Читати книгу - "Хід королем"

Уркгарт відчув бурю емоцій свого візаві.

— Є різниця, так, Тіме? І часу вже не відкрутити назад. Я збагнув це щойно зараз — не усвідомлював цього ні в Палаці, ні серед преси біля входу, ні навіть коли я переступив поріг. Усе це було схоже на театральну виставу, і мені доручили одну з ролей. Однак, щойно я переступив поріг, усі працівники з Даунінг-стріт зібралися в коридорі, від найвищого державного службовця до прибиральниць і телефоністок — мабуть, зо дві сотні набралося. Вони вітали мене з таким ентузіазмом, що я майже очікував, що закидають букетами. Бурхливі оплески,— зітхнув він.— У мене від цього просто голова обертом пішла, доки я не згадав, що лише годину тому вони відпрацювали таку саму процедуру з моїм попередником, коли він пішов у небуття. Більшість із них, певно, аплодуватимуть і на власному похороні,— він провів язиком по тонких губах, як зазвичай під час роздумів.— Тоді мене привели сюди, до зали засідань Кабінету, і лишили на самоті. Стояла цілковита тиша, ніби мене замкнули у машині часу. Все охайно, акуратно, лише крісло прем'єр-міністра було трішки відсунуте назад. Для мене! І тільки коли я його торкнувся, провів пальцем по його спинці та збагнув, що ніхто не накричить на мене, якщо я сяду, тоді нарешті мене осінило. Це не просто нова посада чи нова робота — це єдина в своєму роді робота. Ти знаєш, я не боязкий на вдачу, чорт забирай, проте на якусь мить мені аж дух перехопило.

Запало тривале мовчання, доки нарешті він не ляснув долонею по столу.

— Але не хвилюйся. Я оговтався!

Уркгарт ще раз реготнув змовницьким смішком, а Стемпер міг тільки вичавити натягнуту усмішку, вичікуючи, коли закінчаться спогади й почнеться вирішення його долі.

— До справи, Тіме. Нам багато чого треба зробити, і я хочу, щоб ти, як завжди, був на моєму боці.

Усмішка Стемпера поширшала.

— Ти призначаєшся головою партії.

Усмішка миттєво зникла. Стемпер не міг приховати свого знічення і розчарування.

— Не турбуйся: ми знайдемо тобі якусь міністерську синекуру, щоб ти сидів за столом біля шафи — канцлера Ланкастерського герцогства або ще якусь таку дурню. Але зараз я хочу, щоб ти твердо тримав кермо партійної машини.

Щелепи Стемпера аж ходором заходили, вихлюпуючи аргументи.

— Але ж минуло майже півроку з останніх виборів, а до наступних ще далеко. Три, а може, чотири роки. Лічити скріпки для паперів і судити чвари місцевих очільників — навряд чи це моє, Френсисе. Ви ж маєте це знати після всього, що ми пережили разом,— він апелював до їхньої старої дружби.

— Поміркуй, Тіме. У нас є парламентська більшість, двадцять два голоси, і є партія, розсварена в нещодавній гонці за лідерство. І нам дадуть прочухана за цю свинську рецесію. А соцопитування показують, що підтримка наша не зросла, тож наша більшість не протримається і три-чотири роки. Нас на клоччя порвуть на всіх довиборах, і якщо ми втратимо дюжину місць, цей уряд зіграє в ящик. Чи можеш ти гарантувати мені, що довиборів не буде, що ти знайшов чарівну паличку — і нікого з наших вельмишановних колег не заскочать у борделі, не застукають на привласненні церковних грошей, ніхто не впаде в маразм і не постаріє?

— Не дуже весела робота голови партії.

— Тіме, найближчі кілька років обіцяють справжнісіньке пекло, а у нас, напевно, не буде достатньої кількості голосів, щоб пережити рецесію. Якщо це болісно для голови партії, то для прем'єр-міністра — справжні тортури.

Стемпер мовчав, вагався, не знаючи, що сказати. Його захват і мрії водномить розвіялися.

— Наше майбуття вимірюється буквально секундами,— провадив Уркгарт.— У нас буде певний приріст популярності під час «медового місяця», поки люди ще вагатимуться. Це триватиме не довше ніж до березня.

— Ви з точністю називаєте місяць...

— Саме так. У березні має бути бюджет. І буде він жахливий. Ми під час передвиборчої кампанії поламали всі ринки, а тепер не за горами судний день. Ми напозичали у Петра, щоб відкупитись од Павла, а тепер доведеться повернутися, щоб забрати гаманці в обох. А їм це не сподобається,— він замовк, швидко кліпаючи очима, упорядковуючи свої думки.— Це ще не все. Ми зазнаємо збитків од Брунею.

— Що?

— Султан маленької нафтової держави — великий англоман і один з найбільших власників фунтів стерлінгів на світі. Відданий друг. На жаль, він не лише в курсі, в якій ямі ми бабраємося, але є у нього і власні проблеми. Тому він збирається викинути на ринок трохи своїх стерлінгів — щонайменше три мільярди гулятимуть на ринках, як сироти у пошуках домівки. Це як на хресті розіпне курс валют і розтягне рецесію ще на рік. Заради старої дружби він каже, що продаватиме тільки на наших умовах і коли ми скажемо. Однак до прийняття наступного бюджету.

Стемпер проковтнув грудку в горлі, в роті пересохло.

Уркгарт почав сміятися, але без найменшого натяку на веселощі.

— І це ще не все, Тіме, це ще не все! Заключна частина: генеральна прокуратура — хай буде тобі відомо — влаштує суд над сером Джаспером Гародом акурат після Великодня. Який настане двадцять четвертого березня — гаразд, звільню тебе від підрахунків. Що тобі відомо про сера Джаспера?

— Лише те, що більшості відомо, гадаю. Мега-мільйонер, який сам заробив свої гроші, голова найбільшої в країні мережі з оренди комп'ютерів. Веде чимало справ з міністерствами і місцевими органами влади, його звинувачують у тому, що платить значні хабарі де тільки може, щоб зберегти свої контракти. Робить великі внески у благодійні фонди — пригадую, за це він отримав лицарське звання.

— Лицарство своє він отримав, Тіме, тому що був одним з найбільших спонсорів партії. Лояльним і непомітним, багато років.

— То у чому проблема?

— Він приходив на підмогу нам щоразу, як ми просили, і тепер чекає на віддяку. Щоб ми потягнули за ниточки, які ведуть до генеральної прокуратури. Такого, звісно, ми не можемо, але він відмовляється це розуміти.

— Але це не все, я знаю, це не все...

— Він наполягає: якщо справа дійде до суду, йому доведеться розкрити обсяг своїх пожертвувань на партію.

— І?

— Які він платив готівкою. У валізах.

— Ох лайно.

— І цього лайна досить, щоб ми всі заробили гострий геморой. Сер Джаспер давав гроші не лише