Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

Але за будь-якої відповіді на ці або інші запитання не треба забувати – програмні документи напередодні війни бандерівці мали.

Мені відомі сім. Перший, Програму ОУН(б), датовано березнем 1941 р.[14] За своїм змістом – це абсолютно соціалістичний за духом документ, майже всі його положення відтворені в Конституції сучасної України, хіба за винятком тез «боротьба за силу і добро української нації є основою нашого світогляду», «ОУН бореться проти комуністичного світогляду», «за розвал московської тюрми народів», а також імен (подаю в хронологічному порядку. – Д. Я.) Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Миколи Махновського та Симона Петлюри.

Другий програмний документ – «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Напрямні ОУН» включає чотири розділи – «Загальні напрямні», «Політичні вказівки», Військові інструкції» та «Вказівки на перші дні організації державного життя».[15]

14 квітня 1941 р. революціонери-націоналісти передали до німецького уряду «Меморандум про мету українського націоналістичного руху від Проводу українських націоналістів» у справі створення майбутньої Української держави. З нього дізнаємося про головну мету руху – створити УССД не більше не менше як на всьому просторі від Карпат до Каспійського моря. Принагідно зауважимо, що візія «бандерівців», які називали себе «Революційним проводом ОУН», але аж ніяк не ОУН(б), станом на 1941 p., порівняно з роком попереднім, зазнала радикальних змін.

Ще один «Меморандум», «виготовлений групою членів Революційного Проводу на чолі з Степаном Бандерою 15 червня 1941 р. і переданий до Рейхсканцелярії 23 червня», містить такі головні, на нашу думку, ідеї:

– «самостійна Українська держава завершить процес облаштування Європи і допоможе зміцнити європейський континент і надати йому світового значення. Тільки міцна Українська держава зможе забезпечити здоровий розвиток у східноєвропейському просторі»;

– «не можна панувати довго в Східній Європі за допомогою технічних державних і управлінських засобів, які спираються на сильну окупаційну армію»;

– «східноєвропейським простором можна буде оволодіти в майбутньому лише за допомогою ідей і взаємною згодою проживаючих там народів»;

Остаточний висновок, сформульований авторами цього документа, звучить так: «Військова окупація не може триматися довгий час у Східній Європі. Тільки новий державний лад, збудований за національним принципом, може забезпечити там здоровий розвиток. Тільки самостійна Українська держава могла б зберігати такий новий лад…» ОУН «готова вести боротьбу до здійснення свого національного ідеалу».[16]

Хотілося би заперечити, та немає як. Останні 70 років нашої історії політика країн Євросоюзу, США та Росії, врешті-решт наш повсякденний життєвий досвід підтвердили і щодня підтверджують справедливість цих оцінок.

Але очевидним сьогодні і зовсім неочевидним тоді є розуміння того, що така мета радикально суперечила геополітичним планам німецького диктатора, який розглядав цей простір як життєво необхідний для свого, а не українського народу.[17] Про його численних союзників, які мали свої плани щодо територій, заселених українцями, згадувати не буду.

Документи п'ятий, шостий та сьомий мають відповідно назви «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Інструкція Служби Безпеки (травень 1941 року),[18] «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Політичні вказівки (травень 1941 р.) та «Напрямні ОУН "Боротьба і діяльність ОУН під час війни"». Змістовно це – докладні, ретельно виписані вказівки – від порядку проголошення Української держави та організації її збройних сил до процедури запровадження національної символіки й текстів пісень, які можна та необхідно співати.[19] Аналіз їх потребує окремої розповіді, яка далеко виходить за межі цієї розвідки. Тут лише констатуймо: для розробки документів такого об'єму необхідно багато часу, багато зусиль і багато людей.

Оцінюючи їх, треба взяти до уваги, що, по-перше, оригінал першого документа відсутній, публікація здійснена за неатрибутованою машинописною копією. По-друге, в назві цієї збірки документів йдеться про СБ бандерівської течії, а в самому документі – про ОУН у цілому.

Тепер почитаємо, про що йдеться в першому документі, що починається словами: «Є певний порядок у революційному будуванні, від якого невільно відступити…» Головний його посил, як на мою думку, такий: «Ми стоїмо на становищі, що при нинішних швидкостях, з якими проходять воєнні дії, ми, як революційна сила, зможемо відіграти незначну роль. Тому організація власної збройної сили у відношенні до можливості й