read-books.club » Публіцистика » На землі кленового листу, Левко Лук'яненко 📚 - Українською

Читати книгу - "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"

26
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "На землі кленового листу" автора Левко Лук'яненко. Жанр книги: Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «На землі кленового листу, Левко Лук'яненко» була написана автором - Левко Лук'яненко, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Публіцистика".
Поділитися книгою "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко" в соціальних мережах: 

Книжка народного депутата України розповідає про заснування українського посольства в Канаді, про труднощі народження дипломатичної служби та сферу дипломатичних відносин.
Тема становлення національної дипломатичної служби досі в українській літературі не висвітлювалась. Міркування автора про своєрідний жанр книги детально викладено в післямові, що, в свою чергу, спонукало видавництво максимально зберегти оригінальність авторської лексики, стилю, композиції, смислової (логічної) організації текстового матеріалу.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 115
Перейти на сторінку:

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Перед вами лежить книжка тієї тематики, яка, по суті, не існувала в українській літературі, — про діяльність посольства.

Українська нація була бездержавною нацією. Не маючи своєї держави, Україна не мала й своєї дипломатії.

Дипломатія — це державна служба у зовнішньому (міжнародному) захисті інтересів держави. У всі віки дипломатія була привілеєм невеликої групи людей — наближених до королів, імператорів, гетьманів, президентів. Демократична індустріальна доба незрівнянно розширила сферу дипломатичних взаємин. Це сталося з кількох причин. По-перше, тому, що з розвитком демократії сфера таємної дипломатії звужується і проблема зовнішніх відносин перестає бути справою вузького кола королівського двору. По-друге, вихід на міжнародну арену нових держав, які ще до Другої світової війни були колоніями. По-третє, розширення суб’єктів дипломатичної діяльності — у кожній демократичній державі нині у міжнародний переговорний процес залучені більшою чи меншою мірою вищі урядовці міністерств і члени парламентів демократичних держав. І, нарешті, розширено об’єкт дипломатичної діяльності — до політичних і військових проблем додалися економічні, екологічні тощо.

У плані еволюції дипломатичної діяльності ці зміни мають величезне значення. Впродовж сторіч об’єктом дипломатії були передусім політика й військова справа. У XX сторіччі відбувається розширення інтересів дипломатії на сферу економіки та багатьох інших сфер. У посольствах з’являються дипломати-економісти, у зарубіжних державах засновуються економічні місії, що допомагають міждержавним і приватним економічним контактам. Тисячі делегацій від підприємств роз’їжджають по інших країнах у пошуках вигідних партнерів та ринку збуту.

В умовах існування у світі потужної ядерної зброї велика війна стає надто небезпечною, тому змагання між державами поступово все більше перетворюється на економічне змагання. Сто-двісті років тому прем’єри були далекі від міжнародної торгівлі. Нею займалися приватні підприємці. Тепер економіка в центрі уваги прем’єрів і навіть президентів.

Економічні перетрактації президентів, прем’єрів та сотень економічних делегацій створюють враження, що дипломатією тепер займається величезна кількість людей. Насправді ж професійна дипломатія — обов’язок зовсім небагатьох державних службовців. Із усіх службовців державної служби дипломатичний корпус становить тільки маленьку часточку.

І все ж захист зовнішніх інтересів країни є надзвичайно важливий для існування держави. Як наявність держави надзвичайно важлива для нормального життя нації, так наявність державної дипломатії надзвичайно важлива для утвердження й міжнародного захисту національної держави.

Державна дипломатія завжди кількісно невелика, проте вона становить політичний сегмент національної культури. У незалежних державах дипломати та їхня діяльність були (і є) об’єктом уваги не тільки політичних студій, але й різних видів літератури та мистецтва.

До 1991 року Україна не мала своєї зовнішньої політики і, ясна річ, не мала своєї дипломатії. Тому і в нашій літературі, драматургії, інших видах мистецтва немає постатей визначних чи цікавих дипломатів. Ця велика прогалина в національній культурі є наслідком бездержавності. Без сумніву, це вельми збіднювало українців як націю. У 1991 році Україна стає незалежною державою і швидко організовує свою дипломатичну службу.

Першим міністром закордонних справ незалежної України був Анатолій Зленко. Його зусиллями було створене Міністерство закордонних справ України та широка мережа дипломатичних представництв: посольств і генеральних консульств у всіх головних для України державах світу.

Я написав книжку про те, як заснував і організував діяльність одного з багатьох українських посольств. А Зленко міг би розповісти, як створював міністерство і всю мережу українських закордонних місій.

Молодій українській державі це потрібно для узагальнення досвіду, для навчання студентів Інституту міжнародних відносин на своїх національних прикладах, для історії. А українській нації це потрібно для кращого усвідомлення суті національної держави та її зовнішніх функцій, для подолання комплексу меншовартості, що був прищеплений народові у бездержавний період, для виховання гордості за свою націю.

Вручаючи тобі, шановний читачу, цю книжку, кажу: якщо сподобається, то дай іншому прочитати, якщо не сподобається, то напиши мені і розкажи, чому саме.

І ще: напиши шановному пану Зленку і попроси його написати книжку про заснування ним української дипломатії, звернися до інших українських послів, щоб і вони написали. Це нова і цікава тема, і її слід розробляти.

Я ж іншим авторам щиро бажаю таке: хай вам пощастить створити щось краще, ніж пощастило створити мені.

Не відкладайте на потім, бо воно може не прийти ніколи. Ми працюємо в таких напружених умовах, в яких важко створити щось досконале. Творімо не досконале, а яке можемо, але творімо!

Тоді Україні й Господь допоможе.

Березень 1997 року.

Л. Лук’яненко.

ЧАСТИНА ПЕРША

Розділ І

ПЕРЕД ВІД’ЇЗДОМ

Ераст Гуцуляк

До від’їзду в Канаду залишалося небагато часу, і ми з Ерастом Гуцуляком, головою Канадського товариства розбудови України, нарешті умовилися про зустріч для обговорення справи про забезпечення приміщенням майбутнього посольства.

Зустріч відбулася в ресторані готелю «Русь» у присутності моєї дружини Надії. Велика ресторанна зала була майже порожня. Офіціант провів нас за великий стіл до бічної стіни. Поблизу нікого не було, і підслухати нас було нікому. Кажуть, що першорядні ресторани, до яких навідуються іноземці, КДБ обладнувало досконалою системою підслуховування, і тому втаємничити розмову практично неможливо. Напевно, так воно й було. Але тепер ми маємо не СРСР, а самостійну Україну, і замість КДБ — СБУ. Якщо нова організація перебрала старі методи стеження, то нехай собі підслуховує, — все, що я говоритиму, спрямоване не проти держави, а за державу. Щоправда, підслуховування — незалежно від того, хто, кого і для чого підслуховує, — само по собі гидке й бридке. У ньому завжди є щось мерзенне і тому неприпустиме шляхетній людині.

Послаблене світло ресторанної зали створювало приємну й заспокійливу атмосферу.

— Пане Левку, коли ви від’їжджаєте до Канади? — запитав Гуцуляк. — Уже все вирішено?

— У принципі все. Був на Комісії Верховної Ради у закордонних справах. Голова комісії Дмитро Павличко і секретар комісії Богдан Горинь рішуче за мене. Більшість комісії комуністична, і вона мене ненавидить як націоналіста, але відкрито ніхто не став протестувати, і Павличкові й Гориню вдалося схилити всю комісію до схвалення позитивної рекомендації. Міністр Зленко підтримує мою кандидатуру.

Я виклав офіційну позицію Кравчука: він погоджується призначити мене послом у Канаді. Нещодавно розмовляв з Головою Верховної Ради Іваном Плющем, до речі, моїм земляком з Чернігівщини. Він також підтримує це рішення.

Таким чином усі, від кого залежить рішення, погодилися, і, отже, справа вже вирішена. Формальна підстава — Укази Президента про присвоєння дипломатичного рангу і призначення на посаду будуть за тиждень-два.

У Міністерстві закордонних справ познайомився з заввідділом двосторонніх зв’язків Б. Корнієнком та Б.

1 2 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На землі кленового листу, Левко Лук'яненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"