Читати книгу - "Небезпека рецидиву"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
О п'ятій я пішов у душ. О пів на сьому вже був у конторі. Гортав навмання папери, знову й знову перевіряв, чи нічого не забув. Випив кави, прочитав ранкову газету. Перед самим виходом з контори мене ще погнало в туалет. Обличчя у дзеркалі осунулося й посіріло, очі почервоніли. Час іти до суду…
Розділ 7Прокурор називався Крістер Бонде. Амбіційний та педантичний, один з тих плеканих молодиків, відмінників і кар'єристів, якими напхом напхані наші суди. Бонде був не з найгірших, я нічого не мав супроти нього, хіба почувався у його присутності старим халтурником.
Я кивнув судовій розпорядниці. Цю поважного віку пані я знав чимало літ. Вона була приємна й старанна. Розпорядниця розмовляла з чоловіком та жінкою років під сорок; обнімала рукою жінку, дрібну, витончену й вишукано вбрану, у позі якої вгадувалася якась задерев'янілість, ніби їй був відразним дотик чужої людини. Чоловік тримав руки в кишенях. І хоч усі троє стояли купкою, він здавався самотнім, мов палець. Ніхто не дивився одне на одного. Мене враз наче струмом пронизало: це ж батьки Майї, які забажали прийти на судове засідання. Я знав, що вони прийдуть, але зумів витіснити з голови думки про це. Я не хотів знати, як вони почуваються, як переживуть усю судову тяганину. Як же мені хотілося, щоб їх тут не було.
Альвін, займаючи місце свідка посеред судової зали, перебував у майже доброму гуморі. Я вже звик до його зовнішності, але присяжні, відчувалося, були неготові до побаченого. Вони з відразою роздивлялися його лису голову, надзвичайно дрібні й розмиті риси обличчя. Я згадав свою першу реакцію від зустрічі з ним.
На початку Альвін поводився доволі стерпно. Прокурор здалеку почав розпитувати, де він був у день вбивства, коротко реконструював схему його пересувань, а потім одразу перейшов до розбору перших поліційних допитів.
— Чи пам'ятаєте ви, що розповідали в поліції? На першому допиті?
— Ну, так… у кожному разі не казав, що я там був… Там, де сталося убивство.
— Ви сказали, що весь день були вдома.
— Так.
— Але ж це неправда, хіба ні?
Альвін не відповів, лише пересмикнув плечима.
— Що скажете про два наступні допити? Що ви розповідали про свої пересування?
— Те саме.
— Ніби були вдома?
— Так.
— То ви збрехали на трьох допитах? Чому?
— Боявся вплутатися у щось.
— Що ви маєте на увазі? У що ви могли вплутатися, якщо не вчинили нічого осудного?
На обличчі Альвіна з'явилася зухвала, майже агресивна гримаса.
— Я… Ви добре знаєте про мої попередні судимості. Я боявся, поліція звинуватить мене в убивстві, якщо я скажу, що був там.
— Он як… Що ж, повернімося до ваших попередніх судимостей. Вам не спадало на думку, що брехня тільки посилить підозру?
— Ні…
— Ні??? Та це ж очевидно!
— Потім я зрозумів, що повівся по-дурному. Непросто зберігати ясність розуму в такій ситуації…
Прокурор копирсався в Альвінових свідченнях, але пуття з того було мало. Альвін чудово впорався із завданням.
Суд пішов на перерву. Я сказав Альвінові, що все йде за планом, тільки він і далі має триматися лінії, яку ми виробили. Альвін стенув плечима.
— Та без проблем!
Я глянув на нього.
— Не задирай носа, Альвіне. Не злися, не підсміхуйся і не регочи. Поводься поважно й по-діловому, відповідай коротко, гаразд?
— Ти казав це сотні разів.
Справді, казав, але я не покладався на нього.
Перед самою перервою на обід сталося таке, чого я не міг передбачити.
— Ви маєте відеокамеру? — запитав прокурор.
— Відеокамеру? Ні, — відповів Альвін.
— Невже? А штатив для камери? Таку собі триногу, яка розкладається і встановлюється на землі для стійкості камери? Маєте?
— Ні…
Прокурор покопирсався у своїй теці.
— Я тут маю товарний чек на камеру і штатив, куплені в одній крамниці торік, у лютому. Ми знайшли його у вас вдома. Точно не маєте?
Я уявлення не мав, до чого хилить прокурор, але з поводження Альвіна бачив, як йому це не подобається.
— Я їх загубив, — пробурмотів Альвін.
— Що ви сказали? Загубили? Де і коли?
— Не пригадую… Десь відразу по тому, як купив.
Прокурор ще якийсь час прискіпувався до Альвіна за камеру, але нічого не добився. Мені не давала спокою думка, де саме я щось пропустив.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека рецидиву», після закриття браузера.