read-books.club » Сучасна проза » Останній день літа, Стружик Лев 📚 - Українською

Читати книгу - "Останній день літа, Стружик Лев"

23
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Останній день літа" автора Стружик Лев. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Останній день літа, Стружик Лев» була написана автором - Стружик Лев, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасна проза".
Поділитися книгою "Останній день літа, Стружик Лев" в соціальних мережах: 
Останній день літа — це свято, в якому всі діти прощаються з літом та насолоджуються останнім днем літнього відпочинку, особливо дорослі, які завершують свою відпустку. Ця історія і розповість про пригоди автора: як він прощався з літом в останній день літа. 31 серпня 2024 рік. Автор прокидається дуже рано і дивується, чому він згадує те, про що не хотів згадувати. Тільки під час сніданку він зрозумів, що сьогодні — свято останнього дня літа! Тому, швидко зібравшись після сніданку, він вирішив прогулятися в останній день літа, щоб не забути його раз і назавжди... УВАГА: Твір є вигаданою історією, і не має ніякого відношення до реальних подій. НЕ КОПІЮВАТИ МОЇ ТВОРИ!!! Дякую.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2
Перейти на сторінку:
Останній день літа

31 серпня 2024 рік. Ранок. Я дуже рано прокинувся. Нерозумію, чому я так рано прокидаюся, мене це питання вже який раз бентежить і я не можу його згадати. Тому, питаю себе:

— І чого я так рано прокинувся? Начебто я кудись збираюся. Але зараз, мабуть... — я глянув на телефоні час, і здивувався: — Шоста година ранку?! Що ж... — я зітхнув і ліг спати далі: — Краще буду спати далі... — і хропнув.

Настала вже дев'ята година ранку. Я різко прокидаюся від будильника, і лягаю спати. Знову гудить будильник, — так і знову ж я прокидаюся! Нерозуміючи, що коїться, я вимикаю будильник і йду на кухню.

Вирішив розжарити макарони. Розігрівши їх, я взявся за поїдання з кетчупом та яєчнею. Під час поїдання, я почав думати про те, що я згадав взагалі. "Чи то мені сниться чи що?" — подумав я, і не звертаючи на це увагу, продовжував їсти. Після того, як я доїв макарони, я різко згадав те, про що згадував: сьогодні останній день літа. Я був у шоці, що посмів забути про це свято, яке майже ніхто не святкує! Тому, згадавши про це, я сказав:

— Так, зараз швидесенько одягнуся і піду прогулятися. Можливо, побажаю кожному перехожому зі святом.

І пішов вибирати на прогулянку одяг. Одягнувся я у штани та звичайну футболку, як і завжди. Але поглянув на свою футболку, я вирішив її не одягати із-за її забрудності, тому вирішив замість нього одягти рубашку, яку завжди одягаю при прогулянці на свіжому повітрі. І пішов на вулицю.

Вийшовши на вулицю, я вкрай був здивований людьми: усі вони мали кепський вигляд, наче сьогодні трапиться щось не так. Інші були чимось раді... Але чим?... Ах, точно! Сьогодні ж останній день літа... Свято, яке майже ніхто не святкує... Пропустимо! Краще продовжу історію.

Прогулюючись по вулиці, я подивився на грушу, яка росла з розміром абрикосу: усі попадані на землю, ніхто не збирає, інші все ще висять... Таке враження, ніби мені це все сниться! Та я й не був готовий їсти ці груші, тому пішов геть з вулиці на іншу.

Вирішив посидіти на вулиці. Знайшовши лавку, я сів на неї та почав стежити за людьми, які проходили біля мене. Я кожного вітав зі святом, але деякі лише казали: "Та що ви! Невже сьогодні свято? Ні, пане. Ви помиляєтеся. Насправді, ми не знаємо, яке сьогодні свято, тому кажемо, що просто останній день літа, а не "свято останнього дня літа". Тому, ви помилилися, пане. Можливо, це у вас, десь в інших країнах святкують це свято." Я був трохи ображений, що не всі знають про це свято, тому просто усіх вітав зі святом.

Згодом, прийшов до мене мій знайомий друг Вова і каже:

— Ну, привіт, Льова. Ех... День сьогодні ненормальний.

— Та знаю я вже, — сказав я. — З останнім днем літа, друже. Так не хочеться іти завтра на роботу...

— Але ж сьогодні субота, — нагадав мені Вова. — А завтра неділя.

— Ах, точно! — згадав я. — Тоді, мені ще не час панікувати.

І я з Вовою засміявся.

Після цього, Вова сказав мені:

— Ех, знаєш, що? Мені не подобається, коли закінчується літо.

— Мені також, — відповів я.

— Я так хочу, щоб у мене були вічні вихідні, і щоб я не працював, а відпочивав та напивався з друзями скільки досхочу.

— А я хочу, щоб мені дали спокій на самотність.

— Так ти ж і сам живеш. Навіщо тобі ще одна самотність?

— Щоб мене а ні краплі не турбували.

Ми розмовляли з Вовою далі. Так минуло кілька хвилин, і нарешті Вова сказав:

— Слухай, як же ми довго розмовляємо. Давай краще наступного разу поговоримо, коли будемо на роботі. Добре?

— Добре, Вова, — відповів я, і попрощався з ним: — Бувай, друже!

— Бувай, — спокійно попрощався Вова, і пішов собі.

А я залишався на лавці: дивився на перехожих людей та вітав їх з останнім днем літа. Вони усе одно дивувалися з мене, а ще гірше — сміялися та натякали, що немає сьогодні ніякого свята.

Мені згодом стало нудно, і я пішов взяти каву у найближчому магазині. Вона не допомагала мені підняти настрій, тому я просто вилив залишившуся половину кави у смітник. Купив соку, але тільки піднімала занадто сильно мій настрій, тому й відмовився від нього. Ну, а чай тільки заспокоїв мене: я спокійно видихнув і сказав:

— Ось так вже краще.

Я продовжував пити чай, і нарешті не думати про щось погане. Я так заснув на одному місці, не підозрюючи, що засинаю вже у магазині.

Минуло 2 години. Охоронець, перевіряючи зал магазину, розбудив мене, і голосно крикнув на мене:

— ЦЕ НЕ МІСЦЕ ДЛЯ СНУ!!! ЗАБИРАЙТЕСЯ ГЕТЬ ЗІ СВОЄЮ КАВОЮ, ЩОБ МИ ВАС НЕ БАЧИЛИ ТУТ А НІ НОГОЮ!!!

Я злякався і побіг до виходу з магазину. Мені було соромно, що так сталося. Ось невелика невдача, де я сплю, де не треба.

"От невдача!" — подумав я. — "І чому я такий неуважний? Що я вже сплю у ресторані? Ох, заспокойся Леве. Це лише початок твого дня."

Я пішов прогулятися містом, але це не допомогло мені покращити свій настрій. Тому, тільки тоді, коли я дійшов до висновку, що треба зробити на сьогодні, я вирішено сказав:

— Я зроблю це!

Прибігши додому, я викликав своїх помічників зі студії, і сказав їм:

— Ітак, народе: сьогодні закінчується літо. І це означає, що ми повинні створити нову мелодію, яка називаєтиметься "Останній день літа". Чули про таке?

Працівникам було нудно чути мої слова, тому один із них лише сказав:

— А ти впевнений, що ми зробимо це?

— Так, — погодився інший працівник. — Багато у світі пісень про останній день літа можна почути. Наприклад: "О, останній день літа!/Я хочу, щоб ти повернулося!" Або: "Не тікай, літо два двадцять!/Я все ж тебе кохаю..." Навіщо наспівувати нові пісні, якщо це вже якісь плагіати?

Усі працівники почали погоджуватися на кожне слово, які вони кажуть на мою нову пісню. Усе б пішло нанівець, якби я не крикнув:

— ІТАК, ШАНОВНІ!!! — я хлопнув у долоні. — Давайте не будемо обговорювати якісь інші пісні, що могли б стати плагіатами на увесь світ. Не всі ж пісні можуть бути плагіатними, але рекаверними або реміксовими. Просто треба придумати нові слова пісні, записати електронний біт та бас, підіграти на гітарі, і можливо, набрати звукових ефектів! Чи згодні ви зі мною?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній день літа, Стружик Лев», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Останній день літа, Стружик Лев"