Читати книгу - "Мовчання ягнят"

ДК

МКВНД[31]/Секція 8

Старлінг була задоволена. Вона розуміла – Кроуфорд просто підкинув їй виснажену мишу, щоб вона погралася нею для практики. Але він хотів її навчити. Він хотів, щоб вона впоралась. А Старлінг завжди вважала, що то набагато краща риса, ніж чемність.

Распейл уже вісім років як помер. Які речові докази можуть так довго зберігатися в машині?

З досвіду власної родини вона знала, що автомобілі дуже швидко знецінюються, тому апеляційний суд дозволяє спадкоємцям продавати машини ще до офіційного рішення про розподіл майна, а гроші відходять на зберігання третій особі. Навряд чи цей автомобіль і досі значиться серед Распейлової спадщини, навіть попри заплутані й суперечливі позови.

До того ж існувала проблема з часом. Ураховуючи перерви на ланч, Старлінг мала годину й п’ятнадцять хвилин щодня, щоб користуватися телефоном у робочий час. Вона мусила звітувати перед Кроуфордом у середу після обіду. Загалом у неї було три години сорок п’ять хвилин на те, щоб знайти машину протягом трьох днів, якщо займатися цим під час перерв між заняттями й наздоганяти навчальний матеріал ночами.

У неї був добрий конспект зі слідчих дій, а ще випаде нагода поставити кілька загальних запитань своєму інструкторові.

Протягом перерви на ланч у понеділок персонал Балтиморського окружного суду просив Старлінг зачекати на дроті й тричі про неї забував. Під час перерви між заняттями вона натрапила-таки на привітного секретаря, який знайшов для неї матеріали судового рішення про розподіл майна Распейла.

Секретар підтвердив, що дозвіл на продаж машини дійсно було ухвалено, і назвав Старлінг марку й серійний номер автомобіля, а також ім’я покупця, яке знайшов у документах про передачу прав власності.

У вівторок вона змарнувала півгодини ланчу, намагаючись вийти на людину з цим ім’ям. Протягом другої половини перерви вона дізналася, що Служба реєстрації транспортних засобів штату Меріленд не має змоги відстежувати автомобілі за серійним номером, тільки за реєстраційним чи поточним номерним знаком.

У вівторок після обіду гроза зігнала стажерів зі стрілецького плацу в приміщення. Конференц-зала парувала від мокрого одягу й поту. Джон Бріґем, колишній інструктор зі стрільби в морпіхів, вирішив перед усім класом перевірити силу рук Старлінг і подивитися, скільки разів вона натисне на спусковий гачок револьвера сміт-вессон моделі 19 за шістдесят секунд.

Кларіс видала сімдесят чотири лівою рукою, здула з очей пасмо волосся та взялася працювати правицею, поки інший студент вів підрахунок. Вона взяла стійку Вівера[32], напружилась і сфокусувала погляд на мушці, а цілик і тимчасова мішень лишалися нечіткими й розпливчастими, чого й слід домагатися. За тридцять секунд вона спрямувала думки в інше русло, щоб відволіктися від болю. Погляд сфокусувався на мішені на стіні. Це була похвальна грамота від поліцейського відділу Комітету міжштатної торгівлі й транспорту, видана на ім’я її інструктора, Джона Бріґема.

Поки інший стажер рахував клацання револьвера, Старлінг кутиком рота пробурмотіла запитання до Бріґема:

– Як вирахувати поточну реєстрацію…

– …шістдесятп’ятьшістдесятшістьшістдесятсімшістдесятвісімшістдесят…

– …машини, якщо в тебе є тільки серійний номер…

– …сімдесятвісімсімдесятдев’ятьвісімдесятвісімдесятодин…

– …і марка? Поточний номерний знак невідомий.

– …вісімдесятдев’ятьдев’яносто. Стоп.

– Гаразд, народ, – сказав інструктор, – візьміть це собі до уваги. Сила рук є головною запорукою безперебійної стрільби в бойових ситуаціях. Дехто з вас, джентльмени, побоюється, що його викличуть наступним. І ваші побоювання справдяться – Старлінг вправляється обома руками на рівні, істотно вищому за середній. Тому що вона тренується. Працює з тими маленькими пружними штучками, до яких ви всі маєте доступ. А більшість із вас не стискає нічого тугішого за власні…

Як завжди уникаючи рідної термінології морпіхів, він удався до ввічливої усмішки:

– …цицуні, – зрештою закінчив він. – Беріться за розум, Старлінг, вам також є над чим працювати. Я хочу, аби до випуску ваша лівиця видавала за дев’яносто. Усім попаруватися й позначати одне одному час – хутко! Не ви, Старлінг, ідіть сюди. Що ще у вас є на цю машину?

– Тільки серійний номер і марка, от і все. Ім’я одного з попередніх власників, в якого вона була п’ять років тому.

– Гаразд, послухайте. Найчастіше люди засир… припускаються помилки, коли намагаються гоцати від одного власника до іншого повз реєстрацію. Десь між штатами вас зіб’ють із плигу. Знаєте, копи інколи роблять таке навмисно. У комп’ютерній базі вказано тільки реєстрацію та номерний знак. Усі вже звикли користуватися номерними знаками та реєстрацією транспортного засобу, а не його серійним номером.

У кімнаті лунало гучне клацання навчальних револьверів із синіми руків’ями, тож Бріґему довелося гриміти їй у вухо:

– Є один легкий прийом. «Р.Л. Полк і Компанія», які випускають міські телефонні довідники. Ці люди також публікують списки поточної реєстрації автомобілів за маркою та серійним номером. Це єдиний спосіб. За цими списками продавці машин потім роблять рекламну розсилку. А як ви здогадалися, що треба спитати в мене?

– Ви працювали в Комітеті торгівлі й транспорту, тож я вирішила, що вам часто доводилося шукати автівки. Дякую.

– З вас належиться – підкачайте ліву руку як годиться і присоромте кілька тендітних пальчиків.

На перерві між заняттями Кларіс повернулася до телефонної буди, і її руки так сильно тремтіли, що вона ледве розбирала свої нотатки. Распейлові належав «форд». Біля Університету Вірджинії був автосалон «фордів», і протягом років його власник терпляче робив усе можливе для її «пінто». Тепер так само терпляче він проглянув на її прохання Полкові списки. Він повернувся до телефону з ім’ям і адресою особи, на яку була востаннє зареєстрована машина Бенджаміна Распейла.

Мчить Кларіс на коні полем, у Кларіс усе під контролем. А тепер не дуркуй і подзвони тому чоловікові додому в, дайте глянуть, Канал № 9, штат Арканзас [33] . Джек Кроуфорд нізащо мене туди не відпустить, але я хоч зможу сказати напевне, кому належить ця тачка.

Слухавку ніхто не взяв, і вдруге – також. Здалеку звучав дивний гудок – подвійний дзенькіт, як на спареній телефонній лінії. Пізно ввечері вона спробувала ще раз, але слухавку так само ніхто не брав.

У середу, під час перерви на ланч, на дзвінок Старлінг відповів чоловік:

– На WPOQ золоті шлягери.

– Доброго дня, чи можу я поговорити з…

– Мені нема діла до алюмінієвої обшивки, і я не хочу жити ні в якому трейлерному містечку у