Читати книгу - "Навіщо Україні НАТО"

Завдяки розширенню НАТО в Європі було ліквідовано лінії розподілу, які залишилися після «холодної війни», суттєво зменшено географічні розміри «сірої зони» — території, на яку не поширюються гарантії безпеки НАТО або Росії.

Процес розширення НАТО в 1999—2004 рр. забезпечив наступні наслідки для регіону: зменшення зони «вакууму безпеки»; зняття з порядку денного територіальних суперечностей між державами ЦСЄ; зменшення тиску з боку Росії на країни СНД; прискорення вступу нових членів НАТО до ЄС; прискорення економічних реформ у країнах ЦСЄ завдяки впливові політичної передбачуваності на інвестиційну привабливість цих країн, а також завдяки поширенню економічної культури, властивої для старих членів НАТО; закріплення демократичного політичного процесу в нових членах НАТО.

Жодна з нових держав-членів НАТО не в змозі самостійно гарантувати рівень безпеки, який дає співробітництво в межах НАТО. Вступ до НАТО справив позитивний вплив на інвестиційний клімат у нових членах, що прямо коригується із зміною рівня безпеки; позитивно вплинув на розмір прямих іноземних інвестицій в економіки нових членів; на збільшення інвестиційної привабливості ВПК окремих країн; на перехід країн-членів НАТО в очах інвесторів з категорії «постсоціалістичних» чи «пострадянських» держав до категорії держав євроатлантичної спільноти; вплинув на збільшення конкурентноздатності економік держав ЦСЄ через приєднання до нових коопераційних зв'язків та зменшення рівня корупції в державному апараті, зумовленого впливом зобов'язальних нормативів вступу до НАТО.

Перспектива майбутнього членства чинила конструктивний вплив на зменшення конфліктності між самими потенційними членами НАТО, а також між ними та іншими державами.

Офіційні вимоги Альянсу до країн-претендентів зафіксовані в Плані отримання членства в НАТО, затвердженому на Вашингтонському самміті в 1999 р.

Від країн-претендентів на вступ до НАТО очікується, що вони, зокрема, будуть:

• вирішувати міжнародні суперечки за допомогою мирних засобів;

• ...вирішувати міжетнічні суперечності або зовнішні територіальні суперечки, включно з вимогами відокремлення територій або міжнародними юридичними суперечками за допомогою мирних засобів відповідно до принципів ОБСЄ та із забезпеченням добросусідських відносин;

• ...утримуватися від погрози або використання сили в будь-який спосіб, що не відповідає цілям ООН;

• робити внесок у розвиток мирних і дружніх міжнародних відносин через посилення їхніх вільних інституцій та через підтримку стабільності і процвітання;

• продовжувати надавати повну підтримку і бути залученим до Ради Євроатлантичного партнерства та програми «Партнерство заради миру...»[14].

Важливим був вплив НАТО на політику нових членів щодо їхніх сусідів. Так, зокрема, НАТО домоглася зняттю суперечностей між Угорщиною і Румунією в результаті підписання міждержавного Договору від вересня 1996 р., який врегулював становище угорської національної меншини в Румунії та підтвердив визнання Угорщиною кордонів Румунії.

Одночасний вступ до НАТО в 1952 р. Греції і Туреччини ініціював початок послаблення напруженості між цими країнами, що мали досвід численних воєнних конфліктів з часу приходу тюрків до Малої Азії, і які досі суперечливо підходять до врегулювання ситуації на Кіпрі. У межах НАТО грецькі й турецькі збройні сили не лише повідомляють сторони про проведення військових навчань, але й здійснюють обмін студентами військових навчальних закладів, що в міжнародній практиці розглядається як ознака досить високої міри довіри між державами. НАТО надає підтримку насамперед мирному вирішенню міжнародних конфліктів за участю своїх потенційних членів, що позитивно впливає на міжнародну ситуацію.

Попереднє рішення у владних колах країн Заходу про необхідність якомога більшого нового раунду розширення НАТО було ухвалено в 1994 р., а наприкінці 1996 р. це рішення стало остаточним, хоча політична дискусія з цього приводу тривала ще значний час.

Важливий вплив мала перспектива приєднання Болгарії до НАТО, як також і до ЄС, у питанні відносин Болгарії з Македонією. Македонську мову в Болгарії вважають західноболгарським діалектом, а самих македонців часто називають західними болгарами. Отримання незалежності Македонії внаслідок розпаду Югославії створювало для Болгарії можливість впливати на цю невелику країну, що мала значні міжнародні проблеми (зокрема, Греція, ООН та країни НАТО, за винятком Туреччини, не визнають її конституційної назви Республіка Македонія та офіційно іменують Колишня Югославська Республіка Македонія). Однак, як відзначають західні дослідники, щодо Македонії «Болгарія не розігрувала жодної націоналістичної карти», а «міжетнічні відносини в самій Болгарії є, ймовірно, найбільш стабільними у регіоні»[15]. У Болгарії етнічні турки є найбільшою етнічно меншиною і становлять близько 11% населення. Відносини болгар і турків з часу появи останніх на Балканах у XIV столітті характеризувалися постійною ворожнечею і збройними конфліктами. У разі, якби Болгарія відновила практику порушення етнічних прав турків, як це мало місце в 1986 р., Туреччина змогла б створити перешкоди вступові Болгарії до НАТО. Повага до прав цієї етнічної меншини, зокрема включення її представників до урядів Болгарії починаючи з 1994 р., створила сприятливі умови для співпраці Туреччини з Болгарією з метою прискорити вступ останньої до НАТО.

Прагнення Латвії та Естонії приєднатися до НАТО змусило ці країни дотримуватися міжнародних норм у справі захисту прав негромадян. З початку 1990-х рр. і до вступу Латвії та Естонії до НАТО в цьому