Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Запитання: Що вас зв’язувало і які стосунки у вас були з Датою Туташхіа?
Відповідь: Дуже близькі, дружні. Незважаючи на те, що сталося, я й тепер сповнений глибокої поваги до Дати Туташхіа та його сестри Еле.
Запитання: Люди, такі близькі, вирішили приректи одне одного на загибель? Певно, були серйозні причини на те? За що посварилися?
Відповідь: Дата Туташхіа застав мене і свою сестру Еле, ми напівлежали на тахті. Вважаю своїм обов’язком сказати, що в нас були платонічні взаємини — і більше нічого.
Запитання: Що ж сталося потім?
Лікар: Пане ротмістре, хворий стомився. Продовження допиту погано позначиться на його здоров’ї. Панові Андрієвському треба відпочити.
Слідчий: Не смію відмовити вам. Сподіваюся, через кілька днів панові Андрієвському стане значно краще, і ми зможемо продовжити допит.
Мої свідчення записано правильно...
Рапорт Л. Д. Швангірадзе
1885 року 27 березня
Згідно з вашим наказом я стежив за особами, які відвідували в лазареті поручика у відставці С. Р. Андрієвського, і особами, які спілкувалися з персоналом лазарету й згодом відвідали могилу померлого поручика.
Доповідаю, що до смерті п. Андрієвського не надходило ніяких відомостей про перебування в Поті злочинця Туташхіа чи його довіреної особи, зокрема про появу таких у лазареті. Дев’ятого дня після похорону, тобто 28 березня цього року, об одинадцятій годині ранку до сторожа лазарету С. Табагуа прийшов його товариш по чарці, портовий вантажник І. Бібілейшвілі. Ніби між іншим, Бібілейшвілі поцікавився станом здоров’я п. Андрієвського. Дізнавшись про його смерть, Бібілейшвілі спитав про місце поховання поручика. Табагуа докладно описав могилу, після чого, посидівши для годиться, Бібілейшвілі пішов. Табагуа негайно доповів мені про цю зустріч.
Останнім часом у потійських духанах часто називають ім’я Д. Туташхіа, і ми маємо тепер можливість взяти на замітку осіб, які кажуть, що знайомі з Туташхіа або перебувають з ним у близьких стосунках. Серед таких був і названий Бібілейшвілі.
Після того як Бібілейшвілі відвідав Табагуа, я відразу ж наказав стежити за ним і влаштував дві засади на військовому кладовищі. Стеження за Бібілейшвілі не дало ніяких наслідків. Виявилося, що Туташхіа встиг з ним зустрітися до того, як трапилась можливість почати стеження. Бібілейшвілі, який перебуває зараз під арештом, цілком заперечує і факт зустрічі з Туташхіа, і взагалі знайомство з ним. Але те, що Туташхіа прийшов на кладовище і легко знайшов могилу п. Андрієвського, безперечно є наслідком відомостей, що їх сповістив йому Бібілейшвілі, і викриває брехню останнього.
Неподалік від кладовища злочинець Туташхіа з’явився надвечір. Вій ішов, оглядаючи місцевість. У засаді з одного боку залягли фельдфебель Іваницький і поліцейський Шаріа. З другого — вахмістр Стропилін і городовий Махатадзе. Я та дільничний поліцейський Турнава з-за кущів стежили за ходом операції.
Туташхіа не помітив засади й пішов прямо до могили п. Андрієвського. Біля горбика він зупинився на хвильку. Видно, хотів запам’ятати місце — а тут Стропилін закричав «руки вгору», схопився, взяв злочинця на мушку. Те саме зробив і Махатадзе, що стояв за спиною в Туташхіа. Фельдфебель Іваницький вистрілив у повітря і разом з поліцейським Шаріа пішов на Туташхіа. Останній ліг на землю і витяг з-за пояса два маузери; від Стропиліна і Махатадзе його захищала могила, тому він мало звертав на них уваги,— взяв на мушку Іваницького та Шаріа. Іваницький вистрілив з другої зброї, але промахнувся. У відповідь пролунали постріли з протилежного боку. Шаріа скрикнув і, накульгуючи, втік. Знов почулися постріли. Туташхіа повз між могилами й відстрілювався. Іваницького тяжко поранено. Ми з дільничним поліцейським Турнава вчасно підійшли навперейми Туташхіа, але потрапили під рушничний погонь Стропиліна і Махатадзе й залягли. Туташхіа втік, скориставшись метушнею.
Доводжу до вашого відома ще одну подробицю: поліцейський Шаріа каже, що дістав поранення внаслідок пострілу городового Махатадзе. Перевірити цього не можна, оскільки Шаріа поранено навиліт. Я певен, що його поранив Туташхіа. А щодо фельдфебеля Іваницького — у нього з рани витягли кулю маузера.
Розшук злочинця Д. Туташхіа триває. Встановлено стеження за всіма місцями, де він може з’явитися.
Граф Сегеді
...Коли злочинець уникає притягнення до відповідальності, це само собою породжує з часом ланцюг нових злочинів, і чим більше їх назбирується, тим необхіднішою стає ізоляція злочинця. Отак як життя кокотки, життя абрага складається з того, що він вчинив і що стало відоме установам, які здійснюють нагляд; з того, чого не робив, але поговір прикинув йому; з того, нарешті, що вчинив, але що так і не стало відоме. Досьє Туташхіа швидко розрослося й заповнилось такими суперечливими, часом досить сумнівними даними, що, крім службового обов’язку, нас підштовхувала вже професіональна цікавість — що ж і справді вчинив Туташхіа, а що було тільки приписане йому. Мені хотілось зустрітися з Туташхіа віч-на-віч, щоб розгадати його психіку.
Туташхіа за перші чотири роки життя в абрагах — це можна сказати майже з певністю — не залишав меж Грузії. Це давало лам можливість так чи так не спускати його з ока й сподіватися, що рано чи пізно він ускочить в одну із розставлених нами пасток. Такі стосунки з поліцією та жандармерією припали, очевидно, до душі Туташхіа. Почасти це можна пояснити тим, що кожна навіть невелика його удача знаходила серед людей живий відгук, зростала його слава, а це лестило його честолюбності. Існує незаперечна закономірність: доля абрага врешті-решт — або шибениця, або куля переслідувача, або ніж чи отрута зрадника. Але Туташхіа був мабуть, улюбленцем долі, і його життя не підвладне було закономірностям. За чотири роки його перебування в Грузії розшукні установи завербували душ двадцять з тих, кому він довіряв і в кого частенько гостював. Можна припустити, що половина з них попередила Туташхіа про небезпеку; а інших десятьох — це безсумнівно — розкусив він сам і перестав користуватися їхніми послугами. Не раз щастило нам дізнаватись, де і коли він мав з’явитися. У п’яти чи шести випадках він не приходив на те місце, і наряд поліції марно чекав на нього. Був випадок, коли він вислизнув з оточення, забравши при цьому восьмерих коней з поліцейської стайні. Він продав їх в Озургеті туркам. Іншим разом він пробрався в будинок, оточений поліцією, повечеряв собі з господарями й пішов. Я згадую ці пригоди тому, що за час моєї, тривалої служби то був єдиний випадок, коли абраг з незбагненною впертістю грався й бавивсь коли не з шибеницею, то
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі», після закриття браузера.
