Читати книгу - "Небо над Іраном ясне"

речі, я бачив в саду російського посольства того самого, знайомого по фотографії, бронзового Грибоєдова, який сидить у кріслі, схрестивши ноги і заглибившись в читання якогось паперу… Він виявився метровою статуеткою, але російські хлопчаки відламали металевий папір, затиснутий в бронзовій руці, в яку, замість цього, всунули пачку знецінених купюр, мабуть, в помсту за двійки по вже нікому не потрібній класичній літературі. У нинішні часи навіть двохсотріччя з дня його народження пройшло непоміченим, а могила знаходиться в іноземній державі, в Грузії, яка разом з Вірменією багато чим зобов'язана йому своїм існуванням.

        Статуетка - кроків за десять від парадних сходів, на майданчику яких була зроблена найвідоміша фотографія Сталіна, Черчілля і Рузвельта. Заради безпеки Рузвельт жив на території колишнього посольства СРСР, а Черчілль - в англійському посольстві напроти, на іншій стороні вулиці, через яку тоді перекинули місток, щоб йому було зручніше ходити на засідання, де йому доводилося проти волі, зціпивши зуби, вставати при появі Сталіна.

                                      * * *

        У тому ж 1943 році сталося дві події, вельми помітні в житті імама Хомейні.

        Першим було створення книги "Розкриття секретів", заради закінчення якої він навіть взяв двомісячну відпустку. Цей глибокий вчений трактат з очевидною політичною підосновою відразу ж зробив його ім'я широко відомим. Він ніби сперечався з гучним памфлетом Алі Хакімзаде "Тисячолітні секрети", в якій той поставив під сумнів історичну спроможність шиїтських міфів.

        У памфлеті явно простежувався вплив ваххабітів, релігійно-політичного руху в суннізмі, заснованого в XVIII столітті проповідником Аль-Вахабі, який вимагав повернення до раннього ісламу, відмови від поклоніння святим місцям, що вважав ідолопоклонством, від нововведень в одязі, культах. Свого часу ваххабіти осквернили могили мусульманських святих в Медині та інших місцях, а за деякими відомостями, і могилу самого пророка Мохаммеда. Проте, ваххабізм поширюється в багатьох країнах і нині зміцнює свої позиції в Чечні і Дагестані.

        Важко судити про книгу, яка не перевидавалася і в самому Ірані, оскільки майже за півстоліття сталася трансформація деяких поглядів імама Хомейні, але мені вдалося вичитати уривки з неї у праці англійською мовою, виданій без вказівки року в Лондоні Хусейном Мусавіаном. У своїй книзі сорокарічний богослов вперше довів усім, що прекрасно розбирається в політичних хитросплетіннях. Наведу кілька прикладів такої його прози в перекладі на російську:

        "Релігія - це єдине, що утримує людину від зради і злочинів. На жаль, можновладці в Ірані мають спотворене уявлення про релігію або взагалі не вірять в Бога. Ці демагоги судорожно твердять про захист інтересів країни, а насправді дбають лише про власні інтереси. Якщо кандидат в члени парламенту витрачає так багато на скупку голосів, то це тільки тому, що він, будучи обраним, має намір збагатитися ще більше. Провівши кілька місяців на своїй посаді, раніше бідний міністр стає володарем великого багатства. То чи служать вони країні від щирого серця?"

        Вчитуючись у ці слова, ви починаєте розуміти, що вони універсальні для того світу, в якому ми живемо, і якщо розтлумачити їх, то думки імама цілком можна вписати в найсучасніший трактат про сутність як диктатури так і розгнузданої демократії, і продажного всевладдя чиновників при будь-якому режимі. «І розум, і досвід говорять нам, що уряди, нині існуючі в світі, утвердилися силою, на вістрях багнетів, - писав він. - Жодна з монархій або урядів не спирається на справедливість або основу, прийнятну для розуму. Основи їх наскрізь прогнили і є нічим іншим, як примусом і насильством".

        З посиланням на узурпацію влади Реза-Ханом в 1925 році Хомейні доводить:

        "Розум не може примиритися з тим, що людина, яка нічим не відрізняється від інших за своїми якостями і, можливо, навіть гірша за них, вважає свою владу правильною і справедливою, а своє правління законним тільки тому, що йому вдалося оточити себе бандою для грабежу країни і вбивства її громадян".

        "Ви знаєте, що таке справедливість? Якщо не знаєте, запитайте свій розум, тому що розум подібний до очей людини. Справедливість - це коли кожному дозволено вільно розпоряджатися власністю, здобутою законними засобами, а несправедливість - це, коли комусь дозволено порушувати закон щодо власності і прав інших. Це несправедливо і грішно, ким би правопорушник не був, якою би владою він не володів, і якими би темними і безсилими не були люди, приречені на страждання таким пригніченням".

        "Багато чого можна було б сказати ще з продуманого, але де ті вуха, які почують мене, де я зустріну порозуміння? Коротше кажучи, ці безвідповідальні і підступні правителі, ці чиновники - вищі, нижчі, ці нечестивці і здирники повинні бути змінені заради змін в країні. Інакше ви відчуєте часи гірші нинішніх, часи настільки погані, що даний час в порівнянні з ними буде здаватися раєм".

        Хомейні критикував секуляристську політику шаха Рези Пахлаві і його захисників з середовища духовенства, наводячи багато історичних фактів, а головне - в цій книзі вперше прозвучала думка про необхідність керівництва країною мусульманським правознавцем на весь термін "приховування" дванадцятого імама, до появи Махді. Він залишився вірний цій ідеї все життя і через тридцять п'ять років наблизився до її здійснення впритул.

                                      * * *

        Другою, нами згаданою, знаменною подією в житті Хомейні було його зближення з сеїдом Мохаммедом Боруджерді, який вперше отримав популярність, коли в 1943 році здійснив паломництво з рідного Боруджерді в священне місто Мешхед до гробниці восьмого праведного імама Рези і по дорозі зупинився в Кумі. Після смерті аятолли Хаєра вчене духовенство не мало явного лідера, і всіх вразили глибокі знання Боруджерді, його вміння виголошувати проповіді і вести диспути. У 1944 році на вимогу шиїтської еліти, студентів, паломників він оселився в Кумі і був визнаний великим аятоллою і "вождем шиїтів всього світу".

        Незадовго до цього Хомейні випустив першу в своєму житті декларацію, в якій закликав ісламських вчених і мусульманське суспільство ледь не до повстання, визнаючи однак, що при нинішньому стані мізків скоро розраховувати на це не доводиться. Але таліби знайшли в декларації співзвуччя власним настроям. Відносини майбутнього імама з учнями стали довірчими, що дало далекі наслідки. Утворювалося коло, яке мало зіграти значну роль у майбутній революції.

        Число його прихильників росло. Цікаво, що єдиного списку студентів медресе не існувало. У кожного муджтахіда, як кажуть фахівці, був свій список учнів, який він нікому не показував. Так повелося ще з часів середньовіччя. Відбиралися молоді люди, які, поряд з благочестям і здібностями, володіли фізичною силою, хоробрістю і були здатні зі зброєю в руках захищати своїх наставників.

        Однак аятолла Боруджерді не