read-books.club » Любовні романи » В полоні його серця, Анна Юняєва 📚 - Українською

Читати книгу - "В полоні його серця, Анна Юняєва"

118
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "В полоні його серця" автора Анна Юняєва. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «В полоні його серця, Анна Юняєва» була написана автором - Анна Юняєва, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовні романи".
Поділитися книгою "В полоні його серця, Анна Юняєва" в соціальних мережах: 
СПОЙЛЕР!! Якщо Ви не читали попередню книгу, то раджу для початку ознайомитися з нею аби уникнути СПОЙЛЕРУ. Декілька років тому Елізабет отямилася в лікарні. Вона не могла згадати своє ім'я та лікар повідомив, що чоловік, який доставив її сюди надав документи та медичну карту. У паспорті її ім'я вказане "Елізабет Крайте". Це єдине, що тепер вона знала про себе. Через приступи, які з нею почали траплятися щоночі її перевели до психіатричної лікарні, де вона провела півтора року. Та один день змінив її життя, адже чоловік, який приїхав до психіатричної лікарні, щоб забрати її - називав її чужим для неї ім'ям - Надін та пообіцяв, що зробить все, щоб вона згадала його. Та як згадати того, хто для тебе чужий?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
Розділ 1

Алекс

– Цього не може бути. – я стиснув телефон міцніше слухаючи Володимира на тому кінці слухавки. – Ти мав знайти того, хто вбив Надін, а зараз несеш якусь дурню.

– Я теж так вважав та я вірю фактам. І ось перший - ця дівчина потрапила в лікарню два роки тому, коли померла Надін. Опис співпадає, фото зараз надішлю у месенджер. Занадто багато збігів, як для мене. Я два роки намагався зібрати всі пазли до купи й дещо не сходилося. – голос Володимира став суворіше.

– Що саме? – я вже був на нервах, я намагався змиритися з тим, що її більше немає й не хотів, щоб ще одна надія знищила мене. Я цього більше не витримаю.

– Хоча б хтось із родини бачив Надін перед похованням? Відповідь "Ні", адже всі були вбиті горем і ніхто не наважився прийти на упізнання до моргу чи не так? – я починав розуміти до чого він хилить та повірити у це складно, проте продовжував слухати. Мабуть, я хотів мати ту надію, яка ще жевріла у моєму серці. – Її хоронили у закритому гробу, як продумано, правда? – моє терпіння закінчувалося.

– До чого ти хилиш? Говори прямо! – я вже не міг слухати цю маячню.

– Надін жива, проте зараз вона живе під іншим ім'ям та в іншому місті, ось до чого я хилю. І маю тому підтвердження. Мені довелося довго через свої зв'язки вибити ексгумацію, щоб підтвердити свої припущення. За останками зубів я направив результати до лабораторії й тоді я точно переконався у своїй правоті. ДНК Надін не співпала з ДНК ексгумованого тіла. не хотів тобі говорити, доки повністю не переконаюся. Тому телефоную тобі тільки зараз. Я надішлю тоді адресу психіатричної лікарні в Дніпрі там ти зможеш її знайти. Переконаний, що у тебе не виникнуть труднощі забрати її звідти.

– Зачекай. – я підійшов до вікна свого офісу та дивився на нічне місто - воно мене заспокоювало. – Все, що ти говориш не може бути правдою. В це важко повірити.

– Алекс, послухай. Я б не дзвонив тобі, якби мав хоча б краплю сумніві у тому, що вона жива.

– Який сенс їм залишати її живою? Чому не вбили тоді? Навіщо все це вигадувати? – я не міг збагнути в чому сенс й не міг повірити в слова Володимира.

– Цього я поки що не знаю. Та я докопаюся до істини. Я вважав, що зараз головне сказати, що вона жива. Не хотів втрачати час Та й бачити тебе таким вже не було сил. – я стиснув щелепу до хрусту. –  ДНК особи, яка була в могилі Надін звали Елізабет Крайте - це ім'я зараз належить Надін. Ця дівчина зникла безвісти два роки тому, сирота, нікого з родини немає і ніхто її не шукав.

– Чому вона живе під цим ім'ям? Чи Надін не хотіла, щоб її знайшли? Вона сама це підлаштувала? – я погано мислив, я був у сказі. Чому вона не дала знати про себе?

– Вона втратила пам'ять. Я навів справки й дізнався, що отямившись вона не змогла згадати своє ім'я. Вона потрапила до лікарні з чужими документами та медичною картою, ніхто нічого не запідозрив. В документах було її фото. Хтось навмисне доставив її туди та розіграв виставу з її смертю. От тільки чому це зробили мені не відомо. Проте, у мене є деякі здогадки. Нічого не говоритиму, доки особисто не переконаюся. Я вилітаю з країни на декілька тижнів, тож зв'яжуся, щойно стане щось відомо.

– Зрозумів. – я попрощався з Володимиром та швидко помчав до своєї машини. Я знав одне - чекати не буду ні хвилини. Якщо Надін дійсно жива - я зроблю все можливе, щоб вона згадала мене. Володимир надіслав мені адресу, а нижче я побачив фото, яке розривало моє серце. Бо на мене дивилася Надін.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В полоні його серця, Анна Юняєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В полоні його серця, Анна Юняєва"