Читати книгу - "Числа Харона"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Зараз, коли після віденського запаморочення проминули двадцять три роки, Попельський стояв на місці викладача на кафедрі класичної філології Львівського університету імені Яна-Казимира й упорядковував свої нотатки перед лекцією. Щоб не допустити жахливої думки про можливість повторення віденських подій, він намагався зосередитися виключно на своїх наукових розважаннях. Аби краще сконцентруватися, Едвард заплющив очі й вдихав весняні аромати, що вливалися у відчинене вікно, і наче з віддалі дослухався до вступу, який виголошував худий панич у пенсне, керівник студентського філологічного гуртка. Після ввічливих слів подяки за організаційну підтримку на адресу відсутнього нині голови викладацької екзаменаційної комісії, професора Константина Хилінського, студент перейшов до теми.
— На статтю пана доктора Попельського, — затинаючись, читав свої нотатки оратор, — під назвою «Versuch einer quasi-matematischen Analyse des plautiniscken Sprachverses»[16] я натрапив абсолютно випадково у «Звітах Перемиської Цісарсько-королівської гімназії» за 1914 рік, оскільки саме цього року пан доктор працював у цьому навчальному закладі як суплент[17]. Цю публікацію я прочитав не без труднощів, проте з величезним зацікавленням, позаяк вона має прекрасне практичне застосування й полегшує аналіз Плавтових віршів, який для деяких моїх колег є ахілловою п’ятою, але зовсім не тому, що наші викладачі погано цьому навчають. — Тут студент боязко глянув на професора Єжи Клапковського, котрий сидів у шкіряному кріслі перед слухачами. — Звісно ні! Просто це надзвичайно важке завдання для тих, хто не вивчав Плавта й Теренція в гімназії. А зараз, на жаль, цих авторів більше немає в програмі. Одначе я не все зрозумів з німецького тексту пана доктора... Ось чому наш гурток запросив його, аби шановний доповідач зміг з’ясувати нам найскладніші місця. Будь ласка, пане докторе, вам слово.
Попельський підвівся й глянув спершу у вікно, а потім на слухачів. Ніщо не нагадувало йому про Віденський математичний семінар. Забагато відмінностей, аби наслідок міг бути той самий. За вікном простягалося не подвір’я Віденського університету, а квітнучий Єзуїтський сад. Його львівська аудиторія наполовину складалася із жінок, тоді як двадцять три роки тому перед ним сиділи виключно чоловіки. Зараз була вечірня пора, а від епілептичного нападу він захищався тим, що регулярно приймав ліки й носив темні окуляри. Ні, цього разу його виступ виглядатиме зовсім по-іншому!
Попельський не хвилювався, хіба що йому ледь заважали власні окуляри, які унеможливлювали уважне спостереження за реакцією слухачів, бо він звик так робити, коли провадив численні допити в поліції. Окуляри були оптичним фільтром, крізь який він помічав лише обличчя людей у двох перших рядах та ще посмішку професора Клапковського, бо той сидів просто перед ним.
Доповідач сприйняв цю усмішку вченого як заохочення й упевнено почав лекцію. За кілька секунд рештки неспокою геть випарувалися. Попельський виклав на дошці вісім видів ямбічних синерез, а тоді звів їхню кількість до трьох. Із радістю відзначив полегшене зітхання, яке прокотилося аудиторією. Едвард знав, що люди дуже радо сприймають будь-яке спрощення й те, що саме на простоті базується вишуканість будь-якої формули — математичної чи лінгвістичної. Такою ж була реакція слухачів, коли він спростив різноманітні метричні закони, продемонструвавши, що більшість із них спирається на одну й ту саму акцентуаційну причину. А тоді розпочав те, що любив найдужче: рівним каліграфічним почерком розтинав латинські вірші й виокремлював з них інтонаційні частини. Від цієї завзятої праці, у яку він цілковито заглибився, його відірвало шарудіння, покашлювання й стукіт. Попельський обернувся й помітив, що декілька місць в аудиторії вже порожні. Здивовано глянув на керівника гуртка, але той потупив голову й не зводив очей із професора Клапковського.
— Ну, що ж, — професор кахикнув і встав. — Якщо організаторові бракує мужності, то я скажу. Шановний доповідач вийшов за межі відведеного йому часу... Чи можна вас просити перейти до висновків?
— Справді, — Попельський глянув на свого швейцарського годинника фірми «Шаффгаузен», — я мав скінчити півгодини
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Числа Харона», після закриття браузера.