Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

З одного боку, питання йому явно підлестило, оскільки груди чоловіка роздулася від гордості, а з іншого, він якось швидко знітився, бо довелося визнати:

— Я керівник, а є власник. Ось він уже мій шеф. А я — твій і всіх тут.

Зрозуміло. Якось Насті в голову ніколи не приходило міркувати про те, хто володіє Батерфляєм. Подібна цікавість доводила б, що це місце має для неї якусь цінність, а цього Настя для себе не допускала.

— І що у зв’язку з цим? — на другому оці з’явилася така ж стрілка, а Пір не поспішав продовжувати розмову, задивившись на дійство, яке відбивалося у дзеркалі. 

— Нічого особливого, просто не зганьбіть мене, цього буде достатньо. А то скаже, що набрав невідомо кого, дістану по голові, а потім і ви дістанете. Дівчатка ж уже давно танцюють, вони в курсі, а ти в нас нова, тому попереджаю.

Настя тільки кивнула. Насправді Пір прийшов просто погомоніти, а приїзд якогось шефа — привід, але пораду дівчина почула, а зганьбилася вона вже давним-давно, у перший день появи в залі Батерфляю. Ні, зі свого почесного місця вона не звалилася, у ступор не впала, у сльозах не втекла. Зганьбилася, з’явившись у тому місці в такому вигляді.

— Гаразд, — ляснувши себе по колінах, Пампушок піднявся, підійшов до дверей. — Може, повечеряємо після зміни, Настусю? — чоловік озирнувся, кидаючи через плече променисту усмішку.

Настя відклала помаду, а тільки потім подивилася на нього, правда, знову у відбиванні дзеркала.

— Після зміни час снідати, але я не хочу, вибачте, — вона не хотіла, щоб прозвучало грубо. Першого разу, коли Євген запропонував, навіть хвилювалася, що могла ненавмисно образити, але з часом зрозуміла — він не ображається. Просто час від часу промацує ґрунт. Не тільки тут. А якщо пощастить? Раптом численні «я» і його подвиги щодо простачки Настусі будуть належним чином оцінені. Настільки, що навіть здивується.

Почувши ж чергову відмову, Пір не засмутився. Усміхнувся ще ширше, знизив плечима, вийшов із кімнатки. Спроба номер нескінченність провалилася, але це зовсім не означає, що нової не буде.

Настя похитала головою, беручи в руки туш.

***

Після зради Петра думати про відносини не хотілося. Після подвійної зради Петра, Настя зрозуміла, що думати про відносини не просто небажано, це загрожує.

Після розлуки з колишнім, вона не намагалася його повернути, наново звабити, знову запалити ті почуття, які, судячи з усього, успішно загасила Світлана. Але це не убезпечило від нападів нової дівчини Петра. І якби все обмежилося нападами… Але ні. Світлана не заспокоїлася, поки не зжила Настю… не зі світу, але з колективу.

Що ж буде, якщо погодиться вона на вечерю з Євгеном? Цькування й косі погляди вслід ще й тут їй були не потрібні. Як би не хотілося це спростувати, але власним місцем вона дорожила.

Зачинивши двері ключем, залишивши його на кришці трансформатора, який тут же й висів, Настя попрямувала коридором в бік залу. Сьогодні в клубі давала концерт одна досить відома група. Цей івент мав би тривати до десятої, а потім, немов за помахом чарівної палички, концертний зал знову перетворювався в танцмайданчик.

Настя прокашлялася, відчуваючи, що горло противно дере. Невідомо, як можна було застудитися влітку, але вона примудритися зробити саме це. Навіть у 'відсутньому' фактично одязі було жарко й задушливо. А повітря тут завжди мало, від запахів раз у раз починало каламутити.

— Бліда ти якась, — із загальної гримерки випливла Аміна. Дівчина підвела брову, оглядаючи Настю скептичним поглядом.

— Немає льодяників? — Туся трохи стиснула горло, прокашлявшись. Добре, сьогодні субота, а отже, завтра можна з чистою совістю захворіти, а потім валятися цілий день, начхавши на все. 'Все' пробачить, робота — ні. Хоч би сьогодні відтанцювати в належному вигляді.

Аміна пирснула, точно маючи на увазі «ні», а потім проявила неймовірну турботу — приклала долоню до чола Веселової.

— Ти в прямому сенсі спекотна штучка, Насте. Сказала б ти Піру, що сьогодні не зможеш…

Туся ухилилася, скидаючи руку колеги, а потім похитала головою. Ні. Нічого вона не горить, просто горло болить. Якби всі просили відгули, варто задерти горлу, працювати було б уже нікому.

— Ну як знаєш, — знизивши плечима, Аміна по-королівськи розвернулася, зачепивши Настю розкішними крилами.

Слідом за царицею всього клубу з гримерки по одній почали випливати інші дівчатка, вітаючись із Настею або просто ігноруючи.

Їм назустріч вибіг розпорядник, як завжди істерично повідомляючи, що пора, а потім починаючи рвати на собі волосся, адже Аміна, яка очолює колону танцівниць, не поспішала прискорюватися.

— Тобі Євген сказав? — Олена, миловидна русява дівчинка, трохи старша двадцятирічної Насті, обернулася, явно адресуючи питання саме їй.

— Що він мав сказати? — всередині похололо. Чомусь Насті здалося, що повідомити їй мали б про звільнення. Нехай поки ніби як нема за що, але випробувальний термін наближався до кінця, Пір міг піти радитися до дівчаток, чи варто залишати новеньку, а потім їм першим повідомити, що вирішив-таки не залишати.

— Сьогодні начебто має приїхати Імагін. Власник. Він рідко з’являється, але коли приїжджає — чекай біди. Пампушок дістане прочухана, а потім влаштовує прочухана уже нам. Тому краще зробити так, аби йому не було за що кричати.