Читати книгу - "Бабай"

Тому що відразу ж упізнав цей запах.

От чому він прокинувся.

Виходить, чудовисько зовсім не збиралося залишити його в спокої і… — від миттєвого прозріння Назар боявся навіть випадково поворухнути занімілими пальцями ніг, немов найменший рух був спроможний збільшити його жах до розмірів всесвіту, — …і воно просто терпляче вичікувало всі ці дні зручної нагоди. Виходить, пам’ятний випадок із фільмоскопом виявився тільки початком. І те, що він бачив тоді на стіні, зараз перебувало десь поруч…

«А якщо воно не просто десь поруч, а, скажімо, під твоїм ліжком?» — вимовив хтось у голові Назара.

Хлопчик із усієї сили прислухався до нічної тиші кімнати, намагаючись уловити найменший підозрілий шелест, звук, рух… Особливо з-під ліжка. Якщо монстр ховався саме там, то зараз межею між ними був лише тонкий шар листової фанери і матрац із простирадлом.

А може, припустив Назар, намагаючись думати спокійніше і раціональніше (по-дорослому?), може, все це просто дурничка, і причина зовсім в іншому? Просто безглузді страхи, просто темрява.

«Невже? — скептично заперечив той самий голос у голові Назара. — Твої тато з мамою трошки випили сьогодні ввечері, зовсім трішечки у порівнянні з деякими гостями, звісно. Але й цього може цілком вистачити, щоб вони тебе не почули, якщо ти їх гукатимеш. Чи почули занадто пізно, щоб прийти тобі на допомогу. Хіба, по-твоєму, він про це не здогадується?..»

Назар змусив голос заткнутися, але не міг змусити себе не помічати різкого запаху пилу в кімнаті. І ще одну очевидну річ: сморід посилювався кожної миті.

Хлопчику страшенно хотілося повернути голову назад, щоб побачити те місце, де п’ять днів тому ожило зображення Того, Хто Стукає По Трубах. Але для цього потрібно було піднятися і майже цілком відкинути ковдру, чого Назар не наважувався зробити. І, крім того, в кімнаті занадто темно, він усе одно нічого не зможе роздивитися.

А може, у тому-то й річ — він міг щось побачити.

Від шаленого напруження в Назара заніміло все тіло, особливо ноги. Нижче колін, здавалося, от-от почне судомити. Але Назар миттєво забув про біль, коли раптом почулася метушня і сухе голосне сопіння. Просто під ним.

Під ліжком.

Він закричав.

Його справді не почули.

Швидше за все тому, що Назарові тільки здавалося, ніби він репетує голосніше від ієрихонських сурм, а насправді цей крик звучав лише в його свідомості. Повітря з легень вільно виходило назовні, зовсім не зрушивши паралізовані жахом голосові зв’язки…

Однак, мабуть, хлопчик таки спромігся на якісь звуки, бо в кімнаті батьків почулися голоси. Першим прокинувся, здається, батько і, схоплюючись із ліжка, будив на ходу Валерію.

Усе це закрутилося тієї миті, коли Назар уже бачив розмиті темрявою обриси когось великого, що незграбно протискувався з-під його ліжка.

Йому вдалося розгледіти лише якісь фрагменти завдяки світлу далекого вуличного ліхтаря, що непевно сочилось у дитячу крізь вузьку щілину між шторами.

Спершу хлопчик побачив щось схоже на величезну кошлату лапу із широко розставленими пазуристими пальцями. Лапа потягнулася вперед, сліпо потицялась у повітрі, намацуючи опору, і схопилася за виступ ліжка, зім’явши куточок ковдри всього за лічені сантиметри від перекошеного обличчя Назара. Він мимоволі подався до стіни, продовжуючи кричати, і безпорадно стежив, як чудовисько натужно сопе та пробирається все ближче.

Сильний поштовх трясонув ліжком, коли монстр, допомагаючи собі іншою лапою, схопився за ніжку в головах. Запах пилу став настільки різким, що Назарові здавалося, ніби вся кімната кишить гризунами, а йому до носа набиваються тугі сірі грудки мишачої шерсті.

Коли чудовисько вилізло наполовину (хлопчик усвідомив це швидше інтуїтивно), якась частина Назарового розуму, що весь час перебувала в ролі стороннього спостерігача, з математичною тверезістю намагалась прикинути, чи зуміє бука протиснутися повністю між сподом ліжка і підлогою, і скільки це забере часу. Незабаром цей сторонній спостерігач прийшов до справедливого, але невтішного висновку: справи кепські. Чудовисько вже почало протискувати нижню частину тіла і намагалося розвернутися до Назара. Глухе сопіння монстра підказало йому, що дотепер бабай перебував до нього спиною.

І тоді крик, нарешті, почули батьки.

Двері дитячої різко відчинилися, гулко вдарившись об плінтус, із коридору сяйнуло світло — на порозі стояв Михайло Левшиць. Він до пуття ще не прокинувся, здивовано кліпав помітно припухлими і червоними очима, чому, без сумнівів, виною було вечірнє застілля. Але головне, що батько був тут — і зараз. І встиг вчасно. За кілька секунд за його спиною з’явилася Валерія. Чесно кажучи, виглядала вона ще гірше.

— Що сталося? — де було вимовлено обома одночасно, але пролунало зовсім по-різному. Михайло запитав стримано і майже буденно, а у Валерії голос був таким, немов вона була на межі паніки. Потім, схаменувшись, вона кинула швидкий погляд униз, щоб переконатися, що не влетіла в кімнату сина лише в трусиках. Було помітно, яке полегшення отримала, коли побачила, що одягнена в нічну сорочку. За інших обставин цей епізод міг