Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Найважче було перебратися на інший бік. Знайшла місце, де виступи скорочували відстань між краями. І, хоч діяла швидко і професійно, це було дуже небезпечно. Та скалолазка справилася. Лізти вверх було не легше, але швидше.

Обернувшись, дівчина подивилась на замок. Він височів гордо і величаво.

Навіть з такої відстані виднілися його високі башти, міцні стіни і великі вікна. Він був незвичний, прекрасний і небезпечний.

Лія рушила далі. Перед нею розстилався зелений ліс. Хоча ні, він був не зовсім зелений. Якась дивна гама кольорів: зелений, червоний і навіть голубий.

Пробираючись у нетрі, дівчина не могла не милуватися природою. Вдихала раніше невідомі аромати чудернацьких рослин. Як виживати у лісі, вона трохи знала. В основному вправність була взята з походів у групі альпіністів. Тільки дерева були іншими. Заморена, і засмучена Лія присіла. Питання одне за одним проносилися у голові.

Куди потрапила? Що їй робити? Що за браслети у неї на руці, і чому вона не може їх зняти? Почала згадувати, що читала про попаданок, але нічого згадати не змогла. Завжди у книгах була мета, досягнувши її, поверталися назад. І тут згадала слова Артура про камінь, який треба добути в Аросі, про якісь кристали, і що вона його остання надія. «Ось вона – мета».

Раптом дівчина відчула сильний порив вітру й обернулася.

___________

[Астопор1]- назва поселення інфанту Рейгалема.