read-books.club » Сучасна проза » Снаф 📚 - Українською

Читати книгу - "Снаф"

171
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Снаф" автора Чак Паланік. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 9 10 11 ... 42
Перейти на сторінку:
Вони були гумою. Рожевою гумою з крайньої плоті його «Супер Делюкса», яка почала руйнуватися та розпадатися. Коли його проктолог вжив ці слова, то це було саме те, як почувався Карл: він був зруйнованим. Він розпадався. Він занепав.

Можна ризикнути й повідати історію про те, як Карл підчепив одного красунчика, бозна-скільки років тому. І вони вдвох прийшли додому, щоб там з’ясувати, що обидва вони — безпросвітно пасивні задниці. Щоб усі залишилися задоволені, вони скористалися спеціальним двуголовим дизайном Бренча Бакарді. Це щасливе зіштовхування сфінктерами тривало пречудово, поки… що б ви думали… Карл відчув, що його paramour du jour[16] вже насолоджується більше, ніж відведеною йому половиною. Те, що почалося як звичайне анонімне побачення, перетворилося в нещадне сексуальне перетягування каната анусами, от тільки не було ніякого вузла посеред каната, ніякого прапорця, який зупинив би партнера та не дав проковтнути цілком від щирого серця розділене майно. Ніякого захисту від жадоби. Ніякої силіконової Берлінської стіни, яка змусила б усіх бути чесними.

Так, можна ризикнути подібною історією, але останнє, що взірцевий член типу Бренча Бакарді захоче почути, так це те, що його товар з дефектами.

І не дай боже, Бакарді подумає, що я — це Карл. Що я вигадав друга, аби сховатися за його спиною.

Під пахвами в мене так нестерпно мокро, що потом полотняна шкіра містера Тото просякнула, вибіливши послання від Бетті Мідлер: «Давай назавжди залишимося найкращими друзями! З любов’ю, Бетті». На місці слів залишилася тільки схожа на чорнильну ляпку пляма. Чи це від синіх піґулок чи від нервів, але я змив потом написи від Керол Чаннінг та Барбри Стрейзанд. «Наш вікенд у Парижі був божественний. Назавжди твоя, Барбра».

Цей актор номер 72, пересуваючи свій букет з одної руки на іншу, він дивиться на містера Тото й питає: «А яка вона, Голді Хоун?»

Насправді не варто ридати, бо Бетті Мідлер була фальшивкою. Як і Керол Чаннінг. Як і Джейн Фонда. Гаразд, насправді всі вони підроблені. Я їх усі сам написав — різними почерками та кольорами.

Не можна ж підійти до зірки типу Кессі Райт з порожнім автографічним гінчаком. Я хочу, щоб вона підписалася серед цілої галактики зірок. Так, ніби всі ми були добрими друзями.

Насправді я не бачив нікого з цих жінок.

Після того як міз Райт підпишеться, я збираюся скопіювати її почерк та дописати: «Дякую за найкращий трах у житті!»

Не можна ж просто попросити велику зірку типу Кессі Райт про такий особистий підпис. Особливо якщо це брехня.

І ти не можеш сказати актору типу Бренча Бакарді, що завдяки його «Супер Делюксу» в тебе мозоль на простаті. Навіть якщо це правда.

Його сосок, певно, трохи підсохнув, бо Бакарді припинив промакати його туалетним папером. Замість цього він тепер термосить прикрасу на шиї. Підвіску. Якусь фігню, що звисає з його шиї на ланцюжку. Він тримає свій кулон самими кінчиками пальців, в обох руках. Підколупнувши нігтем, він відкриває підвіску та дивиться всередину. Це медальон чи коробочка. Немає сумнівів, усередині сховано мініатюрний портрет або прядку волосся.

Ще один різновид безсмертя.

Коли він наступного разу подивиться, якщо містер 600 підійде, може, я розкажу йому про Ватикан, що коли добре попросити, то хранителі висуватимуть шухляду за шухлядою, показуючи тобі реліквії, які там лежать. Якщо вірити Карлу, в деяких шухлядах покояться вирізьблені з мармуру члени. Пеніси. Гіпсові, оніксові, обсидіанові. Ряд за рядом, шухляда за шухлядою — стародавні пуцьки, кожна пронумерована, прив’язана до якогось кастрованого шедевру. Ця колекція з сотень пронумерованих членів — усі вони були збиті з грецьких та римських скульптур, з єгипетських та візантійських та замінені на примоцовані фігові листочки з гіпсу.

Бронзові мінойські цюцюрки, відбиті, маленькі, мов кулі. Етруські теракотові причандали, розтовчені на порох. Ці безцінні шланги, вони надто нечестиві, щоб на них дивитися, але все ще надто важливі, щоб їх позбутися.

Так само як вміст усіх цих приголовних тумб та бардачків у автівках, усі ці ділдо Бренча Бакарді та вагіни Кессі Райт.

Я можу розказати Бакарді, що електричний вібратор уперше вийшов на ринок в 1890-х. Першими побутовими приборами, які запрацювали на електриці, були швацька машинка, вентилятор та вібратор. Американці насолоджувалися електричними вібраторами за десять років до появи пилососів та електричних прасок. За двадцять років до того, як електричні сковорідки пішли в продаж.

До біса хатню роботу, наші найвищі пріоритети завжди знаходилися між наших ніг.

Координатор проходить повз мене, тримаючи пакетик від чипсів, напхом напханий скривавленими серветками того актора з розбитою губою. Білий папір загиджений червоною кров'ю та помаранчевою приправою барбекю. Біля Бренча Бакарді дівчина призупиняється на хвильку, і він кидає в пакунок свій туалетний папір, заплямований кров’ю з соска.

Дивлячись на цю юну леді, хлопчик з квітами, актор номер 72, каже: «Заб’юся на що завгодно, що ця сука викидає кожного листа, адресованого Кессі Райт, не зважаючи на те, наскільки важливий його вміст чи як сильно людині просто треба сказати Кессі, скільки вона значить для нього».

Якщо він підійде, ось про що я розкажу Бакарді: про цих ватиканських хранителів з їхніми порохнявими шухлядами, повними безцінних, безликих, пронумерованих членів.

Усередині його кулона лежить щось, чого більше нікому не видно, але Бренч Бакарді дивиться на це доволі довго. Якщо міряти фільмами, які крутять у нас над головою, він дивиться на свою таємницю протягом потрійної інтромісії… одного мінету… та одного кліторального оргазму.

І що б ви думали, потім Бакарді піднімає очі на мене. І різко заклацує свій медальйон.

Розділ 8

Шейла

На нашій першій зустрічі з міз Райт, коли я виклала їй ідею свого проекту, я спитала її, що вона може розказати мені про римську імператрицю Мессаліну.

Наша перша ділова зустріч, перший тет-а-тет — ми зустрілися в кав’ярні, п’ючи капучино та стикаючись колінами під малесеньким столиком із мармуровою стільницею. Міз Райт сиділа боком, щоб дивитись у вікно. Нога закинута на ногу — в тій позі, від якої начебто буває варикоз. Очі не проводжали нікого, хто проходить повз. Не дивилися на собачок на повідках, не дивилися на дітей у візочках. Не дивлячись на мене, міз Райт спитала, чи я чула коли-небудь про акторку на ім’я Норма Талмадж?

Або Вілма Банкі? Джон Гілберт? Дейн Кінг чи Еміль Джаннінгз?

Не кліпаючи своїми штучними віями, ще подовженими тушшю, міз Райт сказала, що Норма Тал-мадж була зіркою німого кінематографа. Касовий фільм номер один 1923

1 ... 9 10 11 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Снаф», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Снаф"