read-books.club » Дитячі книги » Балакуха, російська казка 📚 - Українською

Читати книгу - "Балакуха, російська казка"

29
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Балакуха" автора російська казка. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Балакуха, російська казка» була написана автором - російська казка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Балакуха, російська казка" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Жили собі чоловік і дружина. Жінка була страх яка язиката: нічого втаїти не могла. Що тільки не почує, за мить усе село знає.

Пішов чоловік до лісу. Став вовчу яму копати і знайшов скарб. Сам гадає: «Ну що тепер робити? Тільки-но дружина про багатство довідається, зразу піде по всій околиці поголос, дійдуть чутки до нашого поміщика – прощавайте, гроші: все відбере».

Думав, думав і надумав. Скарб закопав, місце позначив і пішов додому. Дійшов до річки, оглянув сіть, а в ній щука б’ється. Щуку дістав і далі пішов.

Дорогою оглянув капкан, на зайця поставлений, а в капкан заєць утрапив. Чоловік зайця дістав, у капкан щуку поклав, а зайця відніс і в сіть заплутав.

Прийшов увечері додому.

– Ну, Тетяно, топи піч і напечи млинців побільше.

– Чого б це? Навіщо проти ночі піч топити, хто ввечері млинці пече? Оце ще вигадав!

– Не переч, роби, що сказано. Знаєш, я скарб знайшов, треба буде вночі гроші додому перенести.

Дружина рада-раденька. Хутко піч затопила, стала млинці пекти.

– Їж, чоловіче, поки гарячі.

Чоловік млинець з’їсть, а два чи три в торбину – потай від дружини. Жінка не вправляється пекти.

– Чого сьогодні так роз’ївся, млинців не настачиш!

– Та к дорога ж неблизька, та й грошей багато, треба тривніше повечеряти.

Натоптав чоловік торбину млинцями і каже:

– Я вже ситий, їж сама та ходімо – треба поспішати.

Ідуть вони поночі, чоловік випередив дружину і став із торбини млинці діставати й на гілля чіпляти. Жінка помітила на деревах млинці.

– Ой, поглянь, на сучках млинці!

– А що тут дивного? Хіба ти не бачила, як млинцева хмара пройшла поперед нас?

– Ні, не бачила, я все під ноги дивилася, щоб через коріння не перечепитися.

– Зайдімо, – кличе чоловік, – тут у мене пастка на зайця поставлена.

Підійшли до капкана, чоловік дістав щуку.

– Ой, чоловіче, як це рибина в заячу пастку потрапила?

– А ти хіба не знаєш: є такі щуки, що й по суходолу ходять.

– А я й не знала. Якби на власні очі не побачила, нікому б не повірила.

Прийшли до річки. Жінка каже:

– Десь тут твоя сітка поставлена, подивімося.

Витягли сіть – а в ній заєць. Жінка руками сплеснула:

– Ой леле! Що ж це сьогодні коїться? У сіті ж заєць!

– Ну, чого квокчеш, нібито ніколи не бачила водяних зайців, – чоловік каже.

– Отож-бо й воно, що не бачила.

Дійшли вони до місця. Чоловік викопав казан, нагріб грошей, скільки донесуть, і вирушили додому.

Дорога пролягала повз панський маєток. Щойно вони порівнялися із садибою, як чують: «Ме-ге-ге… че-ге-ге…» – вівці бекають.

– Ой, як страшно! Хто це? – шепоче жінка. А чоловік їй:

– Тікаймо мерщій, це нашого пана чорти давлять. Хоч би вони нас не помітили!

Прибігли додому, насилу відсапались. Сховав чоловік гроші, став спати вкладатися.

– Дивись, Тетяно, нікому не кажи про скарб, а то буде непереливки.

– Ой, та що ти, та хіба я скажу?

Наступного дня встали пізно. Затопила жінка піч, підхопила відра, пішла по воду. Коло криниці сусідки питають:

– Чого сьогодні так пізно в тебе піч затопилась?

– Ой, не кажіть, уночі довго проходила, от і проспала.

– А куди ж ти вночі ходила?

– Чоловік учора скарб знайшов, уночі по гроші й ходили.

Того ж дня по всьому селу тільки й розмов: «Тетяна з чоловіком скарб знайшли, дві торби грошви принесли».

До вечора дійшла звістка до пана. Наказав він чоловікові прийти.

– Як ти посмів від мене приховати, що скарб знайшов?

– Ні сном ні духом не знаю про жоден скарб, – відповідає чоловік.

– Не бреши, – пан кричить, – твоя ж дружина й розповіла про скарб. Мені все відомо!

– Та к моя жінка несповна розуму! Вона такого понарозказує, що повік не бувало.

– А от побачимо!

І повелів покликати Тетяну.

– Знайшов твій чоловік скарб?

– Знайшов, знайшов!

– Ходили ви по гроші вночі?

– Ходили, ходили цієї ночі, паночку!

– От бачиш, а ти казав, знати не знаєш про скарб. Розказуй, жінко, як діло було.

– Спершу йшли ми лісом, а на гілляччі всюди млинці.

– Які ще млинці в лісі?

– Так із млинцевої хмари! Потім оглянули заячу пастку, а там щука. Щуку дістали і далі пішли. Дійшли до річки. Витягли сітку, а в ній заєць. Ну і зайця дістали. Неподалік од річки чоловік скарб викопав. Нагребли грошей по торбині і назад пішли. І якраз тієї пори повз маєток проходили, коли вашу милість чорти дерли.

Ту т пан не стерпів, ногами затупав:

– Геть звідси, дурна жінко!

– Ну от, – чоловік каже, – бачите, що моїй жінці вірити ні в чому не можна, я так вік живу, мучуся.

– Вірю, вірю тобі, іди додому, – махнув рукою пан.

Пішов чоловік додому, став жити-поживати, і досі живе та над паном підсміюється.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Балакуха, російська казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Балакуха, російська казка"