Читати книгу - "Дума про Хведьків Рубіж"

ще років із п’ять тому Галі було б краще потрапити до рук тих розбійників, ніж до його, Максимових. Усе це посміховисько, ліплення з нього героя посилювалося ще й присутністю тут (як це завше буває по селах) цілої юрби зівак та пліткарів, яких хлібом не годуй, дай тільки привід перемити комусь кісточки.

Максим ненавидів їх.

Ненавидів почесті.

Ненавидів тих, хто ті почесті справляє.

Він ненавидів усе це з тої самої миті, коли під одним польським провінційним містечком козацькі загони понесли його на руках, підкидаючи й викрикуючи «Слава!». Йому тоді хотілося згоріти під цим сонцем, що так сліпить його нечестиві очі. Йому хотілося кричати тоді, зараз, усе життя хотітиметься кричати тільки одне: «Кого ви славите, роде невірний?! Того, хто все життя вас зраджував, зраджує і буде зраджувати?! Того, хто табунами гнав ваших жінок і дітей у ясир?! Того, хто незабаром кине на криві татарські ятагани вашого гетьмана?! Та будьте ви прокляті! Навіки! Навіки! Навіки!»

Але він мовчав.

Він не міг себе видати в такий неслушний момент. Зараз ти переможець, то ж будь ним! Гопцюй, співай, п’янствуй, як переможець! Грабуй, як переможець! Ґвалтуй, як переможець! Убивай, як переможець!

Упийся православною кров’ю, нехристе!

А коли надійде час, ти завдаси свого підступного удару гяурам! Прямо в спину — знову зрадиш, тобі не звикати!

Максим аж почорнів од злості і щоб скорше вирватись із цього пекла, кинув Галі щось на зразок «побачимось!» та й погнав коня навпрошки через леваду до садиби сотника.

ВЕРТИКАЛЬ УПИРСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

(спрощена)

І. КНЯЗІ

Вища ланка влади Царства. Це обов’язково чистокровні упирі (народжені від зв’язку двох кровопивців). У їхніх династій завше більш ніж тисячолітні історії. Влада княжої сім’ї необмежена. Вона ґрунтується на повній покорі всієї піраміди очільнику — прямому нащадкові, який, крім того, проходить обряд коронації або хрещення на царство. Сила княжого духу (специфічного астрального тіла) дорівнює силі царства в цілому. Князі — найбільш досконалий різновид вурдалаків. Символом княжої влади є особливий фамільний меч, що має надзвичайні магічні властивості.

ІІ. ВИТЯЗІ

Витязі, вони ж хрестоносці — це відгалуження княжого роду. Їхніми руками князі здійснюють правління. Витязі мають велику силу, але в процесі розвитку Держави Тіні правляча ланка виродилась у власне князів, а нижчі її верстви утвердились як витязі, вищі слуги престолу. Витязі є вищими за всі інші класи суспільства і підпорядковуються тільки князям. Носять особливі керуючі клинки, які здатні владарювати над зброєю нижчих рівнів.

ІІІ. ШЛЯХТА

Вища ланка влади у спеціальних військових підрозділах держави, що носять назву армій і складаються з певної кількості легіонів. Армія — силова структура царства і є такою собі державою в державі. Армія підпорядковується особисто князю-очільнку, хоч і залежить певною мірою від дій витязів (у мирний час). Армія має власні закони та порядки, власну структуру і власних очільників, тобто шляхту. Шляхта — це, так би мовити, клас військових командирів, які мають дуже сильну владу, але тільки над легіонами. Шляхтичі також чистокровні, з довгою історією своїх династій. Символи їхньої влади — бойові мечі, здатні прискорювати і призупиняти динаміку бою, наводити страх, сум’яття, розгубленість і т. п. Шляхта, як і князі, носить чорні плащі з капюшонами, але також і кольчужку — характерна одіж легіонера, сорочка з чорного сукна, здертого з труни, у якій був похований небіжчик і пролежав не менше трьох днів у землі. Кольчужка може бути не суцільна з гробового сукна, а з його шматків та просто з чорної тканини. Це спорядження частково захищає живих мерців від особливо тяжких поранень.

ІV. ЛЕГІОНЕРИ

Легіонери — солдати. Підпорядковуються шляхті. Можуть бути нечистокровні. Проте обов’язково зі строком вмертвіння не менше ста років. До ста — це резервісти. Зброя легіонерів призначена безпосередньо для бою. Характерна риса легіонерів — відсутність страху перед загибеллю. Легіонери дисципліновані, навчені та надзвичайно жорстокі. У них, крім усього іншого, відсутні страх хреста, осики, святої води, близькості церков, дня (можуть воювати ранком та ввечері), часнику; відсутня жага крові (вона є, але легіонер уміє її контролювати, і зазвичай це відчуття асимілюється в паралельне — жагу вбивства). Легіонер легко може вбивати упирів, навіть вищої ланки, якщо він не складав їм присяги. Шляхтичів теж називають часто легіонерами, хоча вони мають більше спільних рис із князями.

V. ПІДРУЧНІ

Особлива ланка в упирському суспільстві, яка контролює виконання цивільних норм та законів.

VІ. ЧЕРНЬ