Читати книгу - "Скорочено Пригоди Тома Сойєра"

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

ВЕЛИЧНІ ДНІ — ЖАХЛИВІ НОЧІ

Том ще раз став уславленим героєм, а місцева газетка розхвалила його до неба. Його дні були днями слави й радості, але ночі були повні жаху. Індієць Джо затьмарював усі його сни і загрожував йому лютою помстою. Бідолашний Гек також перебував у стані тривоги і страху, хоч про його участь знав тільки адвокат.

Індійця Джо шукали по всій окрузі, обіцяли винагороду за його голову, але злочинця так і не знайшли. Із Сент-Луї приїхав поліцейський шпиг, але не знайшовши Джо, скоро поїхав назад. Том почував себе в страшній небезпеці.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ

ПОШУКИ ЗАКОПАНОГО СКАРБУ

Якось Том відчув непереможне бажання копати землю, щоб знайти сховані скарби. Він вирушив шукати Джо Гарпера, але не знайшов його. Потім він подався до Бена Роджерса, але той пішов ловити рибу. Нарешті натрапив на Гека Фінна, і той погодився. Том вважав, що скарби знаходяться найчастіше під будинками, де живуть привиди. Такий старий будинок, де водиться нечиста сила, був за річкою. І ще там була купа дерев з сухими гілками, а під ними теж бувають скарби.

Вони дістали скалічене кайло та лопату і вирушили в похід. Іти треба було три милі. Прийшли вони червоні, захекані і розтяглися в холодку найближчого ясена, щоб відпочити й покурити. Гек говорив, що коли знайде скарб, то щодня купуватиме пироги з м'ясом і склянку содової води, а коли приїде цирк, ходитиме щодня до цирку. Том мріяв купити собі барабан, шаблю, червону краватку, бульдога-цуценя і одружитися. Гек взагалі не хотів одружуватися, бо колись його мама завжди била його батька. Том пообіцяв, що коли одружиться, візьме Гека до себе і вони житимуть втрьох.

Друзі пів години копали, але нічого не знайшли. Покопали ще з пів години. Знову ніяких наслідків. Вони знайшли інше місце і знову почали копати. Потім Том запропонував копати під старим деревом на Кардіфській горі, за будинком удови. Хлопці знову копали, але марно. Зрештою вони вирішили закінчити справу неодмінно сьогодні ж уночі, бо, коли хтось побачить ями, то миттю догадається, що тут робилось, і сам відкопає скарб.

Вночі, близько дванадцятої години, хлопці прийшли до того самого місця і сіли під деревом. Вони приблизно визначили, коли настала північ, помітили, куди падає тінь від сухої гілки дерева, і стали копати. Знову вони нічого не знайшли, а ще їм стало моторошно. Том сказав, що треба йти копати у старий будинок, де живуть привиди.

Хлопці зійшли з пагорка. Посеред долини, освітленої місяцем, самітно стояв зачарований будинок. Паркан навколо нього давно розвалився; ганок заріс бур'яном; димар упав; у вікнах не було шибок; ріжок даху провалився. Друзі далеко обійшли жахливий будинок і повернулися додому лісом по другому схилу Кардіфської гори.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ

СКАРБ ВИКРАЛИ РОЗБІЙНИКИ

Наступного дня хлопці знов прийшли до сухого дерева; вони хотіли взяти свої інструменти і піти до зачарованого будинку. Та Гек раптом згадав, що сьогодні п'ятниця, а таке діло не можна починати в цей день. Том також згадав, що бачив у сні цієї ночі пацюків. Друзі вирішили, що їм краще погратися у Робін Гуда. Так вони гралися аж до вечора, час од часу жалібно поглядаючи на зачарований будинок і розмовляючи про те, що чекає на них завтра.

У суботу хлопці знову були біля сухого дерева. Вони покурили й поговорили, лежачи в холодку, потім покопали трохи у вчорашній ямі, не дуже сподіваючись на успіх. Але й цього разу їхня робота була даремна.

Нарешті Том і Гек наважилися увійти у зачарований будинок. Вони побачили кімнату, зарослу травою, без підлоги, без штукатурки, вікна без шибок, старовинний комин, зруйновані східці. Швидко їх страх минув. Вони зацікавлено розглядали все довкола, а тоді пішли на другий поверх, та там не було нічого цікавого.

Коли друзі вже хотіли зійти вниз, раптом почули голоси. Увійшли двоє. Один із них був старий глухонімий іспанець, що його останнім часом один чи два рази бачили в містечку, а другого хлопці не знали. Іспанець був закутаний у плащ; у нього були волохаті білі бакенбарди; довге сиве волосся спускалося з-під його сомбреро; очі прикривали зелені окуляри. Коли вони ввійшли, "другий" щось пошепки розповідав. Обидва сіли на землю поряд, швидко "другий" забув про обережність і почав говорити голосніше. Раптом Том і Гек зрозуміли, що "глухонімий" іспанець, який у цьому будинку вмів говорити, не хто інший, як індієць Джо. Чоловіки говорили про якесь діло. Виявилося, що вони вчора бачили хлопців на пагорку і боялися, щоб їх не помітили. Том і Гек затремтіли від страху, почувши ці слова.

Волоцюги дістали харчі й заходилися снідати. Індієць Джо сказав напарнику, щоб йшов вгору річкою, куди йому треба, і чекав вістей від нього. А індієць збирався зазирнути до містечка, потім вони разом мали податися в Техас. "Другий" пристав на це. Незабаром обидва заснули. Том з Геком не змогли втекти, по під їхніми ногами скрипіли дошки.

Довелося чекати аж до вечора. Волоцюги прокинулися і відкопали у кімнаті мішок зі сріблом, який раніше тут сховали. Хлопці почули, що там було 600 доларів. Жадібними очима стежили вони за кожним рухом волоцюг.