read-books.club » Фентезі » Від Мети до Межі, Олекса Шевкун 📚 - Українською

Читати книгу - "Від Мети до Межі, Олекса Шевкун"

14
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Від Мети до Межі" автора Олекса Шевкун. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Від Мети до Межі, Олекса Шевкун» була написана автором - Олекса Шевкун, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фентезі".
Поділитися книгою "Від Мети до Межі, Олекса Шевкун" в соціальних мережах: 
Ми не знаємо власних кордонів, доки не спробуємо їх перетнути...

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
У кожного своя межа

   Якось я вирішив стати сильним. Фізично. Однак хвороба на ім'я Астма була іншої думки : «Куди тобі? Дихати дозволяю, і досить…»

   «А я хочу підіймати ваги!» — відповідаю подумки.

   «Ну сходи до зали, спробуй» — посміхнулася Астма.

   Я прийшов, «заряджений» препаратами від хвороби. Навіть тренера відшукав, який, дізнавшись мої особливості, захитав головою:

   — З тобою клопіт! Можу, звісно, для тебе програму якусь «домашню» розробити… Але ти довго не зможеш. Чому? Бо тут, у залі, ми один одного мотивуємо, підбурюємо, у доброму розумінні. А що вдома? Швидко дух пропаде…

   — Ви погано мене знаєте.

   — Гроші заплати, перші кроки обмалюю… — потиснув плечима тренер.

   Зовсім скоро, за іронією долі, займатися вдома доведеться усім — настав зірковий час Коронавірусу. Зали позачинялися, маски понадягалися.

   «Не вистачить духу? Що ж, перевіримо!» — навіяло мені «викликом». Та я вирішив: підніму над головою пекельні як для мене важкості. Мої навички тут не допоможуть. Є лише я і вони… кілограми.

   «Ти вже багато довів собі та іншим в інтелектуальному сенсі, — запротестував Розум. — Нащо це робити взагалі?»

   «Маю довести, що також зможу… З дитинства споглядав за бодибілдерами. Не хочу «заучкою» прозиватися, мені потрібен гармонійний розвиток».

  «Не хвилюйся, Розуме, не спроможний він! Тренер мав рацію, — раптом втрутилася Астма. — Приймати препарати проти мене заразом зі стероїдами  — небезпечно. Ти навчив його добре.

   «Припни язика! Не з тобою розмовляю, — гаркнув Розум. — Не для того я стільки нервував, щоб він згубив себе…»

  «Розуме, я про тебе не забуду, обіцяю. Ти найголовніший, — почав заспокоювати. — Колись сходимо разом до Гармонії».

   «Ох далеченько вона живе…»

  Астма, на відміну від Розуму, не заспокоїлася. Почала гидити: то «швидку» влаштує, то пігулки «спростує». У хвилини відтискання від підлоги, з якого я почав, максимально подовжувала проміжки відпочинку. Робила все, аби зменшити ефективність від фізичних вправ. Мені довелося звернутися за допомогою до Характеру: «Слухай, вмикайся! Як тоді, у навчанні».

  «Зараз вони не вірять в тебе. Проте радітимуть першими: Астма відчує полегшення, Розум розвантажиться…» — озвався Характер.

    «А чому не вірять?»

  «Бо ще не знайомі особисто. Як і ти, власне. Тільки заочно, — посміхнувся Характер. — Дозволь представити, — це Віра. Жінка з великими можливостями!»

   «Дуже приємно!»

   «Вона проведе тебе до Мрії. До тієї самої».

   «Можна узяти її за руку?»

   «Бери. І не сумнівайся! Сумнів — брат її непутящий. Начебто рідні, а долі людям різні творять…»

  «А не стану писати гірше, як увагу розпилятиму? Не перетворюся на тупого споживача протеїну?» — захвилювався вже я.

   «Ти ж побратався з Талантом, чи не так?» — Характер насупився.

   «Він мене точно не полишить?»

   «Не полишить, ба більше, одружиться з Вірою. І в них народяться діти».

   «Цікаво, як їх зватимуть…»

  «Звати не треба. Тобто кликати. Вони або є, або немає. Дуже часто їх не видно, а помічаємо, переборовши Сумнів… Однак не загравайся! Тому що існує Межа».

   «А це хто?»

   «Страшна істота! Вона кордони визначає Таланту і його дружині Вірі. Навіть мені, Характеру».

   «Ти вічно сильний!»

   «Межа наприкінці стирає усе, що ми набули. Вона безпощадна!»

   «Я гадав, Смерть найгірша…»

  «Справді найгірша. Але з Межею ми можемо «померти» побіжно із життям… Морально, насамперед. Не отримавши бажаного».

   «В мене наразі немає Меж. Багато ще кілограмів здолаю…»

   «І твоя Межа з часом взнається. На жаль, людське тіло крихке і хворобливе».

   «На радість Астмі».

  «Я доведу тебе до Межі. Тоді не вимагай більшого. Хоча… Ми ще на самому початку довгої дороги. І цей шлях інколи цікавіший за кінцеву мету. Адже коли отримують, — втрачають Мотивацію! Однак, це зовсім інша історія…»

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Від Мети до Межі, Олекса Шевкун», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Від Мети до Межі, Олекса Шевкун"