'єзоелектричний ефект. А якщо, навпаки, до цієї пластинки підвести електричний заряд, то вона змінить свої розміри. Чим більший заряд, тим більша вийде деформація пластинки або пластинок. Коли перемінним струмом діяти, то пластинка буде стискатися і розтискатися у такт зі зміною плюса на мінус. Є спеціальні ультразвукові генератори, коли їхньою допомогою змінювати плюс на мінус з ультразвуковою частотою, виникнуть ультразвукові хвилі. Так от зміни у розмірах пластинки під дією струму і називаються зворотним п'єзоелектричним ефектом. Але тепер такі пластинки роблять не з кришталю кварцу, а з п'єзокераміки. Це в десятки й сотні разів дешевше. І з інших речовин роблять… Щоб отримати великої інтенсивності ультразвукове випромінювання, його фокусують спеціальними концентраторами. У нас, якщо ти помітив, такі жолобки з трубок зроблені… Вони і концентрують, фокусують ультразвукові хвилі настільки, що у воді аж бульбашки виникають… У них температура — тисячі градусів, а на воду передається тиск страшенний… Сотні атмосфер!

— Як ріпу гризеш… А мені начхати на всі ці бульбашки… Аби вони робили для нас те, що ми хочемо.

Багатьох почутих від «професора» слів Янг не зрозумів, деяких, може, й не дочув. Але запам'яталася «лекція», і він вирішив усе переказати Раджу. Якщо живий зостанеться, звичайно… Цікаво, чи зрозуміє все це брат?

— Отже, дельфіни не можуть звідси втекти?

— Не можуть. Хіба що двигун зупиниться, електростанція.

— Ми могли б і біля берега цією самою заслоною з бульбашок відгородити загін, і хай би плавали.

— Авжеж! А як ти їх потім примусиш лізти в печеру? А тут вони на місці, а з плотом взагалі удвічі моя? — на прискорити обертання, не треба буде тягати породу до лампочки.

— Треба зробити переносний світильник, пустити проводу футів[20] триста, щоб з плотом переносити. І мити будемо на плоту.

— Майкл тобі не казав? Годині о другій ночі телефон зазумерив. З печери… Алло, алло, а в трубці — мовчок.

Янг і дихати перестав. Невже — влип?

— Вогкість велика. Замкнуло контакти.

— Вогкість? Вогкості, правда, вистачає. Ревматизм можемо підхопити… Ха-ха, у тропіках, у чортячому пеклі! Якби хоч добре знали, що недаремно змарнуємо час.

— Не змарнуємо. Море чому велике? Бо й від малих річок і струмків не відмовляється. Так місцева мудрість каже… Ну, а ми будемо клювати, клювати… По зернятку, по дві-три унції[21], по самородку.

— Самородків захотів?

— Будуть і самородки… Учора скільки ми тут полазили, а п'ять унцій намили. Не те, що в струмках.

— А спочатку здалося, що в струмках повинно було бути більше.

— Як де. Аби добре розвідали, пошукали, то, може, і в струмках могли на родовище натрапити… А з туземців ніхто нічого не знає про золото. Бояться цього озера.

— Старий, то ти, може, кумекаєш, як і з цими пляшконосами справлятися? Я вчора і на ймення кликав, і рибою принаджував — жоден не підплив. Курсують віддалеки, поглядають.

— Може, не нам треба було з ними займатись. Хай би ті, хто не брав участі у викраденні, транспортуванні. Може, вони нас по запаху впізнають?

— Дідько їх знає… А може, просто до лампочки бояться підпливати? І заслона бульбашкова сильно впливає на них — здалека відчувають, хоч там і спрямоване випромінювання. Спробуємо з плота…

Вода в печері хоч помалу, а все-таки рухалася в напрямку