Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

— Семмі, мені потрібна твоя допомога. Допоможи навести лад у вантажних відсіках.

Проста робота дала свій результат. Прибирання дальніх відсіків відривало Семмі, нехай і ненадовго, від скляної стіни. Подальший аналіз взаємин Лео і Семмі дав несподіваний результат: пілот рідко звертався до симура по імені, частіше використовуючи різні епітети: пестливі, іронічні, підбадьорюючі. Семмі це явно подобалося. І Кет не відразу, але зрозуміла, що так проявляються емоції живих розумних істот.

А за декілька днів:

— Кошлатий, ти дуже добре розумієш усну мову. Це так?

Подив і ствердний кивок.

— А читати ти вмієш?

Кивнув теж ствердно, але із затримкою.

— А писати?

Мовчання.

— Ніколи не пробував?

Знову ствердно.

— Спробуємо?

Семмі здивовано втупився в Кет, всім своїм виглядом запитуючи: «А як?» Голосові зв’язки Семмі непридатні для мовлення, але пальці п’ятипалих лап дуже рухливі. Залишилося тільки придумати перехідник-браслет на верхню частину п’ястука і систему кодування. За пару днів маленькі безмозкі роботи-маніпулятори, що залишились у Кет, зробили перший браслет, на вигляд страшненький, але робочий. Браслет ліг на п’ястук і шерстинки, химерно вигнувшись, обхопили його краї й зафіксували. Семмі ворухнув лапою і на навчальному моніторі побіг хаотичний набір символів.

— Не поспішай, Семмі! Дивись на таблицю і видавай послідовно по одному символу.

За тиждень Семмі цілком пристойно писав, але з купою граматичних помилок. І тоді Кет влаштувала Семмі справжній сюрприз, увімкнула синтезатор мови для простого тексту, який набрав Семмі.

І тоді проскрипів іржавий металевий голос:

— В рубці Кет і Семмі.

Симур аж підскочив від несподіванки. Але Кет його заспокоїла і все пояснила. Разом вони підібрали тембр і забарвлення голосу. І в катері зазвучав новий голос. Бас, звісно. Густий, насичений бас.

Потім були інші, більш досконалі варіанти браслета, але перший зразок на праву лапу дбайливо зберігається Кет у сховищі найцінніших знахідок експедиції.

Навчання

Нові можливості суттєво пожвавили атмосферу замкнутого простору катера. Семмі подобалося чути свій голос, а Кет нарешті знайшла співрозмовника.

— Хвостатику, у тебе забагато граматичних помилок. Хочеш навчитись мові ханнів?

— Звичайно.

Навчання пішло несподівано швидко. Початкова школа (мова і основи наук), розрахована на чотири роки, пройдена за півроку! Для себе Кет відзначила, що Семмі віддає перевагу не точним, а аморфним (з її точки зору) наукам з групи гуманітарних. Він непогано малював, і Кет зробила йому комплект кольорових маркерів відповідного розміру.

Наступний рівень навчання, розрахований на шість років, предмети за вибором. На цей раз Семмі вибрав базові технічні курси, загальну планетологію і мистецтво (прикладний рівень). Кет виклала Семмі всю збережену інформацію про планетогенезис і все, що збереглося про форми і методи образотворчого мистецтва раси ханнів. Він проковтнув усе, а рівень пройдено за два роки.

Навчання вплинуло на Семмі цілюще. Це вже була інша істота, жвава й весела. Але Кет бачила, що йому все ще чогось не вистачає. Вона знайшла підказку через статистику життя Лео, який ніколи не проводив у катері більше трьох місяців поспіль. Отже, будь-яка розумна істота має періодично змінювати навколишнє середовище. Відтак Семмі теж повинен змінювати оточення, має інколи залишати катер. З огляду на те, що програма досліджень системи Кастора не скасована і залишився один справний модуль, Кет прийшла до наступного самостійного рішення.

— Зубатику, програму експедиції треба виконувати, її ніхто не відміняв. Ми вже в нормі після аварії і можемо продовжувати вивчення цієї системи. Але без Лео я не можу виконати таку роботу. Отже, пілотом-спостерігачем в рейдах доведеться бути тобі. Що скажеш?

Семмі відповів не відразу. Спочатку він довго сидів у відсіку анабіозу, біля скляної стіни. Довго, годин десять. Він уже розумів, що кожна експедиція займе від десяти до п’ятдесяти днів, і весь цей час він буде відірваний від Лео. Потім він повернувся в рубку управління і коротко сказав:

— Я згоден. Що робити?

— Друже мій, спочатку навчання.

І Семмі почав опановувати модуль. Знадобилося переобладнання містка. Крісло пілота і систему ручного управління залишили, а праворуч від пілотського крісла змонтували нову систему, адаптовану до біометрики Семмі. Роботи Кет могли б виконати всю роботу, але Семмі взяв на себе всі важкі процедури. Паралельно Кет викладала теоретичні предмети.

Настав день, коли переобладнаний модуль обережно виплив зі шлюзу і Семмі почав «здавати на права». Орієнтація, прискорення, гальмування, маневрування, відхід, підхід, захист, зв’язок... Так Кет навчала Семмі управлінню модулем суворо за інструкціями, без найменших поблажок. А потім Кет почала імітувати нештатні ситуації. Довелося знову переробляти щось у модулі під анатомію Семмі.

Навчання забрало весь рік. В результаті Семмі отримав і підтвердив на прискіпливому екзамені всю суму теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для пілота-міжпланетника хорошого рівня. Кет навіть провела коротку офіційну церемонію.

— Вітаю, курсанте! Ви засвоїли і склали стандартний курс управління космічним кораблем малого класу й готові до самостійної роботи. Спочатку ми вивчимо цю систему, всі шість зірок. Потім будемо досліджувати найближчі зірки класу G.

— Коли почнемо, Кетті?

— Ще одне, вуханю. Лео сказав би, що пілотська ліцензія — велике досягнення, і це треба відзначити. Ханни зазвичай відзначають певні події в своєму житті, і це називається традиціями. Їх багато, і мені здається, що саме вони відрізняють розумних від нерозумних. Семмі, поки Лео не з нами, давай підтримувати традиції замість нього.

Семмі схвально рикнув і сказав:

— Добре, Кетті. Тямиш, як сказав би Лео. Але краще давай відзначати дні народження: Лео і мій. До речі, а в тебе є якась пам’ятна дата?

— Дата для мене? Я не знаю, яка дата в мене головна.

— Ти знаєш, коли почала функціонувати?

— Звичайно.

— Тоді це буде твій день народження.

— Розумнику, я не біологічний об’єкт. Машини не відзначають днів народження.

— Кет, прямої заборони немає, а для мене ти не машина.

Після тієї розмови вони щороку відзначали три дати. День катастрофи згадувався сам по собі.

А з того часу пройшло довгих шість років. Маленька команда оглянула всі шість зірок системи, зібрала всю інформацію, яку вимагає регламент. Вивчили і картографували нечисленні планети. Перспектив для життя тут дуже мало, можна було з легким серцем залишати систему. А як же наказ Лео чекати рятувальників?

— Малюче, ми виконали програму в цій системі. Що будемо робити далі? Лео наказав чекати.

— Кетті, ситуація змінилась і робити тут більше нічого. Якщо ми хочемо повернути Лео, то повинні