Читати книгу - "Скорочено Убити пересмішника"

РОЗДІЛ XIII

Тітка Олександра рідко лишала "Пристань". Але тепер вона приїхала і сказала дітям, що житиме якийсь час тут, бо в домі необхідна присутність жінки. І особливо це потрібно Джін, бо вона підростає.

Дітей заполонив легенький смуток, але потім вони зраділи, бо повернувся Аттікус. Джін розуміла, що приїзд тітки Олександри – це ініціатива не стільки Аттікуса, скільки самої тітки.

Мейкомб зустрів тітку Олександру привітно. Міс Моді Аткінсон спекла свій улюблений торт. Міс Стефані Крофорд навідувалася в гості і довгенько засиджувалася. Міс Рейчел, що жила поруч, запрошувала тітку у післяобідній час випити чашечку кави, і навіть містер Натан Редлі якось зайшов у двір, щоб засвідчити їй своє шанування. Коли тітка Олександра остаточно влаштувалась, у дітей склалося враження, що вона прожила тут цілий рік. Репутацію бездоганної господині здобула вона своїм частуванням на зборах місіонерського товариства; її обрали членом і секретарем мейкомбського жіночого клубу. Тітка стала своєю людиною у вищих колах округу. Олександра відразу стала своєю людиною в Мейкомбі, але для Джін з Джемом вона була чужа. До тітки часто приходили в гості жінки. А одного разу тітка познайомила Джін з кузиною Лілі Брук. Тітка дивувалася, що Джін не знала своєї кузини, і взагалі, мало знала про рід Фінчів та усіх їх родичів. Якось батько навіть прийшов до спальні дітей і почав пояснювати, що за ними стоять кілька поколінь, невід'ємною рисою яких була бездоганна вихованість... Це його просила розповісти дітям тітка Олександра. Джін заплакала, бо не впізнавала свого люблячого батька, та згодом батько зробився тим самим, яким був раніше, і діти зраділи.

РОЗДІЛ XIV

У місті Джін і Джем часто чули в свою адресу: "Он його діти!", "Глянь – Фінчі йдуть!". А один чоловік навіть сказав: "Розпустилися до того, що скоро гвалтуватимуть на кожному кроці, а нашим властям хоч би що!". Згодом дівчинка запитала батька, що таке насильство. Вона розповіла, що Кел тоді у церкві не хотіла їй пояснити про це. Так батько і тітка дізналися, що діти ходили у негритянську церкву. А потім Джін спитала батька, чи дозволить він піти їй в гості до Кел. Тітка сказала, що не можна, але дівчинка сказала, що питає дозволу в батька. Тітку це дуже роздратувало, а відвідини церкви ще більше. Вона сказала братові, щоб звільнив Келпурнію. Та Аттікус сказав, що цього не зробить.

Джем бачив, що дорослі в напружених стосунках, тому покликав Джін і намагався пояснити, що треба поводитися більш чемно. Та брат з сестрою не порозумілися і побилися. Це побачили Аттікус і Олександра. А згодом, коли діти вже помирилися і лягали спати, вони виявили під ліжком дівчинки Діла. Той був голодний і розповів, що втік з дому. Хлопчик брехав, що новий тато тримав його у наручниках у підвалі. Але Ділу вдалося втекти і приїхати поїздом. Джем сказав, що мусить повідомити батька про Діла. Коли прийшов Аттікус, то сказав, що йде сказати тітці Рейчел, що хлопчик у нього. Діла нагодували, і тітка Рейчел, що прибігла до Фінчів, дозволила хлопчикові заночувати тут. Згодом діти пішли спати. Діл спав з Джемом, але вночі прийшов до Джін. Дівчинка спитала, нащо він втік. Діл пояснив, що батьки не звертають на нього уваги, рідко бувають вдома. Джін намагалася пояснити, що Аттікус теж цілими днями не буває вдома, інколи до півночі затримується. Але хлопець говорив, що батькам справді без нього багато краще, він їм нічим не допомагає. Вони були не злі, купляли йому все, що він хотів, цілували, обіймали, казали, що люблять. Згодом Джін запитала Діла: "Як ти думаєш, чому Страхолюд Редлі не втік з дому?" Діл протяжно зітхнув і одвернувся. "Можливо, йому нікуди тікати…" — промимрив сонно.

Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ XV

Після багатьох телефонних дзвінків, численних прохань за Діла, мама дозволила йому лишитися на літо в Мейкомбі. У Діла виник новий план, як виманити Страхолюда Редлі з дому без зайвого ризику: посипати лимонними цукерками доріжку від чорного ходу Редлі до воріт, і він піде по ній, як мурашка.

Увечері у двері Фінчів постукав містер Гек Тейт – шериф, і сказав, що з Аттікусом хочуть поговорити люди. Аттікус вийшов надвір, усі, хто прийшли, радили Аттікусу передати справу в інший округ, бути обережним, бо братія з Старого Сарема може помститися. Чоловіки навіть не хотіли, щоб Том сидів тут у в'язниці, чекаючи на суд, бо над негром могли вчинити самосуд. Аттікус сказав, що цей чоловік, можливо, сяде на електричний стілець, але спершу люди мають почути правду, хоч вони її і так знають. За тим, що відбувалося, з вікна спостерігали діти і тітка. Між людьми були крамарі, місцеві фермери, були також лікар Рейнольдс і містер Ейвері. Джем боявся за батька і вибіг надвір та сказав, що до нього дзвонять.

Повернувшись у будинок, Аттікус спокійно сів читати газету. Джем трохи боявся, щоб нічого не сталося з батьком, та батько почав заспокоювати сина і сказав, що люди, які приходили – їхні друзі.

На другий день була неділя. Під час перерви між недільною школою і церковною відправою всі вийшли трохи розім'ятись. Аттікуса у дворі оточили люди. Там стояв і містер Гек Тейт. Раніше він ніколи не ходив до церкви. Навіть містер Андервуд – редактор місцевої газети був тут. Аттікус сказав Джін, що Тома Робінсона переводять до мейкомбської тюрми.