Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

- Вимикай!

Вимкнув Ментюков. І понесло його вниз.

- «Сокіл»! Де ціль?

- Ззаду тебе! Розворот! Вмикай форсаж!

- Який на хрін включай! Я швидкість втратив. На такій швидкості включити не можу! Це вам не МіГ!

- 732-й, рубіж стіна!

- Яка на хрін стіна?

- «Стіна», кажу! Перед тобою! Йди!

- Та що за стіна?

Звідки пілоту, який на бойовому аеродромі опинився випадково, знати значення таємних сигналів, які діють тільки тут і тільки в певні відрізки часу.

- 732-й, іди! По тобі працюють.

Ось воно що. «Стіна» - це зона вогню зенітних ракет. Але не утримати капітана Ментюкова. Його раптом переповнило те почуття, з яким люди спокійно йдуть на смерть. Тепер тільки одне в ньому бажання, одне тільки прагнення - страшним ударом розтрощити хвіст порушнику. Тільки це, й нічого більше. Набрав швидкість, врубав форсаж і пішов.

Йому з землі:

- Заважаєш працювати! Йди! Іди, кажу! Ні за що пропадеш! Ментюков!

Він їм:

- Бачу його! Розірву! Бачу! Терзати буду!

А йому з землі:

- Ігорчику! Синку! Іди. В зону потрапив. Ми його тепер самі!

Рвонув спересердя капітан ручку, кинув новенький чудо-перехоплювач через ліве крило на спину, і - прямовисно вниз! Просто назустріч знизу вгору стрілою пре ракета. Це В-750 комплексу С-75. Пройде зовсім небагато часу, і американські пілоти у В'єтнамі назвуть цю страшну штуку літальним телеграфним стовпом.

Швидкість у літального стовпа куди більша, ніж у перехоплювача. Але у перехоплювача - маневр. Є можливість ухилитися. Тільки вниз. Тільки вниз! Крутиться земля просто по курсу. Можна врубатися в землю. Але це не хвилює капітана Ментюкова. Йому б від свистячого телеграфного стовпа ухилитися.

Кілометрів на п'ять нижче - два МіГ-19. Ведучий - капітан Айвазян, ведений - старший лейтенант Сафронов. Їх підняли на той випадок, якщо порушник піде з недосяжної висоти. Вже тут два МіГи його рознесуть у тріски і шматки. У них на двох шість автоматичних гармат жахливого для авіації калібру. Їм - та ж команда: «рубіж стіна»!

Вони місцеві. Вони значення сигналу знають. Айвазян тут для ракетників багато разів у ролі цілі працював. Вони по ньому наводили, не стріляючи, а він викручувався. Протиракетний маневр у нього відпрацьований, як кидок на шайбу у хокейного воротаря Коновалова.

Летить Ментюков обличчям вниз, носом в землю. Свист, грім. Винищувачам на МіГах:

- Хлопці! Ідіть! В зону влетіли!

- Чуємо. Йдемо.

Ключовий момент

Кожна поважна країна має у складі своїх збройних сил три елементи: армію, авіацію і флот. Це, зрозуміло, не стосується держав, у яких немає виходу до моря, отже, немає і флоту.

Радянський Союз поважав себе більше за всіх, тому Збройні Сили СРСР складалися не з трьох елементів, а з п'яти.

1. Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП).

2. Сухопутні війська (СВ).

3. Війська ППО країни (ППО країни).

4. Військово-Повітряні Сили (ВПС).

5. Військово-Морський Флот (ВМФ).

Кожен вид Збройних Сил мав свій Головний штаб. Над усіма п'ятьма видами Збройних Сил - міністр оборони і Генеральний штаб.

РВСП - наймолодший з п'яти видів Збройних Сил, найменш численний, але найважливіший. Рішення створити РВСП було, безумовно, правильним. Ці війська не мають потреби у взаємодії ні з ким. Вони виконують накази лише найвищого керівництва країни. Тому лінія підпорядкування крайнє проста: вищий керівник держави - міністр оборони - Головнокомандувач РВСП.

У 1960 році у складі РВСП було дві ракетні армії - 43-я (штаб у Вінниці) і 50-а (штаб у Смоленську). Ракетні армії складалися з дивізій. На озброєнні в той час перебували ракетні комплекси Янгеля 8К63. У 1961 році був прийнятий на озброєння ракетний комплекс 8К65 Янгеля. 1 січня 1962 року перший полк 8К65 заступив на бойове чергування. В подальшому були розгорнуті ще чотири ракетні армії і кілька окремих ракетних корпусів.

Сухопутні війська за своїм значенням стояли на другому місці. У їх складі п'ять родів військ: мотострілецькі війська (МСВ), танкові війська (ТВ), артилерія і ракетні війська Сухопутних військ (АіРВ СВ), протиповітряна оборона Сухопутних військ (ППО СВ), повітряно-десантні війська (ПДВ).

Про потужність Сухопутних військ можна судити за простим фактом. У всьому світі в той час було шість танкових армій. Всі шість - радянські. За кількістю танків і артилерії Сухопутні війська Радянської армії перевершували всі армії всіх країн світу разом узяті. За кількістю танкових і мотострілецьких дивізій Сухопутні війська теж переважали всі армії світу разом узяті. У всьому світі в той час було 12 повітряно-десантних дивізій, 8 з них - радянські. Сухопутні війська мали власну ракетно-ядерну зброю, власну систему ППО, а дещо пізніше - і власну авіацію.

Війська ППО країни за своїм значенням стояли на третьому місці після РВСП і СВ. У своєму складі мали три роди військ: зенітно-ракетні війська (ЗРВ), винищувальну авіацію (ВА ППО) і радіотехнічні війська (РТВ).

У складі ППО країни було два округи ППО і вісім окремих армій. У складі кожного округу ППО - одна армія і кілька окремих корпусів.

Військово-Повітряні Сили складалися з повітряних армій фронтової авіації, корпусів далекої (стратегічної) авіації, дивізій військово-транспортної авіації.

Військово-Морський Флот стояв на останньому місці не тому, що він був слабким, а тому, що інші компоненти були сильнішими. Чотири радянські флоти й одна флотилія мали у своєму складі морську авіацію, підводні човни, надводні кораблі, берегові ракетно-артилерійські війська і морську піхоту.

Повітряно-десантні війська (ПДВ) були окремим родом військ. Їх то включали до складу Сухопутних військ, то безпосередньо підкоряли міністру оборони.

Крім того, міністру оборони підпорядковувалися війська Цивільної оборони і Тил Збройних Сил.

Але й це не все. У складі КДБ були прикордонні війська, найпотужніші у світі, з власними танками, бронетранспортерами, артилерією і мінометами.

У складі Міністерства внутрішніх справ - внутрішні війська (ВВ) для охорони особливо важливих державних об'єктів, а також тюрем і таборів. І в їх складі - бронетранспортери, міномети, артилерія.

Розділ 4

1

Щороку в Москві вранці після Вальпургієвої ночі гриміли оркестри, гуркотіли танки і гармати.

7 листопада 1957 року з нагоди 40-ї річниці Жовтня на Красній площі вперше з'явилися тактичні ракети ЗР7 комплексу «Коршун», оперативно-тактичні ракети ЗР2 комплексу «Філін», зенітні ракети В-300 комплексу С-25 і В-750 комплексу С- 75.