Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Торговці людьми використовують різні шляхи та засоби для втягнення в свій бізнес українських громадян. Розглянемо їх докладніше.

1. Трудові угоди складають у такий спосіб, що умови найму і характер професії, а також обов’язки роботодавця сформульовано дуже розпливчасто, в результаті чого громадяни України отримують роботу, яка їх не влаштовує, обмежує їхні права, але при цьому умови угоди формально не порушено.

2. Організовують так звані шлюбні агентства, діяльність яких не підлягає перевірці та ліцензуванню. За допомогою “свах” укладають угоди з українськими дівчатами про шлюб із заможними іноземцями, проте насправді продають їх у рабство. Мають місце випадки, коли наречений пропонує своїй майбутній дружині здійснити обряд вінчання за кордоном (найчастіше в Константинополі — колишньому центрі християнства), сам займається оформленням усіх необхідних документів. А коли щаслива наречена виїжджає з “коханим” за межі України, то потрапляє в пастку: не маючи документів і грошей, наречена перетворюється на “товар”, який продають заздалегідь знайденому покупцеві. “Наречений” отримує кругленьку суму і через якийсь час починає шукати нову жертву.

3. Надсилають запрошення дівчатам на “кастинг-перегляд” з наданням короткострокових віз. Коли віза закінчується, то через відсутність грошей дівчата не мають можливості повернутися додому.

4. Так звані діячі мистецтва, що пов’язані з торговцями людьми, пропонують зарубіжні гастролі театрально-концертним групам, ансамблям і хоровим колективам, допомагають в оформленні виїзних документів, а потім за допомогою фізичного та психічного впливу змушують їх займатися незаконною діяльністю та виставляють на продаж.

5. Студентам пропонують короткострокову роботу за кордоном з оплатою праці, проживанням у сім’ї, з наданням можливості поглибленого вивчення мови. Як правило, студенти потрапляють у такі умови праці, за яких виконати встановлені норми, найчастіше у сільському господарстві, неможливо. В результаті вони не отримують обіцяних грошей і потрапляють у боргову кабалу, оскільки не відпрацьовують витрачених коштів на їхнє проживання та харчування. Виїхати з країни можна лише за умови виплати боргу або з порожніми кишенями.

6. Торговці дітьми застосовують такий спосіб, як запрошення хворих дітей до санаторіїв і лікувальних закладів для їх оздоровлення. Також запрошують школярів до дитячих будинків відпочинку і таборів у Франції, Болгарії, Туреччині та на Кіпрі. Багато хто з тих дітей, які прийняли ці пропозиції, до України не повернулися. Їх використовують як донорів для трансплантації органів, залучають до злочинної діяльності, використовують у секс-індустрії і порнобізнесі.

7. Українських чоловіків вербують на сезонні роботи до Чехії, Сербії, Хорватії, Польщі та інших країн. За межами України в них відбирають особисті документи, після чого продають замовникам як рабів. Останні використовують рабів для збирання врожаю, виснажливої праці на промислових підприємствах, у будівництві та готують їх як бойовиків для участі у збройних конфліктах. Тих, кого використовують для роботи на промислових підприємствах і в сільському господарстві, по закінченні одного-двох років через повне виснаження та непридатність для подальшої праці знищують фізично, аби запобігти викриттю каналів постачання “живого товару”.

Торгівля “живим товаром” розвивається стрімкими темпами у всьому світові, бо корумповані чиновники сприяють її процвітанню. Особливо небезпечним є те, що отримані прибутки йдуть на фінансування інших різновидів злочинної діяльності, таких, як торгівля наркотиками, зброєю тощо.

Ще одним негативним наслідком торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, є поширення СНІДу, що стає великою загрозою для людства загалом. Ситуація ускладнюється тим, що заняття проституцією в переважній більшості країн є забороненим, а тому виявлення точної кількості хворих на СНІД та надання їм необхідної медичної допомоги стає неможливим.

За прогнозами Держкомстату, торгівля людьми в Україні за нинішніх умов збільшуватиметься. Крім того, відбувається постійне вдосконалення тактики дій, механізму взаємодії організаторів, перевізників, підсобників на міжнародному рівні. Тому для розв’язання цієї проблеми працівникам органів внутрішніх справ і прокуратури, які безпосередньо розслідують ці злочини, потрібно дотримуватися такої взаємної тактики дій:

• створення та поповнення єдиного банку даних і відповідних інформаційних програм, за допомогою яких процес розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, значно прискориться;

• забезпечення оперативного обміну інформацією з цього питання з Інтерполом і Європолом, представниками правоохоронних органів у посольствах;

• упровадження практики здійснення дво- та багатостороннього обміну досвідом роботи з правоохоронними органами інших країн;

• розробка, планування та здійснення спільних заходів з виявлення і перекриття каналів провезення жінок і дітей; подання правової допомоги з цього питання;

• вивчення на національному і міжнародному рівнях питань взаємозв’язку торгівлі людьми, їх прибуткової та іншої корисливої експлуатації з іншими формами організованої злочинності;

• вироблення адекватних заходів правового протистояння торгівлі людьми.

6.2.2. Криміналістична характеристика і особливості методики розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми

Методика розслідування цих видів злочинів може розглядатися в двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на основі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів[38].

Методика розслідування злочинів включає таке:

• криміналістичну характеристику;

• обставини, що підлягають доказуванню;

• особливості порушення кримінальної справи;

• типові слідчі ситуації, побудову версій та планування розслідування;

• тактику проведення першочергових і подальших окремих слідчих дій;

• профілактичні дії слідчого при розслідуванні конкретного злочину.

Криміналістична характеристика торгівлі людьми включає такі елементи:

• особа злочинця: посадові особи, співробітники правоохоронних органів, службовці еміграційних служб і посольств, представники туристичних фірм, агентств моделей, а також будь-яка фізична особа;

• способи підготовки до злочину: надання рекламних оголошень, укладання фіктивних угод; способи вчинення злочину: відкрите чи таємне заволодіння людиною, пов’язане з законним чи незаконним переміщенням через державний кордон, із застосуванням насильства, погроз або іншого тиску, із зловживанням службовим становищем; способи приховування злочину: підробка документів, підкуп посадових осіб, представників правоохоронних органів, службовців еміграційних служб і посольств, фізичне знищення потерпілих;

• особа потерпілого: особи будь-якої статі, але здебільшого це жінки, які шукають роботу; особливістю є те, що найчастіше жертвами торгівлі людьми стають жителі областей, де існують певні проблеми з працевлаштуванням;

• предмет злочинного посягання: особи будь-якої статі, переважно молодь (жінки, діти, чоловіки);

• обстановка вчинення злочину: в кожному випадку обстановка різна, але потрібно звертати увагу на порядок діяльності тієї фірми, агентства, за посередництва яких оформлялись виїзні документи потерпілої особи. Слід перевіряти наявність документів (статуту), які регламентують діяльність цієї фірми, агентства, контори; наявність документів (статуту), угод, які укладала ця фірма, агентство, контора з потерпілою особою; наявність у цих документах слідів виправлення, підчищання,