Читати книгу - "Третя карта"

Штірліц поклав аркуш на коліна.

«Ще до приїзду англійського посла в СРСР пана Кріппса в Лондон, особливо ж після його приїзду, в англійській і взагалі в іноземній пресі стали поширюватися чутки про «близькість війни між СРСР та Німеччиною». За цими чутками: 1) Німеччина начебто заявила претензії територіального й економічного характеру, і тепер ведуться переговори між Німеччиною й СРСР про укладення нової, тіснішої угоди між ними; 2) СРСР начебто відхилив ці претензії, у зв'язку з чим Німеччина стала зосереджувати свої війська біля кордонів СРСР з метою нападу на СРСР; 3) Радянський Союз, в свою чергу, начебто посилено готується до війни з Німеччиною і зосереджує війська біля кордонів останньої.

Незважаючи на очевидну безглуздість цих чуток, відповідальні кола в Москві визнали за необхідне з огляду на уперте роздування цих чуток уповноважити ТАРС заявити, що чутки ці є незграбно сфабрикована пропаганда ворожих СРСР та Німеччині сил, зацікавлених у дальшому розширенні й розв'язуванні війни.

ТАРС заявляє, що: 1) Німеччина не заявляла ніяких претензій і не пропонує якоїсь нової, тіснішої угоди, у зв'язку з чим і переговори щодо цього не могли мати місця; 2) за даними СРСР, Німеччина так само неухильно дотримується умов радянсько-німецького пакту про ненапад, як і Радянський Союз, у зв'язку з чим, на думку радянських кіл, чутки про намір порвати пакт і розпочати напад на СРСР позбавлені будь-яких підстав, а перекидання звільнених від операцій на Балканах німецьких військ, що відбувається останнім часом, у східні та північно-східні райони Німеччини пов'язане, мабуть, з іншими мотивами, які не причетні до радянсько-німецьких відносин; 3) СРСР, як це випливає з його мирної політики, дотримувався і має намір дотримуватися умов радянсько-німецького пакту про ненапад, у зв'язку з чим чутки про те, що СРСР готується до війни з Німеччиною, є брехливі й провокаційні; 4) літні збори запасних Червоної Армії, які проводяться зараз, та майбутні маневри мають на меті не що інше, як навчання запасних і перевірку роботи залізничного апарату, що здійснюються, як відомо, щороку, через те зображувати ці заходи Червоної Армії як ворожі Німеччині принаймні безглуздо.

ТАРС».

— Як? — спитав Шелленберг, угадавши ту мить, коли Штірліц прочитав текст.

Штірліц кашлянув («Недобре я кашлянув, занадто обережно, не можна мені так. Дрібниця, звичайно, але зараз дурниць не повинно бути»), знову спитав очима дозволу закурити й сказав:

— Починаємо…

Шелленберг охопив обличчя Штірліца неквапним поглядом і, немовби супроти власного бажання, відповів:

— Так.

— Дуже скоро, — так само ствердно промовив Штірліц.

— Двадцять другого.

— А коли почав Наполеон?

— Ви думаєте…

— Я боюсь думати, бригадефюрере. Я боюся думати взагалі, а про це особливо.

— Канаріс вважає, що вони сильні. Розенберг запевняє, що ми переможемо, зробивши ставку на національну проблему. Наш з вами шеф переконаний, що Совєти розваляться самі по собі після першого ж удару і всілякі ставки на їхні внутрішні проблеми наївні й недоцільні.

— Докази?

— От ви й дайте докази, Штірліц. Створено бригаду. Подібну до загребської. Тільки керуватиме нею не Веєзенмайєр — дипломатам робити там нічого, — а оберштурмбанфюрер Фохт. Так, так, його вже затвердили, — піймавши здивований погляд Штірліца, швидко, немовби досадуючи на щось тільки йому відоме, додав Шелленберг. — За групою наглядає людина Розенберга, і це повинно бути зрозуміло вам. Зараз не час для гри в амбіції.

— Цей Омельченко їде з групою чи зі мною?

— Омельченко їде з вами. Фохта і Діца, який репрезентує гестапо, ви зустрінете в Кракові. Вам треба буде, допомагаючи Фохту й опікаючи Омельченка, відповісти на мої запитання, Штірліц. Перше: наскільки перспективна лінія радників Розенберга в усьому цьому слов'янському питанні? Друге: яка в цьому самому питанні справжня лінія абверу, конкретно радників Канаріса? Це все.

— Бригадефюрере, я дозволю висловити свою думку апріорі. У червоних не буде квіслінгів.

— Дані? У вас є з цього приводу якісь дані?

— Є. Їхня історія.

— Історію пишуть, Штірліц. Її пишуть люди. А людей треба творити. Тоді історію буде зроблено такою, якою ми хочемо її бачити.

— Я можу познайомитися з матеріалами?

— Так.

— Дякую.

— Це все, — закінчив Шелленберг. — У всьому іншому я покладаюся на ваш досвід.

— Мені не зовсім зрозуміла головна мета моєї роботи, бригадефюрере.

— Ви познайомитесь із матеріалами, поговорите з лідерами націоналістів із ОУН, зустрінетесь із колегами. — На цьому слові Шелленберг зробив наголос, явно натякаючи на Фохта і Діца, що репрезентували інші відомчі інтереси, які не збігалися з інтересами його, Шелленберга, організації. — Гадаю, вам стане багато що зрозуміло. Коли заплутаєтесь і не зможете прийняти рішення — що ж, у такому випадку зв'язуйтесь зі мною.

«Центр.

За словами мого шефа, початок війни призначено на 22 червня.

Відряджений до Кракова для розмови з «фюрером» ОУН-Б Степаном Бандерою. Переглянув матеріали, зібрані на нього. Судячи з досьє, Бандера є кримінальний елемент, який претензійно віщає «від імені нації». Усі дані про його кримінально-терористичне минуле дозволяють — якщо буде доцільно — віддати його під суд за грабунки, нальоти на інкасаторів, шантаж, що виконувалися, зрештою, за наказом звідси, з Берліна. Ця постать — після ознайомлення з матеріалами гестапо — «зроблена», вона промовляє вивчені слова, закладені в нього тутешніми інструкторами. Зараз, із матеріалів гестапо, видно, що Бандера робить усе можливе, аби про нього дізналися фюрери рейху. Він висуває якісь плани, ставлення до яких тут вельми гумористичне. Проте тут вважають, що Бандеру треба субсидувати й далі, бо він готовий виконати будь-яке завдання, не зупиниться ні перед чим. Йому належить фраза: «Наша організація повинна бути страшна, як і наша оунівська влада». Його оточення дуже слабке: як правило, діти сільських священиків та дрібних буржуа, вони малограмотні й зовсім позбавлені будь-якої, хоч трохи привабливої соціальної ідеї. Сильні вони тільки в одному: живуть за законами мафії і не зупиняться ні перед чим у прагненні одержати землю, посади, гроші. (Колишній ватажок ОУН Коновалець і теперішній його наступник Мельник пишаються з того, що були офіцерами австро-угорської армії, перебувають у родинних стосунках з мільйонером Федаком, грають в аристократизм. Бандера позбавлений минулого — воно в нього злочинне, кримінальне, криваве, — він, очевидно, битиметься за свій «шматок пирога» особливо люто; що ж до демагогічних лозунгів, то над цим, видно, працюють тут, у Берліні, його безпосередні керівники, яким він підкоряється беззаперечно).

Останніми днями зустрівся з начальником управління у справах російської еміграції в Берліні генералом Біскупським Василем Вікторовичем. Ці зустрічі підтвердили факт наближення агресії.

Центр усієї роботи з російськими фашистами зараз перенесено в генерал-губернаторство. Шеф варшавського філіалу — колишній