Читати книгу - "Місія: Приховати кохання , anetaboychuk"

-Завались, Яр.-рявкнув Олег.-Ти реально, думаєш, що Вероніка з ним?-звернувся до мене друг.

Провівши п'ятернею, по волоссі я не міг скласти думок до кучі, все перемішалось нахє-є-єр.

-Не знаю...-оглянувши спортзал, втомлено видихнув.

Після тренування, прискакав Даня, один з непоганих знайомих, приніс Олегу, якусь флешку і плюсом останні чутки на довгому носі. Після яких в голові все зажужало, а кулаки самі кілька разів гепнули по стіні. Випадково. Чесно.

Ілля Демещук, заноза в дупі, яка ніяк не може заспокоїтись. Таким як він з першого разу видно не доходить, але це нічого.

-Хочте мою думку?-відволікаючись від води спитав Ярик.

Ми з ним знайомі давно, ще мабуть з часів коли я в класі третьому вітрянокою хворів. Тоді він прийшов мене провідати, коли вдома нікого не було, і заразився. Сиділи потім двоє зелені, від зеленки. 

Хмикнувши озирнувся.

-Не простіше саму Ніку спитати, нє? Чи ти знов підеш правду кулаками вибивати?-звузивши очі, він вигнув брову.

Минулого разу, я реально не стримався коли дізнався, про тупий спір Іллі, і не стримався. А який, смертний буде спорити на Ніку, коли вона блять моя? 

Вона відкрито мене ненавидить, а я.

Я не пам'ятаю точне число, та й коли то було теж. Але в голові навіки закарбувалимь, її зашарівші щоки, коли вона віталась з моїми батьками

Ще з самого ранку, я бігали по дому туди й назад коли  дізнався про нових сусідів. Участок навпроти давно пустував, заростав. Приблизно рік назад, його викупив, якийсь як казав мій тато:-Поважний пан, і сім'я хороша.

З того дня, я щодня чекав моменту коли нові суді відкриють двері нашого дому, пташечка на хвості, а точніше мама нашепотіла що в них є син, приблизно могу віку. Мені як малому хлопу, ясне діло хотілось того. На районі моїх однолітків не було, з старшими хлопцями я був знайомий, але сильного бажання з ним грати не мав, до малоліток якось не підходив, ходив десь в більшості сам.

Коли в двері невпевнено постукали, я сидів перед ними, і спершу подумав що, це вітер. Одразу за цим, почувся більш впевнений стук, і я впевнено прогронув ключ в дверях. Батьки підійшли, і знайомились з новими сусідами, а я шукав поглядом того самого хлопця, вже уявляючи як ми з ним лазитимемо на деревах, і робитимемо таразнку. Коли очі натрапили на малого хлопчика, на руках усміхненої жінки, я похнюпився. Сильно. Таке відчуття наче мені лимона в рот поклали тоді. 

За спиною в "голови" того сімейства стояла невисока, дівчинка з довгим золотистим волосся, та яскравими зеленими очима, вона мовчки сканувала погялдлом моїх батьків, і навіть не глянула на мене. Тихо сказала.:-Добрий вечір. - і зашарілась.

Її щоки з кількома веснянками, вкрились рожевим кольором. Прямо під тон її плаття, з бантиком на спині, його я помітив коли вона пройшла перед мною. Я сидів за вечерею, і не вслухався в розмову. Ну по-перше мені було не цікаво. А по-друге, я дивився на неї і вивчав. Вона була приблизно мого віку, і мило посміхалась.

Того ж вечора, я пішов до пісочниці. Мені хотілось її здивувати, і я збирався збудувати палац, і покликати її. Хто ж знав, що вона прийде раніше? Коли вона привіталась до мене, я згубився. Забувся в її тих гарних очах, і випадково зруйнував замок. Після того вечора ми не спілкувались. Я поводився з нею як підліток, навіть коли виріс. Кожного вечора, дивився в її вікно наче якийсь маньяк, піколював, і виводив її. Любив це діло, і не розумів чому. Коли вона вступила, я вже вчився в універі, після перших ж парі на неї, я видвинув свої права на неї. Ніхто не мав права до неї чіплятися. Окрім мене. Але цей Ілля порушив все. Йому дісталось і за діло. Не ображати, і не спілкуватись це різні поняття. А спорити на неї... 

Ніка не знала всієї історії, і те як вона палко захищала того клоуна... Я забувся, реально блять. Дивився в її очі, і забував де я, і що маю злитись на її наївність. Коли прийшов до Макса, і побачив її там в тій кухні..

 Я не вперше приходив в гості, і не вперше бачив її, та тоді мене прорвало. 

Коли я цілував її, і вдихав її запах. Такий тонкий, майже не вловимий..

Ваніль...Це точно вона. 

Те як, її тіло відчувалось в моїх руках. 

Скільки б дівчат не було в мене, я завжди на їх місці уявляв її. 

І те як вона, мягко відповідала мені..Я просто, потонув..

Попрошу поставити зірочку на історію 

Якщо чекаєте продовження

❤️