Читати книгу - "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Зустрічаєшся? — гигоче хлопець, і я зцілюю зуби, щоб змовчати.
— Мені пофіг, з ким ти та де. Але не з Павлом. Така нікчема, як ти, не підходить моєму другові.
Клубок, який з'являється у горлі від образи, починає душити. Сльози застилають очі, навіть дихати стає важко.
Розвертаюся і бачу, як автобус залишає зупинку.
Чорт.
Почуваюсь настільки безпорадною та беззахисною, наскільки це тільки може бути можливо.
Роблю кілька кроків вперед і відчуваю, як мене хапають за руку.
— Ти ще й сліпа? Автобус поїхав. Сідай в автомобіль.
Висмикую свій лікоть з хватки цього монстра та швидко йду геть.
— Дурепо, ти вже не у своїй халупі живеш. До нашого будинку йти довго доведеться, — кричить услід Роман, але я не зупиняюсь.
Краще добу йти в цьому холоді, ніж сісти в його автомобіль.
Проходжу кілька метрів, і біля мене проноситься вже знайомий кросовер.
Зупиняюсь, дивлячись йому вслід, і швидко стираю сльози, які починають капати.
Видихаю і дістаю мобільний. Може, автобус і поїхав, але ж є ще таксі.
Заходжу в додаток — і екран гасне.
— Що? Якого біса? — скиглю, розглядаючи розряджений мобільний, і кидаю назад у рюкзак.
Гаразд, можна й так машину зловити. Це останнє, що може мене врятувати.
Шукаю між конспектами гаманець — і… його нема.
Стою посеред вулиці та починаю сміятися, наче божевільна.
Без зв'язку, без грошей, вже мокра ціла й автобус поїхав.
А все через нього...
Ненавиджу ідіота...
Всім гарних вихідних 😘
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок під забороною, Ясміна Лав», після закриття браузера.