Читати книгу - "Сила природи, Джейн Харпер"

Джил сподівалася відчути полегшення, дійшовши до галявини, але відчувала тільки виснаження. Ноги боліли, очі змучилися від постійного вдивляння в морок. У темряві важко було сказати точно, але місце привалу виявилося більшим, ніж вона очікувала. Зусібіч його оточували крислаті евкаліпти, які тягнули в нічне небо своє гілля, мов чорні пальці. Зірок не було видно.

Джил опустила на землю наплічник, рада нарешті звільнитися від цього тягаря. Хотіла відступити на крок, зачепилася п’яткою за щось і, спіткнувшись, гримнулася на куприк, скрикнувши від болю.

— Що там таке? — спалахнув їй просто в очі ліхтарик, засліплюючи. Почувся короткий здивований смішок, миттєво притлумлений. Аліса. — Господи, Джил! Ти налякала мене. Як ти?

На руку Джил лягла чиясь долоня.

— Здається, ви знайшли кострище, — почувся голос Брі. Ну звісно. — Дозвольте допомогти.

Спинаючись на ноги, Джил відчула, як Брі хитнулася під її вагою.

— Зі мною все гаразд, дякую.

Вона обідрала долоню — може, навіть до крові. Потягнулася по ліхтарик, але кишеня куртки виявилася порожньою.

— Чорт!

— Поранилися? — досі нависала над нею Брі.

— Здається, я загубила ліхтарик, — почала Джил роззиратися, де ж він міг упасти, але було занадто темно.

— Я принесу свій, — побігла геть Брі. Джил чула, як вона порпається в наплічнику.

— Ось, — просто над вухом пролунав голос, з’явившись нізвідки, і Джил аж підстрибнула. Бет. — Візьміть оцей.

Джил відчула, як їй щось вкладають у руки. Це був металевий промисловий ліхтар, довгастий і важкий.

— Дякую.

Джил довго намацувала кнопку. Потужний промінь розітнув ніч, упершись просто в Алісу. Жінка здригнулася й затулила долонею очі; обличчя її здавалося різко окресленим і незахищеним.

— Господи, оце світить!

Джил вичекала ще секунду, перш ніж опустити промінь з Алісиного обличчя їй під ноги.

— Світить по-справжньому. Може, ми ще подякуємо за це.

— Може, — озвалася Аліса, яка стояла в колі світла, зробила крок убік — і зникла з очей.

Джил повільно вела ліхтарем по землі. Біле світло змило кольори, надавши всьому монохромних відтінків. Стежка, якою жінки прийшли, видавалася вузенькою й нерівною, а кострище під ногами було по центру чорне. Вловивши краєм ока якусь тінь, Джил зупинила ліхтар. Провела променем назад, цього разу повільніше.

На самому краю галявини стояла тоненька постать, і Джил здригнулася, мало не спіткнувшись знову; промінь затанцював, малюючи божевільні візерунки. Відновивши рівновагу, Джил припинила розмахувати рукою. Коли знову спрямувала промінь на те місце, її рука трішки тремтіла.

Джил полегшено видихнула. Це була просто Лорен. Її висока худа постать практично зливалася з вертикальними рисками дерев і темним простором під ними.

— Лорен, о Боже, як ти мене налякала! — гукнула до неї Джил. Пульс і досі був пришвидшений. — Що ти там робиш?

Лорен застигла спиною до гурту, вдивляючись у темряву.

— Ло...

Але та піднесла руку.

— Ш-ш-ш.

І тут вони всі почули цей звук. Хрускіт. Джил затамувала подих, у вухах дзвеніла порожня тиша. Нічого. Потім знову хрускіт. Цього разу непомильно вгадувалося потріскування гілля під чиїмись ногами.

Джил мало не відстрибнула назад. Лорен обернулася, сіра з обличчя в різкому світлі.

— Там хтось є.

Розділ 5

— Данієль Бейлі? — перепитав Кінг, переводячи погляд з Фока на Кармен. — А чому ви ним займаєтеся?

Вітер здіймав у повітря хмари куряви й листя; Фок побачив, як група шукачів, що зібралася на тому боці дороги, зникає в буші. Було відчуття, що Мельбурн залишився далеко-далеко.

— Це суворо конфіденційно, — мовив Фок і почекав, поки Кінг кивне.

— Певна річ.

— Ідеться про відмивання грошей. Імовірно.

— «БейліТенантсом»?

Серед інших.

— Ми так вважаємо.

Спеціалізована бухгалтерська фірма була однією з компаній, щодо яких одночасно вела розслідування Австралійська федеральна поліція.

— Це ж нібито поважна фірма? Родинний бізнес, існує вже декілька поколінь і все таке.

— Ага. Ми вважаємо, що до Данієля і Джил Бейлі цим займався і їхній батько.

— Справді? — Кінг звів брови. — То він, так би мовити, передав їм у спадок родинний підробіток?

— Дуже схоже.

— Наскільки все погано? — запитав Кінг. — Трохи чорної бухгалтерії чи...

— Звинувачення серйозні, — відповіла Кармен. — Організована злочинність. На високому рівні. Тривала.

Якщо по правді, Фок розумів, що вони з Кармен точно не знають усього обсягу розслідування. Їм дали завдання зайнятися конкретно фірмою «БейліТенантс» і повідомили тільки те, що безпосередньо стосувалося цієї фірми. Але вони точно знали, що ця фірма — гвинтик розгалуженої мережі. Наскільки розкинулася ця мережа і як глибоко проникла, з ними не поділилися. Вони здогадувалися, що йдеться як мінімум про цілу країну, й підозрювали навіть міжнародний рівень.

Кінг нахмурився.

— То Аліса звернулася до вас із доносом...

— Це ми звернулися до неї, — сказав Фок. Зараз уже варто було визнати, що вони, мабуть, помилилися, зупинивши свій вибір на ній. Але вона пасувала за всіма параметрами. На службовій драбині вона стояла достатньо високо, щоб мати доступ до потрібної інформації, і загрузла достатньо глибоко, щоб можна було на неї натиснути. До того ж не належала до родини Бейлі.

— То ви полюєте на обох — і на Данієля, і на Джил Бейлі?

— Так, — озвалася Кармен. — І на Лео. Їхнього батька.

— Він же давно на пенсії, мабуть?

— Досі в справі. Імовірно.

Кінг кивнув, але Фок бачив, як змінився вираз його очей. Фок добре знав цей погляд. І знав, що в злочинній ієрархії більшість людей поміщає відмивання грошей десь між дрібними крадіжками й несплатою за проїзд. Звісно, так не повинно бути, але те, що жменька багатіїв уникає чесної сплати податків, навряд чи варте витрачених на це поліційних ресурсів.

Іноді Фок намагався пояснити, що все набагато складніше. Якщо випадала відповідна нагода і якщо людина готова була скинути рожеві окуляри. Великі гроші без причини не приховують. Починаєш копати — і ті білосніжні комірці виявляються не такими вже й чистенькими, ба й геть брудними. Фок терпіти цього не міг. Просто ненавидів. Ненавидів, як люди в шикарних кабінетах легко умивають руки, переконуючи себе, що це просто творчий підхід до бухгалтерії. Як тринькають свої премії, купують особняки й наводять лоск на машини, вдаючи, наче гадки не