read-books.club » Фентезі » Пропала злодійка, Майкл МакКланг 📚 - Українською

Читати книгу - "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"

58
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пропала злодійка" автора Майкл МакКланг. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Пропала злодійка, Майкл МакКланг» була написана автором - Майкл МакКланг, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фентезі".
Поділитися книгою "Пропала злодійка, Майкл МакКланг" в соціальних мережах: 

Анотація
Після зникнення Амри, її вірний друг і партнер Хольгрен намагається знайти і повернути її. Розповідь ведеться від його імені.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 76
Перейти на сторінку:

Пропала злодійка

Амра Тетіс -- 4

Майкл МакКланг

Переклад з англійської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

 

Моїм божевільним курчатам

 

Абанон тримає Клинок, що Ненависть Шепоче,

Моранос – Кинджал Пристрасті,

Нінкаші стискає Клинок Люті непевно,

Яким вона пронизала серце свого шаленого пана.

 

Гелетія стискає Ніж званий Зуб Зими,

Вісіні тримає Клинок, що Поневолює і Засліпляє,

Густ б‘ється кинджалом, що Бозна-де Вдаряє,

І лихо спіткає душу, яку він знайде.

 

Калара гострить Ніж, що Розсікає Ніч,

Нещадна Ксит має Кинджал, що Душі Краде;

Вісім Клинків у Богині, і один

З восьми…

Частина I: Белларіус

1

-- Там внизу купа солдатів, -- оголосив хлопець, Кіль.

Я проігнорував його. Непомітно просунути свій нематеріальний, імпровізований ключ в обереги Телемарха – складнюча, делікатна справа. Це як зламувати уявний замок уявним набором відмичок, от тільки наслідки невдачі будуть далеко не уявними.

Якби Телемарх був досі живим, це було б взагалі неможливим. Справа вимагала неймовірної концентрації, а я намагався застосувати далеко не найбезпечніші чари. Але якби мені вдалося перехопити смертельну павутину захисту, яку Телемарх вплів у каміння Цитаделі, я б не мусив перейматися, що хтось втрутиться чи перерве мою справжню роботу.

Вежу обплутували такі густі й багатобарвні тенета магії, що коли я використовував магічний зір, то не бачив крізь них фізичний світ. Дякувати мертвим богам, коли я працював з Мистецтвом, то не потребував двох очей, щоб бачити в трьох вимірах. Легенько, легенько я проштовхував свою волю у вузол, який, як я гадав, керував всіма оберегами, а може й не тільки. Якщо я мав рацію, що ж – все добре. Якщо помилявся, що ж… Помилка може зашкодити моєму здоров‘ю. Обереги смертельні так само як вода мокра, вплетена в них енергія зберігається протягом поколінь. Цієї енергії достатньо, щоб феєрично і безповоротно покарати мене за невдачу. В нашу бідну на магію епоху я рідко коли бачив щось схоже на них.

Якби в мене був час, я міг би дати їм спокій і виставити власні обереги, майже такі ж потужні, як в Телемарха, хоча й не такі довговічні. Але часу в мене не було. Кожен день, кожна година, що минали, могли означати смерть Амри. Проте час поспішати вже минув, весь мій поспіх протягом останнього тижня не повернув її.

-- Гм, магістре Хольгрене?

-- Називай мене просто Хольгреном, -- далеко не вперше сказав я хлопцеві. – Магістр звучить трохи старомодно і взагалі якось формально. Чого їм треба?

-- Вони хотіли побачитися з Телемархом. Я сказав їм, що він відкинув копита. Тоді вони сказали, що хочуть побачитися з тим, хто тут зараз живе.

-- Звідки вони знають, що тут зараз хтось живе? – запитав я, не особливо звертаючи на нього увагу. Я майже добився, щоб обереги Телемарха прийняли мій ключ. Якщо тільки вони не заманювали мене зробити щось, чого я пожалкую. Телемарх, судячи з того, як він застосовував Мистецтво, мав паскудний характер. Але вузол, в який я намагався проникнути, точно був серцем усіх оберегів. Якби мені вдалося зірвати його, це б дало мені владу над всім захистом Цитаделі. Наразі я не знав, до чого ще це надасть мені доступ. Одні нитки вели глибоко в гору, інші – розходилися по всьому місту. Всі вони мене інтригували.

Я усвідомив, що Кіль щось говорив, а я й гадки не мав, що він сказав.

-- Ану повтори?

-- Я сказав, що дивне світло і всяке таке зрадили їм, що в Цитаделі хтось є.

Деякі з чарів, якими я намагався знайти Амру, дуже яскраві. Інші неймовірно гучні. Жоден з них не дав мені бажаного результату.

-- Магу? Вони сказали, що якщо ти не зійдеш до них, то вони піднімуться до тебе.

В моїй голові пролунало уявне клац, ключ нарешті пробив підозріло еластичну мембрану вузла і зайшов ідеально, наскільки я міг судити, в сплетіння команд Телемарха. Наразі цього було достатньо. Пізніше я міг визначити, до чого, крім зовнішніх оберегів, я мав чи не мав доступ. Зараз мені потрібно було розібратися з місцевими.

Мабуть, вони хотіли повернути свою Цитадель. Вони не отримають її, поки я не закінчу. Протягом останніх кількох днів прибували посланці з проханням, щоб Телемарх став на чийсь бік у громадянській війні, що бушувала на вулицях міста. Я дав Кілю інструкції ігнорувати їх. Проте солдати, це вже зовсім інша справа.

Я встав, потягнувся, тоді помахом руки розірвав коло з пилу і крові, яке створив для щойно закінченої роботи. Такі штуки не були абсолютно необхідними, проте я відкрив, що вони допомагають мені зосередитися. Я пішов за хлопцем вниз по сходах, щоб поговорити з солдатами.

-- З якої фракції? – запитав я його поки ми спускалися.

-- Рада. Люди Штайнера. – Двоє з Ради Трьох пережили хаос, божевілля, магію і заворушення, які охопили Белларіус в ніч, коли зникла Амра. Обоє вважали, що вони повинні бути наступним Синдиком. Третя фракція, Справедливі Хлопці, хотіли встановити демократію, в стилі Дев‘яти Міст. А

1 2 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пропала злодійка, Майкл МакКланг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"