Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

- І давно Фарра став твоїм чоловіком? - сумно усміхнувся у вуса боцман і відпив добрий ковток рому.

- Не твоя справа, старий чорт. Ти свій шанс уже давно проплавав, - хмикнула жінка.

- Ну куди ж мені до твого ниряльщика за перлинами! - він допив кружку і грюкнув нею по столу.

-  Аманда, - втрутилася капітан. - Тобі час займатися іншими гостями. Не слід споювати своєю присутністю мого боцмана. Він сьогодні мені ще потрібен.

- Як скажете, - жінка зробила жартома реверанс і слід її простиг.

Не минуло і двадцяти хвилин, як на увесь бар почувся зичний голос.

- Люба моя, як же я радий бачити вас у нас! - в бар вплив невеличкого зросту тучний чоловік. Він говорив зі східним акцентом так, що варто йому було промовити фразу, як Азалії здалося, що війнуло південним вітром з ароматом арабських спецій.

- Фарра, приємно, що ти не змушуєш мене чекати, - піратка навіть не встала назустріч чоловіку, лише повернула голову в його бік.

- О, світло моїх очей, як я можу змушувати такий скарб чекати?! - Авраам протиснувся поміж столів і нарешті підійшов до лавки не сиділа капітан. Позаду нього йшли озброєні гвардійці, його звична охорона. Варто сказати, що Фарра настільки добре прижився в цьому місті, що губернатор навіть пожалував йому власних солдатів.

- Скарбом ти певно називаєш те, що ми сьогодні привезли. - хрипко засміялася Азалі, допиваючи кухоль свого рому. - зізнайся, твоїй продажній душеньці не терпиться глянути, що я припасла для тебе сьогодні, - вона встала і кивнула матросам, щоб слідували за нею. - Залиш свої компліменти Аманді. Сьогодні я сподіваюсь на великий куш.

- Якщо так бажаєте перейти до справи, то не смію затримувати, - зробив легкий уклін Авраам. 

І повів Азалію разом з її командою нагору по сходах...