Читати книгу - "Єлюди. Теплі історії з Майдану"

Після тієї ночі в Максима виникла ідея створити миротворчі сили для подібних випадків. Бажаючих багато, але він точно впевнений у 70 чоловіках, які за першим дзвінком готові їхати й попереджати провокації.

Коли розпочалося полювання за громадськими активістами, Максим запропонував безкоштовне навчання азам самооборони для всіх бажаючих. Написав про це у Facebook. Сам він займається з восьми років. Зараз проводить тренування з класичних японських бойових мистецтв. У нього в групі займаються десять людей, а зал для тренувань – у 100 квадратних метрів. Тобто може вмістити набагато більше людей. Цей пост у Facebook викликав ажіотаж. У перший же день записалися на тренування понад 200 чоловік. На перше заняття, а воно відбувалося з 7.00 до 8.30 ранку, приїхали 12 осіб. На друге – 20, із них 8 жінок. Максим збирається вести цю групу три місяці. Головна мета – навчити людей елементарним навикам самооборони.

Максим – спокійний, відкритий і веселий. Після нашої розмови поїхав із друзями у «Межигір’я». Сьогодні туди їдуть багато авто.

30 грудня 2013

Сашко Бриндіков і Остап Лозинський, Львів. У грудні встановили на Євромайдані фігуру святого Миколая і макет, що зображує віфлеємську стайню у Різдвяну ніч.

Хлопці приїхали на Євромайдан на початку грудня, там була сумна атмосфера. Вони не знали, куди себе подіти, волонтерів уже вистачало. Тому працівники Національного музею ім. А. Шептицького вирішили зробити щось, що вміють саме вони.

Матеріали для виготовлення Миколая закуповували у будівельному магазині. Сашко й Остап вирізали фігуру прямо в супермаркеті, а розфарбовували на Майдані. Це зайняло десь чотири години. Фарба замерзала. Потім, коли потеплішало, фарба трохи потекла. Це можна побачити, уважно придивившись до фігури. «Святого Миколая розмалювали пензлями, якими я б навіть паркан не фарбував», – жартує Остап. Закінчивши із фарбуванням, тримали Миколая над підземними сушками із теплим повітрям.

Ось такі муки пережив святий Миколай перед тим, як постав біля київської Йолки.

У Львові Сашко й Остап займаються іконописом, як традиційним, так і сучасним. А Олександр відроджує втрачену техніку народної гравюри.

***

Роботи талановитої художниці Лесі Хоменко я бачила у PinchukArtCentre кілька місяців тому. Але тепер її частіше можна зустріти на Євромайдані, ніж у виставкових залах. Спочатку Леся на Майдані не робила нічого особливого: писала гасла на плакатах, а самі плакати залишала на барикадах. Ці твори не мали жодної художньої цінності й були анонімними. Але Лесі подобалося спостерігати за їхньою долею й за тим, як довго вони протримаються на барикадах.

Якось художниця знайшла у своїй майстерні шматок білої тканини й написала на ній «Не здамось». Леся обрала відповідне місце для транспаранту – барикада на Інститутській.

Після штурму з 10 на 11 грудня Леся розпочала новий проект. Вона малює портрети людей-мітингувальників і віддає їм оригінали, а собі залишає копію малюнку (під папером копірка). «Художник завжди хоче щось задокументувати й привласнити. А я вирішила віддавати роботи людям, а собі залишати тільки копію», – пояснює вона. Таких копій у митця вже близько 200.

Учора по дорозі на Майдан зустріли з нею Василя з Хмельницької області. Він займається промисловим альпінізмом. Його портрет Леся намалювала гелевою ручкою за п’ять хвилин. Творчість Хоменко аж ніяк не пов’язана із замальовками. На Майдані вона ніби згадала школу. Буде круто, якщо художниця потім відкриє виставку цих копій і хтось із майданівців прийде на неї з оригінальним портретом.

31 грудня 2013

Останній запис у цьому році на «Єлюди» про Руслану. Не всі її заяви мені подобаються, але поведінка Руслани в ніч з 10 на 11 грудня точно заслуговує поваги. Запитала в Руслани, що вона відчувала в ніч штурму, особливо в перші хвилини наступу спецпідрозділів. Каже, що нічого. Пояснює, якби відчувала страх чи щось подібне, не витримала б. «Слова відповідали моєму стану. Мир і спокій. Мабуть, тому ці слова працювали», – каже вона.

На фото – Руслана з блокнотом і ручкою. Разом зі своєю командою, яка складається переважно з молоді, вона ретельно готується до зустрічі Нового року на Майдані. Так ретельно, що коментар довелося чекати понад годину. Але для «Єлюди» вона все ж зробила коротку паузу. Повертаючись до теми страху, Руслана сказала: «Мені може