read-books.club » Гумор » Кровосьорб, Валерія Серпень 📚 - Українською

Читати книгу - "Кровосьорб, Валерія Серпень"

8
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Кровосьорб" автора Валерія Серпень. Жанр книги: Гумор. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Кровосьорб, Валерія Серпень» була написана автором - Валерія Серпень, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Гумор".
Поділитися книгою "Кровосьорб, Валерія Серпень" в соціальних мережах: 
Це справжня жахлива романтика. Тільки одне питання - хто тут зло насправді?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2
Перейти на сторінку:
Кровосьорб

— Що ти робиш? А-ну виплюнь. Яка гидота! — верещав Ігор і видирав курку, що дриґалася, з рук дівчини.

— Ти ж не хочеш мене перетворювати на вампірицю, то я шукаю інші шляхи! Віддай! — вона смикнула курку на себе, та Ігор виявився сильнішим. А кров, що бризкала з курячої шиї, продовжувала заляпувати все навкруги.

— Ти що, знову рилася в моїй труні?! — Ігор Кровосьорб страшенно не любив, коли чіпали його речі, які він віками зберігав у своєму двомісному саркофазі, що отримав на подарунок від батьків на своє сторіччя.

Схопив книгу з древніми закляттями, розгорнуту на тринадцятій сторінці, з пенька, на якому щойно його дівчина відрубала голову курці і задрипала кров’ю цінні сторінки.

— Ну чого ти злишся? — замурзана кучерявка пригорнулася до Ігора, заглядаючи що ж він там такого побачив у тій книзі, — О-о-о, так вона значно більш вампірською виглядає.

Ігор Кровосьорб сердито глипнув на Світлану.

— Ти нічого не розумієш про вампірів. Це тобі не іграшки. Назад вороття немає!

— То розкажи, — вона розтягнула замазані в курячу кров губи на все лице, — Мені все цікаво!

— То ти спитай, що тебе найбільше цікавить? 

Світлана почухала підборіддя, роздумуючи над питанням. Потім підняла вказівний палець догори, мабуть її геніальний мозок осяяло ну дуже важливим питанням. Вона витягнула голову, змушуючи Ігора пригнутися і тихим шепотом на вушко задала своє питання:

— Скажи, а вампіри тойво… кхм-кхм… какають?

Реакція «рука-лице» не примусила на себе довго чекати.

— Бляха, з цілої купи невідомої тобі інформації тебе цікавить саме це?! Нагадай, будь ласка, за що я тебе покохав?

— То як? Какають чи ні? — вперто вимагала відповіді на своє питання Світлана, злегка насупивши брови.

— Ні, — відповів Ігор, закотивши очі, — Ми ж не їмо.

— Фух, — видихнула дівчина, — А то як уявлю, що…

— Досить уявляти, — перебив Ігор, виставивши руку вперед, і поморщився. Мабуть сам почав малювати картинку в уяві. — Я сам тобі розкажу найголовніше. По-перше, вдень доведеться спати у труні, — почав перераховувати Ігор, піддавшись натиску дівчини. Вони разом вже кілька років і Світлана активно натякає, що час переходити до наступного етапу — одружуватися.

— Люблю спати вдень, — Світлана замріяно примружила очі і уявила як вона прекрасно спить у труні, така красива, в чорному пеньюарі, коли всі інші гарують на роботі.

— Ти не зможеш чепуритися перед дзеркалом, це по-друге, — загнув другий палець Ігор.

— Чого це? — здивувалась Світлана, розтуливши очі так, що здавалось очні яблука зараз повикочуються зовсім.

— Бо ти там не відображатимешся, — дратувався Ігор, поправляючи свого парадного плаща.

— А-а-а, — протягнула Світлана і на мить замислилась, — Тоді я так навчуся, навпомацки.

Вона закривавленою рукою прибрала кучері з обличчя, сплюнула пір’я, що застрягло поміж зубів, поправила зачіску. В результаті ще більше замастилася і розмазала кров навколо рота. Ігор усміхнувся.

— Поки що в тебе погано виходить.

— Що там далі я маю знати про вампірське життя, щоб передумати? — Світлана вперла руки в боки, вимагаючи негайних відповідей.

— По-третє, — продовжив Ігор, поблажливо глянувши на Світлану, — Ти не зможеш померти.

— Мені підходить, — вона зухвало підвела підборіддя.

— Але є кілька пересторог. Сонце буде пропікати твоє тіло до кісток, поки ти не згинеш в сонячних променях. І ще не варто забувати про осиковий кілок. — нагадав Ігор.

— У мене й так ніжна шкіра, яка миттю обгорає на сонці, тож я стараюся його уникати. А про інше я й так знала, з книг — вона кивнула головою, вказуючи на древню палітурку.

— Ще треба прискіпливо обирати, чию кров збираєшся випити, — Ігор поморщив носа від спогадів, — А то буде, як у мене — випив крові Толіка-алкоголіка, потім такий бодун був на вечір, б-р-р. Ще й голова боліла, а я вже за сотні років забув, як то… А, і сушняк страшенний. Цілого кабана випив, аби втамувати.

— То ж можна курячу пити. Ти ж бачив, скільки бройлерів у матінки — наша кров, а їй м'ясо. Ти, до речі, так і не дав мені нормально розкуштувати тієї крові. Віддай курку сюди, — Світланка зробила ще одну спробу відібрати курку в Ігора. Курка вже не пручалася, Ігор теж.

Світлана присмокталася до того місця, де ще недавно була голова у курки і голосно сьорбнула.

— Ти ж мені вічність будеш мізки виїдати, — зітхнув Ігор, вдаривши себе рукою по лобі, від чого пасмо його прилизаного чубчика вибилося з зачіски.

— Ні, то зомбі мізки їдять, — Світлана витерла рукавом кров, що розмазалася навколо рота, і знову кивнула в напрямку древньої книги, — Я ж кажу, читала.

Ігор підкотив очі під лоба: «Нестерпне дівчисько, і пре як танк. Але ж люблю її, заразу».

— Неуважно ти читала, — Ігор відкрив ту саму тринадцяту сторінку і тицьнув пальцем, — «кров можна пити будь-якої живої істоти», а далі дрібним шрифтом «окрім курячої, бо мізки всохнуть і стануть, як у курки».

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кровосьорб, Валерія Серпень», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кровосьорб, Валерія Серпень"